Постанова № 77577341, 18.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6669/18

Номер справи місцевого суду: 501/1198/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.

за участю секретаря: Чепрас А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чорноморської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням зі зняттям з реєстрації місця проживання і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області про забезпечення позову від 06 липня 2018 року, -

встановив:

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області про забезпечення позову від 06 липня 2018 рокузаяву відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чорноморської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням зі зняттям з реєстрації місця проживання і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 – задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо входження у квартиру АДРЕСА_1 - до набуття рішенням суду законної сили у даній справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 липня 2018 року про забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 08 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чорноморської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням зі зняттям з реєстрації місця проживання і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що він є єдиним законним власником майна житлового призначення, а саме: трикімнатної квартири за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума (ОСОБА_6)АДРЕСА_2, і фактично позбавлений можливості реалізовувати права власника, передбачені чинним законодавством України, зокрема ст. ст. 319, 383 ЦК України, щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, оскільки відповідачі фактично перебувають у квартирі без будь-яких правових підстав, та вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення ігнорують.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23 травня 2018 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чорноморської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням зі зняттям з реєстрації місця проживання і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення.

В свою чергу, до Іллічівського міського суду Одеської області звернулася ОСОБА_3 із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства «Регіональне Бюро державної реєстрації» Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_7, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що будь-якого правочину стосовно набуття у власність ОСОБА_2 квартири №72, за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума (ОСОБА_6), буд 11, не існує, як і не існує рішення суду про перехід права власності (або встановлення права власності) на зазначену квартиру до ОСОБА_2

04 липня 2018 рокуОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 протиправно з групою невідомих осіб, скориставшись її тимчасовою відсутністю у квартирі, проломили вхідні двері та проникли у квартиру №72, за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума (ОСОБА_6), буд 11, вчинили спробу винести майно, належне їй та сину, меблі, інші особисті речі, і з цих причин ОСОБА_3 з сином вимушені були з 20 по 27 червня 2018 року проживати у найманій квартирі.

ОСОБА_3 вважає, що для забезпечення її законних прав позивача за зустрічним позовом необхідно заборонити ОСОБА_2 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо входження до квартири АДРЕСА_3, та виселення, без рішення суду.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області про забезпечення позову від 06 липня 2018 року заявуОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо входження у квартиру АДРЕСА_4 - до набуття рішенням суду законної сили у даній справі.

12 вересня 2018 року Іллічівським міським судом Одеської області по справі № 501/1198/18 постановлено ухвалу, якою представнику ОСОБА_3 у прийнятті зустрічного позову відмовлено в повному обсязі, з підстав того, зокрема, що поданий зустрічний позов не взаємопов’язаний з первісним позовом, зокрема вони не виникають з одних правовідносин.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року по даній справі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на зазначену вище ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог пп.15.11 п.15 Перехідних положень ЦПК України, зокрема, задля повернення заявникові апеляційної скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Доводи апелянта про те, що на момент подачі апеляційної скарги, 23.07.2018 р., районним судом питання про прийняття чи не прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом не вирішувалося, а тому приймаючи ухвалу про забезпечення позову за заявою ОСОБА_3, суд передчасно та в порушення положень ЦПК України визнав за ОСОБА_3 статус позивача за зустрічним позовом, а також про те, що районний суд не врахував, що право ОСОБА_2 на входження у згадану квартиру, що складала предмет іпотеки, не може бути та не буде обмежено навіть у випадку скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, оскільки квартира є предметом іпотеки, а іпотечний договір має виконуватися належним чином, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи те, що судом, на день прийняття ухвали про забезпечення позову, не приймалося рішення про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов не міг бути забезпечений у межах даної справи.

Згідно п. 2.1.1. іпотечного договору, іпотекодержатель має право без будь-яких обмежень з боку іпотекодавця у встановленому чинним законодавством порядку перевіряти документально та фактично наявність, стан зберігання та використання предмета іпотеки.

Вказаному припису іпотечного договору кореспондує обов’язок, зазначений у п.2.4.5, згідно з яким іпотекодавець зобов’язаний протягом строку дії цього договору надавати іпотекодержателю безперешкодну можливість здійснювати документальні та фактичні перевірки наявності, стану зберігання та використання предмету іпотеки.

Доводи апелянта про те, що задоволення заяви про забезпечення позову фактично позбавило можливості наймача ОСОБА_8 реалізувати положення договору найму житла, а апелянта – можливості правомірного отримання доходу як матеріального результату володіння своєю власністю та законного способу використання своєї квартири, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.49), 26 червня 2018 року у м. Чорноморськ укладено договір найму (оренди) житла, відповідно до якого ОСОБА_2 надав у користування (для проживання) ОСОБА_8 житлове приміщення (кімнату) №4, житловою площею 8,9 кв.м. у квартирі № 72, що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума (ОСОБА_6), буд 11. Договір набув чинності з моменту підписання.

Апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що районний суд дійшовши висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не врахував того, що зустрічний позов ОСОБА_3 взагалі не містить вимог, які підлягали б виконанню за результатами їх розгляду та вирішення судом (відсутні вимоги, що мають виконуватися в межах примусового виконання), а тому і процесуальні підстави для забезпечення такого позову забороною входження до квартири також відсутні.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Право власності є непорушним, що зазначено і в ст.321 ЦК України, і в нормі прямої дії – ст.41 Конституції України. У зазначених приписах чітко визначено: ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні такого права.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що заходи забезпечення позову, визначені ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 липня 2018 року, прийняті всупереч нормам матеріального права, оскільки забороняють власнику входити до його ж квартири, тим самим перекреслюючи природу права власності та посягаючи на цей інститут.

Матеріали справи містять докази того, що зустрічний позов ОСОБА_3 повернуто їй ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області, яку апеляційний суд Одеської області залишив без змін, з тих підстав, що поданий зустрічний позов не взаємопов’язаний з первісним позовом, зокрема вони не виникають із одних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (з відповідними змінами) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що апелянт надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, як то передбачено п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України.

У зв’язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати, і винести постанову, якою у задоволенні заявиОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5– задовольнити.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області про забезпечення позову від 06 липня 2018 року – скасувати і прийняти у справі постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 29 жовтня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11