Рішення № 77579738, 29.10.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11933/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 жовтня 2018 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Стефанишина С.Л.

секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

29 травня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит» (далі ТОВ «Мікрокредит») звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом.

Позов мотивовано тим, що 26 квітня 2016 року між ТОВ «Мікрокредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 52771 за умовами якого остання отримала кредит у сумі 1500,00 гривень з кінцевим строк повернення кредитних коштів до 16 серпня 2016 року та сплатою відсотків у розмірі 153,344% річних. Також за умовами договору ОСОБА_1 зобов’язалася повертати кредит та нараховані за його користування проценти шляхом щотижневих платежів (кожний вівторок починаючи з 03.05.2016 року) у сумі 143,76 гривень.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 узятих на себе зобов’язань за цим договором станом на 18 травня 2018 рік утворилася заборгованість у розмірі 4705,15 гривень, яка складається з: 1500,00 гривень – заборгованості за кредитом; 800,16 гривень нараховані та несплачені відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.04.2016 року по 16.08.2016 рік; 3018,46 гривень – проценти нараховані за період з 17.08.2016 року по 18.05.2018 рік, а також пеня у розмірі 400,08 гривень.

На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 4705,15 гривень, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 1762,00 гривні.

01 червня 2018 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 06 липня 2018 року.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання 06 липня 2018 року, розгляд справи не відбувся та був перенесений на 13 вересня 2018 року.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному розгляд справи 13 вересня 2018 року не відбувся та був перенесений на 29 жовтня 2018 року.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом з позовом надав письмове клопотання в якому просив розглядати справу за його відсутності. Не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суд не надав. Відзив на позов від відповідача на адресу суду не надійшов.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити у справі заочне рішення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. На підставі статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи встановлено, що 26 квітня 2016 року між ТОВ «Мікрокредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 52771, за умовами якого кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 1500,00 гривень з кінцевим строком повернення кредитних коштів до 16 серпня 2016 року, а позичальник – повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Сторони домовилися, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти у розмірі 173,844% річних від суми кредиту, із розрахунку 0,476% на добу. Також умовами договору визначено, що погашення кредитної заборгованості та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється відповідно до «Графіку платежів», що є невід’ємною частиною договору, та здійснюється щотижневими платежами, починаючи з 03.05.2016 року у сумі 143,76 гривень.

Взяті на себе зобов’язання ТОВ «Мікрокредит» виконало у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит в обумовленому договором розмірі, що підтверджено платіжним дорученням №6453 від 27.04.2016 року.

Натомість, свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у встановлений договором строк кредит не погасила, нараховані відсотки за користування кредитними коштами не сплатила.

Згідно з розрахунків заборгованості за кредитним договором, станом на 18 травня 2018 рік утворилася заборгованість у розмірі 4705,15 гривень, яка складається з: 990,83 гривень – заборгованості за кредитом; 296,08 гривень нараховані та несплачені відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.04.2016 року по 16.08.2016 рік; 3018,46 гривень – проценти нараховані за період з 17.08.2016 року по 18.05.2018 рік, а також пеня у розмірі 400,08 гривень.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором позовні вимоги банку стосовно стягнення з останньої заборгованості за кредитом (1500,00 гривень) та нарахованих відсотків в межах строку кредитування (до 16.08.2016 року у сумі 800,16 гривень), а також нарахованої пені за неналежне виконання умов договору у розмірі 400,08 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування (за період з 17.08.2016 року по 18.05.2018 рік відповідно до заявлених позовних вимог) суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на термін дії картки - до лютого 2010 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 16.08.2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щотижневими) платежами, відповідно до умов, визначених у кредитному договорі. Починаючи з 16 серпня 2016 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а також нарахованої комісії у сумі 20 561,30 гривень є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що поданий ТОВ «Мікрокредит» позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом у загальному розмірі 1686,99 гривень (990,83 гривень – заборгованості за кредитом; 296,08 гривень нараховані та несплачені відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.04.2016 року по 16.08.2016 рік, а також пеня у розмірі 400,08 гривень). В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесенні ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позову у вигляді судового збору у сумі 631,70 гривень (1686,99 грн * 1762,00 грн / 4705,45 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 554, 634, 1054 ЦК України 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит» заборгованість за кредитним договором № 52771 від 26.04.2016 року в загальному розмірі 1686,99 гривень, яка складається з: 990,83 гривень – заборгованості за кредитом; 296,08 гривень нараховані та несплачені відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.04.2016 року по 16.08.2016 рік, та пені у розмірі 400,08 гривень, а також судовий збір у сумі 631,70 гривень, а всього 2318,69 гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Сторони у справі:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит», 04074, м. Київ, вул.. Автозаводська, буд.24, корп.. 2, офіс 412, код ЄДРПОУ 37422865.

відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1; адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через Хмельницький міськрайонний суд до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 29.10.2018 року

Суддя: