Рішення № 77581585, 01.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2864/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації (далі – відповідач, УСЗН Попаснянської РДА) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначені та нарахуванні виплати державної допомоги сім'ям з дітьми позивачу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

2) зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: розрахувати та призначити державну допомогу сім'ям з дітьми ОСОБА_1 при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

3) поновити позивачу строк на звернення до відповідача із заявою про призначення державної допомоги сім'ям при народженні дитини.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 22-23).

08 жовтня 2018 року до суду позивачем надано уточнений адміністративний позов (арк. спр. 27-29), приведений у відповідність з вимогами статей 160, 161 КАС України, з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначені та нарахуванні виплати державної допомоги сім'ям з дітьми позивачу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

2) зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: розрахувати та призначити державну допомогу сім'ям з дітьми позивачу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що позивач разом зі своєю сім’єю у складі: чоловіка та спільних дітей з жовтня 2017 року перебувають на обліку в УСЗН Попаснянської РДА як внутрішньо переміщені особи.

20 червня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою встановленого зразка з усім необхідним пакетом документів про надання державної допомоги при народженні на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повідомленням від 20.06.2018 відповідач на заяву позивача про призначення допомоги при народженні дитини відмовив у наданні державної допомоги сім’ям з дітьми з формулюванням: «немає права на допомогу при народженні дитини».

27 липня 2018 року позивач звернулася на Урядову гарячу лінію, для того щоб дізнатися підстави відмови у наданні державної допомоги сім’ям з дітьми, на що отримала відповідь від 06.08.2018 № 01-41-635, де було зазначено, що у здійсненні виплат відмовлено, так як на цей період дитині виповнилося вже 2 роки, тому така допомога не призначена.

Позивач зазначає, що навіть якщо і врахувати доводи відповідача щодо неможливості своєчасного звернення до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, то це призвело до порушення інтересів саме дитини.

Тому рішення відповідача вважає таким, що порушує її право та права її дитини.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Відповідачем 23.10.2018 подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 65-68), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що пунктом 55 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» визначено, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачем умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час, не більше як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням. Позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 20.06.2018, тобто у строк понад встановлений термін, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до УСЗН Попаснянської РДА.

Відповідач також звертає увагу суду, що згідно з пунктом 12 Порядку допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Оскільки позивачем пропущений строк на звернення до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини, згідно з чинним законодавством відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України (арк. спр. 7), картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 7 зв.), довідки від 18 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 8) встановлено такі відомості про позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, з 18.10.2017 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування: 93295, АДРЕСА_1.

Дослідженням копії свідоцтва про народження від 13.10.2017 серії І-ЕД № 390005 встановлено, що Попаснянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 13.10.2017 складено актовий запис № 14 про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4; місце народження Луганська область, місто Кадіївка; батько - ОСОБА_4, мати – ОСОБА_1 (арк. спр. 12).

Позивачем 18.10.2017 отримано довідку від 18.10.2017 № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 13).

Позивач звернулася до УСЗН Попаснянської РДА із заявою від 20.06.2018 про призначення допомоги при народженні дитини (арк. спр. 69-70), до якої додала копії таких документів: довідки від 18.10.2017 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 71), довідки від 18.10.2017 № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 72), свідоцтва про народження від 13.10.2017 серії І-ЕД № 390005 (арк. спр. 73), паспорта громадянина України (арк. спр. 74), картки фізичної особи – платника податків (арк. спр. 74 зв.), довідки лікаря (арк. спр. 75), картки реквізитів карткового рахунку, відкритого у ФЛОУ АТ «Ощадбанк» (арк. спр. 76).

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2018 № 85, комісією прийнято рішення про призначення (відновлення) соціальних виплат позивачу (арк. спр. 76 а).

Рішенням УСЗН Попаснянської РДА про призначення допомоги сім’ям з дітьми від 21.06.2018 визначено, що ОСОБА_1 не має права на призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 77).

Про прийняте рішення УСЗН Попаснянської РДА повідомило заявника шляхом направлення відповідного письмового повідомлення (арк. спр. 14).

Спірним в межах цієї справи є питання правомірності не призначення відповідачем позивачу соціальної допомоги при народженні дитини.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначає Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону № 2811-XII визначені умови призначення допомоги при народженні.

Так, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001.

З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та надала необхідні для призначення такої допомоги документи, перелік яких визначений частиною другою статті 11 Закону № 2811-XII.

Разом з тим, судом встановлено, що таке звернення відбулося з порушенням 12 місячного строку з дня народження дитини.

При цьому суд зауважує, що звернення позивача із заявою про призначення їй державної допомоги при народження дитини понад 12 місяців після народження не залежало від волі позивача та зумовлено обставинами, які об'єктивно завадили звернутися за допомогою раніше. Такими обставинами, на думку суду, є проведення у Луганській області антитерористичної операції.

Крім того, слід зазначити, що підставою для призначення допомоги при народженні дитини є свідоцтво про народження дитини.

Як вже вище виказано, позивачем свідоцтво про народження дитини отримано 13.10.2017, до відповідача позивач звернулася 20.06.2018, тобто протягом 12 місяців з дня отримання свідоцтва.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, та відмова УСЗН Попаснянської РДА у призначенні допомоги при народженні дитини через пропуск батьками строку звернення за призначенням такої допомоги, призводить до порушення інтересів дитини.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своєї волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), суд дійшов висновку, що право позивача на отримання такої допомоги підлягає поновленню.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 591/610/16-а (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72289105).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що УСЗН Попаснянської РДА прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини з порушенням таких критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, як обґрунтованість, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (підпункт 3), та пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (підпункт 8). Відповідно таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов’язано із прийняттям УСЗН Попаснянської РДА рішення про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення УСЗН Попаснянської РДА від 21.06.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних зауважень щодо правильності чи повноти наданих разом із заявою про призначення допомоги при народженні дитини документів, як наслідок визнання протиправним та скасування рішення УСЗН Попаснянської РДА від 21.06.2018, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 01.10.2018 № 32 (арк. спр. 26).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому суд зауважує, що предметом спору у даній справі є відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу допомоги при народженні дитини та вжиття відповідних заходів для відновлення порушеного права.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце фактичного проживання: 93295, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації (місце знаходження: 93300, Луганська область, місто Попасна, площа Миру, будинок 2, код за ЄДРПОУ 21844216) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації від 21 червня 2018 року без номера про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

У задоволенні вимоги про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5