Рішення № 77577000, 02.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11148/17

Провадження № 2-а/522/596/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце знаходження: м.Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, по якому просив:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №558/Ж-11 від 24 травня 2017 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 55203,45 грн.;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 55203,45 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2010 року по справі №2-а- 115/2010, у травні 2017 року ОСОБА_1 було виплачено 55203,45 грн., що є донарахованою, за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року, сумою недоотриманої пенсії.

11 травня 2017 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою, у якій просив, у зв’язку із порушенням строків виплати йому донарахованої суми доплати пенсії в розмірі 55203,45 грн., нарахувати та сплатити йому суму компенсації втрати частини доходів за період перерахунку пенсії - з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року.

У травні 2017 року позивач отримав від ГУПФУ лист №558/Ж-11 від 24 травня 2017 року, яким ГУПФУ відмовило Позивачу у нарахуванні та виплаті йому компенсації втрати частини доходів за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року у зв’язку з тим, що це виходитиме за межі зобов’язань, покладених постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2010 року по справі №2-а- 115/2010.

Позивач вважає дану відмову протиправною, у зв’язку з чим ГУПФУ має бути у судовому порядку зобов’язано здійснити нарахування та виплату Позивачу компенсації.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, надали суду заяву, згідно якої просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, надав суду письмовий відзив до позову, у якому посилався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.12.2010 року визнано незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, у зв’язку з підвищенням посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців на підставі наказу Міністра Оборони України № 377 від 28.07.2008 року та зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 пенсії у відповідності з наказом Міністра Оборони України № 377 від 28.07.2008 року з 01 вересня 2008 року.

На виконання постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.12.2010 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії та в травні 2017 року було виплачено 55203,45 гривень, що є донарахованою за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року.

11 травня 2017 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою, у якій просив, у зв’язку із порушенням строків виплати йому донарахованої суми доплати пенсії в розмірі 55203,45 грн., нарахувати та сплатити йому суму компенсації втрати частини доходів за період перерахунку пенсії - з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року.

Листом від 24 травня 2017 року № №558/Ж-11 Головне управління Пенсійного фонду України відмовило Позивачу у нарахуванні та виплаті йому компенсації втрати частини доходів за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року у зв’язку з тим, що це виходитиме за межі зобов’язань, покладених постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2010 року по справі №2-а- 115/2010.

Як вбачається з матеріалів справи, мотивуючи підстави відмови в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на те, що донарахована сума коштів на виконання рішення суду була здійснена одноразовою виплатою, тобто має разовий характер.

Разом з тим, суд не погоджується з зазначеною підставою відмови, з огляду на наступне.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IVнараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам трати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації зазначеного Закону та затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як виплати грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статті 2,3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, та визначає поняття "доходи" - доходи громадян, які не мають разового характеру : пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Частиною 2 статті Закону №2050-ІІІ визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, у розумінні Закону №2050-ІІІ пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого роду проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відтак суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

В свою чергу, основною умовою для відповідної виплати громадянину є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Отже позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати пенсії.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якою також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права Особи на компенсацію та і обчислення конкретного її розміру.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-518а14, в якій зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону України від 19.10.2000 року №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для компенсації втрати частини доходу, так як позовні вимоги ОСОБА_1 у повній мірі відповідають вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Керуючись статтями 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №558/Ж-11 від 24 травня 2017 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 55203,45 грн.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2017 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 55203,45 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: А.Ю. Бойчук