Рішення № 77581503, 02.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2018 р. справа № 0940/1751/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі – відповідач) про визнання неправомірними дій Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо відмови зарахувати позивачу період проходження служби в рядах Радянської армії (Збройних Силах) з 31.10.1985 по 29.10.1987 до стажу за спеціальністю як працівнику освіти та відмови призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зобов'язання Надвірнянського об’єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області зарахувати позивачу період проходження служби в рядах Радянської армії (Збройних Силах) з 31.10.1985 по 29.10.1987 до стажу за спеціальністю як працівнику освіти і призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення до відповідача із заявою, а саме з 04.09.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, всупереч вимогам законодавства України безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні періоду проходження служби в рядах Радянської армії (Збройних Силах) з 31.10.1985 по 29.10.1987 до стажу за спеціальністю як працівнику освіти, та як наслідок відмовив призначити пенсію за вислугу років.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 даний позов залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв’язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 22.10.2018 на адресу суду надійшов відзив від 19.10.2018 за №4905/06, в якому позовних вимог відповідач не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У відзиві відповідачем зазначено про безпідставність адміністративного позову та підкреслено, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Відповідач вважає, що до пільгового та страхового стажу зараховані усі можливі періоди трудової діяльності позивача. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 39-42).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до відповідача з заявою про вихід на пенсію на пільгових умовах (за вислугою років) відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 18). До вказаної заяви додав копію трудової книжки, копію паспорта, копію військового квитка та копію посвідчення про проживання в гірському населеному пункті.

Так, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1, в період з 01.09.1982 по 22.07.1985 позивач навчався в Городенківському училищі, в період з 29.07.1985 по 28.10.1985 працював в колгоспі «Щорса» на посаді слюсаря тракторної бригади, в період з 31.10.1985 по 29.10.1987 проходив службу в рядах Радянської армії (Збройних Силах), в період з 06.02.1988 по 01.02.1992 працював в колгоспі «Щорса» на посаді слюсаря, та в період з 02.02.1992 по даний час я працює вчителем Середньомайданської ОСОБА_2 ступенів (а.с. 11-12).

Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 18.09.2018 за №315/К-15 відмовило позивачу в призначенні йому пенсії, оскільки пільговий стаж роботи (працівник освіти) станом на 11.10.2018 становить 25 років 8 місяців 11 днів (необхідний пільговий стаж 26 років 6 місяців) (а.с. 17).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та необгрунтованою, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно ст. 2 Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призивом під час мобілізації за особливий період.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на військову службу.

Згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа, зокрема працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених вище норм суд дійшов переконання, що положення ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», застосовується для осіб які претендують на призначення пенсії на пільгових умовах та в тому випадку, якщо на момент призову особа, зокрема, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач перед призовом на військову службу в період з 29.07.1985 по 28.10.1985 працював в колгоспі «Щорса» на посаді слюсаря тракторної бригади, тобто він не працював на за професією або на посаді, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах (працівник освіти).

За таких обставин, вищезазначені положення ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до позивача не застосовуються, а тому відповідачем правомірно не зараховано позивачу період проходження служби в рядах Радянської армії (Збройних Силах) з 31.10.1985 по 29.10.1987 до стажу за спеціальністю як працівнику освіти.

Посилання ж позивача щодо доведеності своєї правової позиції на рішення в справі 876/3961/14 суд не бере до уваги, адже Львівським апеляційним адміністративним судом в постанові від 16.03.2015 в даній справі зроблено висновок, що положення статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де зазначається, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - застосовується для осіб які претендують на призначення пенсії на пільгових умовах, однак обставини справи не є тотожними з обставинами у даній адміністративній справі №0940/1751/18.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Так, ОСОБА_1 звернувся до відповідача для призначення пільгової пенсії, тобто умовою зарахування позивачу період проходження служби в рядах Радянської армії (Збройних Силах) з 31.10.1985 по 29.10.1987 до стажу за спеціальністю як працівнику освіти (згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») є робота за професією або займання посади на момент призову, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах, однак, як судом встановлено, позивач перед призовом на військову службу працював в колгоспі «Щорса» на посаді слюсаря тракторної бригади.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 241-246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 62, с. Середній Майдан, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78450, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (м-н. Шевченка, 3, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405, код ЄДРПОУ 40386749) про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.