Рішення № 77578415, 02.11.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/592/18

Провадження №2/603/313/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Швець Н.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 09.08.1991 року померла мати позивача ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на? житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по вул. Добромишля №23 в с. Бобрівники Монастириського району Тернопільської області, належного до суспільного групи – колгоспний двір. Спадщину прийняв чоловік померлої (батько позивача) ОСОБА_4, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги та вступив у фактичне управління спадковим майном. 17.05.1997 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Добромишля №23 в с. Бобрівники Монастириського району Тернопільської області. Вказану спадщину прийняв позивач, вступивши у фактичне володіння спадковим майном, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв’язку з тим, що спадкуванню підлягає будинок, що відноситься до колгоспного двору.

Просить визнати за ним право власності на вказане вище спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у поданому позові просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечила в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов визнали, проти задоволення позовних вимог не заперечили.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких підстав.

ОСОБА_5 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 16.03.2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (дошлюбне – Недільська) ОСОБА_6 24.10.1948 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, актовий запис №8.

Відповідно до свідоцтва про народження серії VІІ-УР №1310618 від 10.07.1966 року батьками позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Зі змісту довідки №452, виданої 23.08.2018 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, вбачається, що на час смерті 17.05.1997 року ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями по вул.Добромишля с.Бобрівники Монастириського району Тернопільської області, земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0, 25 га, наданої у приватну власність рішенням №б/н від 09.12.1993 року п’ятнадцятої сесії двадцять першого скликання ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

ОСОБА_5 рішення №б/н п’ятнадцятої сесії двадцять першого скликання ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 09.12.1993 року ОСОБА_4 надано земельні ділянки у приватну власність площею 0,66 га, з них: 0,25 га – для обслуговування житлового будинку та по господарських будівель і споруд; 0,41 га – для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» №220 від 06.07.2018 року, виданої ОСОБА_1, за адресою: с. Бобрівники, вул. Добромишля, 23 Монастириського району Тернопільської області розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 101,1 кв.м, житловою – 69,9 кв.м під літерою «А», сарай «Б», сарай «В», криниця «К».

На даний житловий будинок 29.06.2018 року комунальне підприємство «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи).

ОСОБА_5 даних погосподарської книги за 1983 – 1995 роки, спірне будинковолодіння належало до суспільної групи – колгоспний двір, у якому проживали: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - голова сім’ї, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, - чоловік.

ОСОБА_5 з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР ( в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

ОСОБА_5 свідоцтва про смерть серії ІІ-ИД №255794 від 08.08.1991 року ОСОБА_3 померла 09.08.1991 року, актовий запис №16.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 (серія VІІ-УР №1310618 від 10.06.1966 року) та актовому записі про одруження №8 від 24.10.1948 року його мати зазначена як «Гудима Анна Іванівна», а у свідоцтві про смерть серії ІІ-ИД №255794 від 08.08.1991 року – як «Гудима Ганна Іванівна».

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по вул. Добромишля №23 в с. Бобрівники Монастириського району Тернопільської області.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що спадщину, яка залишилась після смерті 09.08.1991 року ОСОБА_3 прийняв її чоловік (батько позивача) ОСОБА_4, фактично вступивши в управління спадковим майном, нотаріально не оформивши при цьому своїх спадкових прав.

ОСОБА_5 інформації по спадковій справі ОСОБА_3, наданої Державним нотаріальним архівом Тернопільської області від 27.09.2018 року, ОСОБА_4 22.02.1992 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад з нарахованими процентами, який належав померлій ОСОБА_3

ОСОБА_4 помер 17.05.1997 року, що підтверджуєтьсясвідоцтвом про смерть серії І-ИД №011888 від 17.05.1997 року, актовий запис №17.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Добромишля №23 в с. Бобрівники Монастириського району Тернопільської області.

ОСОБА_5 інформаційної відповіді Монастириської державної нотаріальної контори №587/01-16 від 05.09.2018 року згідно даних спадкового реєстру за заявою ОСОБА_1 Монастириською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №136 за 2012 рік після смерті ОСОБА_4, померлого 17.05.1997 року. 25.05.2012 року за реєстром №630 ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, відмови від прийняття спадщини не заявляв, фактично вступивши у володіння спадковим майном. У зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини (лист Монастириської державної нотаріальної контори №537/01-16 від 15.08.2018 року).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивачем доведено обставини, викладені у позовній заяві, а отже, він, як спадкоємець за законом, який прийняв спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном, має право на житловий будинок з надвірними будівлями, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за законом після померлого 17.05.1997 року ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 200, 206, 259, 263 – 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963 року), суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Лядське Монастириського району Тернопільської області, 48343, Код ЄДРПОУ 04396236, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Добромишля, 23 в с.Бобрівники Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 101,1 кв.м, житловою – 69,9 кв.м під літерою «А», сарай «Б», сарай «В», криниця «К».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя ОСОБА_8