Ухвала суду № 77578494, 25.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

25.10.2018 Справа №607/21745/18

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову , -

в с т а н о в и в :

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу у справі №607/21745/18.

Позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на автомобіль марки «Toyota» моделі Camry 2.5L, номер шасі JTNBF4FK803011619, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2494 см. куб., оскільки це є найбільш ефективним видом забезпечення даного позову, так як унеможливить вчинення легітимних юридичних дій по відчуженню автомобіля та подальшої його перереєстрації за новим власником з метою створення умов його неповернення і виключення з об’єктів поділу у цивільній справі № 607/19330/18.

Згідно ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

П. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що предмет позову по даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу вище зазначеного автомобіля, оскільки даний автомобіль є об’єктом права спільної сумісної власності і виступає предметом поділу в цивільній справі №607/19330/18 за його позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, але в ході розгляду справи, даний автомобіль був відчужений відповідачем ОСОБА_2 без дотримання на це згоди позивача, з метою виключити автомобіль з об’єктів поділу, а тому заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на автомобіль, є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно відповіді на запит від 19.10.2018 року №31/19-Г-88а.з., станом 19.10.2018 року, згідно інформації, яка наявна у ЄДР МВС автомобіль Toyota Camry 2.5L, номер шасі JTNBF4FK803011619, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2494 см. куб., 26.05.2012 року був зареєстрований за гр. ОСОБА_2 11.10.2018 року відбулась перереєстрація вищевказаного автомобіля у зв’язку із втратою свідоцтва про реєстрацію. Того ж числа даний автомобіль був перереєстрований на нового власника на підставі договору купівлі-продажу. Тому, інформація про нового власника та документи, які стали підставою та свідчать про проведення операцій по перереєстрації транспортного засобу на нового власника, містить інформацію, яка згідно ст.21 Закону України «Про інформацію» відноситься до інформації з обмеженим доступом, оскільки є конфіденційною інформацією, а тому може бути поширеною лише за бажанням (згодою) особи, якої вона стосується, або у випадках, передбачених Законом.

Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до відчуження автомобіля новим власником з метою юридичного уникнення його повернення у разі визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а тому виникає необхідність забезпечення даного позову.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та поведінку ОСОБА_2Л, котра відчужила спірний транспортний засіб в ході розгляду справи №607/19330/18, та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову (накладення арешту на рухоме майно) та предметом позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе накласти арешт на: автомобіль марки «Toyota» моделі Camry 2.5L, номер шасі JTNBF4FK803011619, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2494 см. куб.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

При вирішенні питання розміру зустрічного забезпечення судом враховані пояснення позивача, які містяться в позовній заяві про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з яких вбачається, що згідно із довідки про ринкову вартість транспортного засобу, ринкова вартість колісного транспортного засобу Toyota Camry 2.5L, номер шасі JTNBF4FK803011619, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2494 см. куб., середньорічним нормативним пробігом 24.8 тис.км. станом на 23 жовтня 2018 року складає без ПДВ 427 380 грн., що засвідчує про її високу вартість, суд вбачає підстави для застосування зустрічного забезпечення в розмірі, що становить наближено до 10 % від 1/2 вартості спірного рухомого майна - автомобіль марки «Toyota» моделі Camry 2.5L, номер шасі JTNBF4FK803011619, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2494 см. куб. (тобто наближено до 10% з половини суми 427 380 грн. – ринкової вартості транспортного засобу), тому ОСОБА_1 повинен внести на депозитний рахунок суду – 21 369 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-154, 259, 260, 353,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки «Toyota» моделі Camry 2.5L, номер шасі JTNBF4FK803011619, 2012 року випуску, об’єм двигуна 2494 см. куб.

Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1 О.Польового, 4б/53) внести на депозитний рахунок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області грошові кошти в сумі 21 369 грн. у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Роз'яснити, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддяОСОБА_3