Постанова № 7757674, 18.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-20211/09/0570

час прийняття постанови: 15-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучко В.М.

при секретарі                                                  Каморнікові Д.Ю.

за участю представників: позивача – Красовської В.В. (ТОВ «Євромар», довіреність від 09.10.2009 року), відповідача – Дмитрієвої О.О. (Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м.Маріуполя, довіреність № 97 від 16.09.2009 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 11.02.2008 року № 0000452343,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромар» (далі – ТОВ, позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області (далі – Жовтнева МДПІ м.Маріуполя Донецької області, відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 11.02.2008 року № 0000452343.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він використовує при здійсненні своєї діяльності реєстратор розрахункових операцій, який відповідає встановленим діючим законодавством нормам, а саме, постанові Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121. Також, посилався на те, що поняття гральний автомат та реєстратор розрахункових операцій діючим законодавством не ототожнюються, оскільки відповідно до статті 2 Закону України« Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» автомат з продажу товарів (послуг) – реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосування платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості. Крім того, пояснив, що згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121, Міністерство промислової політики зобов’язано забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Але, на момент перевірки органами державної податкової служби гральних автоматів, які б відповідали вимогам реєстраторів розрахункових операцій та запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення гральних автоматів, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій не встановлено. Позивачем було звернуто увагу на те, що актом перевірки взагалі не встановлений факт проведення чи не проведення розрахункових операцій через гральні автомати, а лише зафіксована наявність таких автоматів в залі. Однак, саме, за таке порушення застосовані штрафні (фінансові) санкції. Тому, вважав, що застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 2 статті 17 вказаного Закону є безпідставним та просив скасувати рішення суб’єкта владних повноважень.

У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що обов’язок застосування гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, є нормою закону, якою мають керуватися суб’єкти господарювання при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромар» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 24 червня 20087 року, включено до ЄДРПОУ – ідентифікаційний код 35853401, як платник податків перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції.

Посадовими особами Жовтневої МДПІ м.Маріуполя Донецької області на підставі направлень №114, №115 від 03.02.2009 проведена перевірка залу гральних автоматів, розташованого за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріупольк, пр. Леніна, 118, що належить ТОВ „Євромар”.

Згідно з даними акту перевірки у позивача на місце проведення розрахункових операцій зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Міnі 600.02 МЕ, реєстраційне посвідчення № 0581004007від 17.10.2008р.

Під час проведення перевірки встановлений факт наявності в гральному залі гральних автоматів, які не обладнані запам’ятовуючими пристроями (фіскальною пам’яттю) в автоматичному режимі, не здійснюється реєстрація розрахункових операцій при наданні послуг у сфері грального бізнесу.

З урахуванням висновку акту перевірки від 03.02.2009 відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.02.2009 №0000452343, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 800 грн. на підставі п.2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Штрафна (фінансова) санкція у сумі 4 760 грн. застосована до позивача виходячи з розміру 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян помножених на кількість встановлених автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з пунктом 1 статті 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволено реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 3 статті 3 вказаного Закону на суб'єктів підприємницької діяльності покладено обов’язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» на Міністерство промислової політики покладено обов’язок забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. До цього часу Міністерством промислової політики України доручення не виконано.

Виходячи з висновків акту перевірки, позивачу ставиться в провину використання гральних автоматів які не переведені у фіскальний режим роботи. Розкриваючи поняття «фіскалізація» та досліджуючи процес переходу від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора слід виходити з нижче приведених термінів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:

- фіскальні функції – це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо);

- фіскальна пам'ять – це запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;

- фіскальний режим роботи – це режим роботи реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.

Згідно Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 18.04.2006р. № 40/374, гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично. Дане визначення не містить вказівки на те, що гральний автомат виконує фіскальні функції, а іншого виду гральних автоматів законодавець не визначає.

Окрім цього, відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратором розрахункових операцій є пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). Оскільки призначенням грального автомату не визначено реєстрація розрахункових операцій та, як вже зазначалося, технічно в ньому не реалізовуються фіскальні функції, позивачем правомірно при здійсненні діяльності використовувався належним чином зареєстрований, опломбований та фіскалізований РРО.

З 8 червня 2007 року у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій з’явився реєстратор розрахункових операцій для застосування в казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року №430 та наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2009 року № 581 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «ФІСКАЛ», яка призначена для застосування в сфері казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів.

До прийняття вказаного наказу у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не було передбачено реєстратора розрахункових операцій, що забезпечував би технічну можливість гральних автоматів виконувати фіскальні функції.

З аналізу зазначених норм вбачається, що саме з 01 липня 2008 року у суб’єктів господарювання виникла об’єктивна можливість застосовувати спеціально передбачений для сфери грального бізнесу реєстратор розрахункових операцій, який проводить розрахункові операції саме через гральні автомати.

Разом з тим, після включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «ФІСКАЛ», яка призначена для застосування в сфері казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів, реєстратор розрахункових операцій MINI-600.2 МЕ, що передбачений для застосування в казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів, з Реєстру виключено не було.

Процедура переобладнання гральних автоматів, придбаних до 01 липня 2008 року, для забезпечення технічної можливості виконувати фіскальні функції через зміни в законодавстві - введення комп'ютерно-касової системи «ФІСКАЛ», законодавством передбачена не була.

Крім того, відповідних змін до Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, що затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374 та встановлюють вимоги до провадження організації діяльності з проведення азартних ігор всіма суб'єктами господарювання, - внесено не було, і залишилися чинними положення, які не передбачали наявності у гральних автоматів фіскальних функцій, та вказували на те, що у ліцензіата повинна бути каса - спеціально обладнане ліцензіатом місце з реєстратором розрахункових операцій, де здійснюються продаж та обмін ігрових замінників гривні, поповнення ігрових рахунків або приймання ставок від гравців, розрахунки за результатами гри.

Судом встановлено, що наявні у позивача гральні автомати придбані та введені в експлуатацію до включення в Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій комп’ютерно-касової системи «ФІСКАЛ». Також до цього часу на господарську одиницю позивача зареєстровано реєстратор розрахункових операцій, який був включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та передбачений для застосування в казино, залах гральних автоматів, торгівлі та послугах гральних закладів, та на час проведення податковим органом перевірки з реєстру виключений не був, і застосовувався суб’єктом господарювання відповідно до призначення, а саме, MINI-600.2 МЕ, заводський № 62101048, фіскальний № 0581004007, (реєстраційне посвідчення № 0581004007 від 17 жовтня 2008 року.

Пункт 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Цей Закон не передбачає застосування до суб’єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій за використання грального автомата, не оснащеного фіскальною функцією, тим більше що розрахункові операції позивачем проводилися із застосуванням належним чином зареєстрованого, опломбованого та фіскалізованого РРО, про що, зокрема, зазначається безпосередньо в актах перевірок.

Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірного рішення, в зв’язку з чим спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У відповідності до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки адміністративний позов задоволено повністю суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 3,40 (три грн., 40 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області про застосування штрафних санкцій від 11.02.2009 року № 0000452343 – задовольнити повністю.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000452343 від 11.02.2009 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар» судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 18 січня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 23 січня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Чучко В.М.