Постанова № 7757686, 25.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 р. справа № 2а-21345/09/0570

час прийняття постанови: 13-39

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріВаснєві Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1, представників: позивача ОСОБА_2 (довіреність від 26.12.2009 року № 3221), відповідача Глуховського О.О. (Шахтарська ОДПІ у Донецькій області, довіреність від 05.10.2009 року № 8451/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської обєднаної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФЛП ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду із позовом про визнання нечинним та відміну рішення Шахтарської обєднаної податкової інспекції Донецької області (далі Шахтарська ОДПІ, відповідач) № 86/23-3/2347121606 від 11.02.2009 року про застосування фінансових санкцій на суму 1700,00 грн. У відповідності до наведеного вище рішення, до позивача застосований штраф за зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного збору встановленого зразка.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при організації та проведенні перевірки представниками відповідача порушені норми діючого законодавства, зокрема позивач не був повідомлений про проведення перевірки, йому не були вручені повідомлення та наказ керівника Шахтарської ОДПІ. При цьому пляшки алкогольних напоїв зберігалися без акцизних марок у звязку з тим, що марки були зірвані позивачем та передані співробітникам органів внутрішніх справ для проведення розшукових заходів, оскільки магазин до проведення перевірки був обкрадений невідомими особами. Додатково позивач також зазначив, що з актом перевірки він ознайомлений не був, та примірник вказаного акту йому не направлявся.

З огляду на наведене заявник вважає складене за результатами перевірки рішення про застосування штрафних санкцій таким, що прийняте без законних підстав, а тому підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили визнати рішення № 86/23-3/2347121606 від 11.02.2009 року про застосування фінансових санкцій на суму 1700,00 грн. нечинним та скасувати його.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим, що висновки, викладені в рішенні про застосування штрафних санкцій, повністю підтверджені матеріалами перевірки, позивач зберігав алкогольні напої без марок акцизного збору встановленого зразка, а сума застосованих санкцій відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та показання свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем у відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № НОМЕР_2, зареєстрована 09.10.2002 року, номер запису 2265017 0000 000180; ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1.

29 січня 2009 року співробітниками Шахтарської ОДПІ проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині «Рівєра», що розташований за адресою: М. Шахтарськ Донецької області, с. Стіжківське, вул. Пархоменко (район ринку), належний позивачу, за результатами якої складено акт (довідка) від 29.01.2009 р. № 0006/05/27/23/НОМЕР_1. Перевірка проводилася у відповідності до направлень на перевірку за №№ 15 та 16 від 29.01.2009 року.

Перевіркою встановлені факти зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а саме: на вітрині магазину знаходилися:

-1 (одна) пляшка вина «Бастардо», 9-12 % об., 0,75 л., виробник: ВАТ «Коблево (00413966), дата виготовлення: 29.10.2008 р.,

-1 (одна) пляшка шампанського «Артемівське» напівсухе, 10,5 12,5 % об., 0,75 л., виробник АЗШВ «Артемівськ вайнері».

Особа, присутня під час проведення перевірки реалізатор ОСОБА_4, та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 від підписання та ознайомлення з актом перевірки відмовилися, у звязку з чим представниками Шахтарської ОДПІ складені акти від 29.01.2009р. № 1, від 29.01.2009р. № 2, від 05.02.2009р. № 3. Факт відмови від підписання акту перевірки у ході судового розгляду справи також підтверджений ОСОБА_4, допитаною у якості свідка, та ОСОБА_1 .

Зважаючи на відмову позивача від отримання примірника акту перевірки, даний акт направлявся відповідачу поштою, що підтверджується квитанціями та описом відправлення поштової кореспонденції, зі штампом пошти, датованим 29.01.2009с року, що також підтверджене у ході судового засідання показаннями свідка ОСОБА_5

Відповідно до вказаного акту перевірки, 11.02.2009 року відповідачем складене рішення про застосування фінансових санкцій № 86/23-3/2347121606, на підставі якого вирішено застосувати до ФЛП ОСОБА_1 санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. ( за зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок встановленого зразка).

Виходячи з показань допитаної у якості свідка ОСОБА_4, яка працює у позивача реалізатором, в тому числі працювала на цій посаді у період здійснення перевірки, під час перевірки у магазині (під вітриною), знаходилися 2 (дві) пляшки спиртних напоїв без марок акцизного збору, що вказані у акті перевірки, на яких були цінники із зазначенням їх ціни. Вказані акцизні марки зняла власноруч ОСОБА_1 для передання співробітникам слідчого відділення Шахтарського Міського відділу ГУ УМВС України у Донецькій області для здійснення слідчих дій, оскільки незадовго до проведення перевірки магазин був обкрадений невідомими особами. Втім, позивач та свідок ОСОБА_4 не змогли у ході судового засідання вказати, кому саме зі співробітників міліції ними були передані марки акцизного збору. Свідок також пояснив, що до закінчення перевірки позивач привіз дві марки акцизного збору, проте вони не були взяті до уваги особами, які проводили перевірку. Додатково свідок також зазначив, що особи, які здійснювали перевірку, ознайомили її з направленнями на перевірку.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5, який є головним державним податковим ревізором-інспектором Шахтарської ОДПІ та приймав участь у проведенні перевірки в ході судового засідання пояснив, що під час перевірки в магазині на вітрині знаходилися дві пляшки алкогольних напоїв без марок акцизного збору, що вказані у акті перевірки, з цінниками, у яких була зазначена їх ціна. При цьому даним свідком та іншим співробітником Шахтарської ОДПІ надавалися ОСОБА_4 для ознайомлення направлення на перевірку, де вона власноруч розписалася. Додатково свідок пояснив, що марок акцизного збору по закінченню перевірки позивач йому для огляду не надавав.

У відповідності до Переліку алкогольних напоїв, які знаходяться у продажу в магазині «Рівєра», розташованого за адресою: м. Шахтарськ, смт. Стіжківське, вул. Пархоменко (район ринку), які знаходяться у продажу на вітрині магазину з цінами без марок акцизного збору і даний товар залишений на зберігання продавцю ОСОБА_4, що підписаний ОСОБА_4 29.01.2009 р., та розписки від 29.01.2009 р., написаною власноруч вказаною особою слідує, що на вітрині без марок акцизного збору знаходилися 1 (одна) пляшка вина «Бастардо», та 1 (одна) пляшка шампанського «Артемівське» напівсухе. Факт підписання даних документів свідком ОСОБА_4 у ході судового засідання не спростовувався.

Виходячи з преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» цей Закон визначає основні засади державної політики в тому числі щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також ті, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» передбачено, що наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. Частиною першою даної статті Закону встановлено, що марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів наведеної статті Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 567 від 23.04.2003 р., якою затвердив Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно пункту 20 вказаного Положення марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів. Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються лише марки, які відповідають виду продукції та місткості тари. Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.

У відповідності до пункту 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854 зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці, або на іншій тарі згідно із законодавством.

Абзацом 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 100% вартості товару, але не менше 1700,00 грн.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

З огляду на наведене, на думку суду, спірне рішення про застосування фінансових санкцій № 86/23-3/2347121606 від 11.02.2009 року у сумі 1700,00 грн. прийняте відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки матеріалами справи підтверджені факти зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, тим більш що факт даного порушення не заперечується позивачем, а нормами діючого законодавства України не передбачено будь-яких виключень із обовязку по зберіганню та реалізації алкогольних напоїв виключно з марками акцизного збору.

Що стосується порядку проведення перевірки позивача та порушень норм діючого законодавства працівниками Шахтарської ОДПІ при її проведенні, про що стверджує позивач та його представник зокрема з їх пояснень слідує, що представниками ОДПІ при проведенні перевірки позивачу не наданий для ознайомлення наказ про проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема статтею 111.

Стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» містить дві сьомі частини, які протирічать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо протирічить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це суд вважає в такій ситуації необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 111, яка була внесена останньою (згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-IV від 25.03.2005 р.).

У відповідності до цієї сьомої частини статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 111 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до положень статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Припис Закону щодо включення до позапланових перевірок також перевірок в межах повноважень податкових органів, визначених зако нами «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулю вання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», слід розуміти як запровад ження для таких перевірок порядку проведення та умов допуску поса дових осіб податкових органів до проведення перевірок, встановлених цим Законом для перевірок у сфері оподаткування, а не як поширення на ці перевірки підстав дня проведення позапланових перевірок з пи тань оподаткування. Це випливає з різності предметів вказаних переві рок порівняно з перевірками з питань оподаткування, що обумовлює і відмінність підстав для їх проведення.

Факт ненадання позивачу для ознайомлення наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, на думку суду є формальним порушенням вимог частини першої статті 112. Разом з тим, наявність такого порушення згідно з частиною другою статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, чого реалізатором позивача не було зроблено. Наявність такого порушення не спричинює незаконність, протиправність дій перевіряючих інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена в рамках та на підставі положень Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», і у відповідності до плану здійснення позапланових перевірок, у якому значиться ФЛП ОСОБА_1 та який, на думку суду, фактично є наказом керівника податкового органу.

У відповідності до положень статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Судом також не приймаються доводи позивача стосовно не вручення йому примірника акту перевірки, оскільки в матеріалах справи містяться докази його направлення на адресу позивача, при цьому позивач відмовлявся від його отримання, про що свідчать акти про відмову від підпису, та про що зазначив у судовому засіданні сам позивач.

Таким чином, на думку суду відповідачем вчинені всі залежні від нього засоби для направлення позивачу акту перевірки, і небажання позивача отримати наведений акт субєкта владних повноважень не може виступати підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності відповідача з цього приводу.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність акту відповідача, оскільки останній прийнятий Шахтарською ОДПІ у формальній відповідності до приписів діючого законодавства.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність акту субєкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської обєднаної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинним рішення відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25 січня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 30 січня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.