Ухвала суду № 77576673, 02.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8914/18

Провадження № 2-з/522/539/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа була розподілена судді Шенцевій О.П.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Під час розгляду даної справи від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 25/14, заборонити ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН» вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користування житловим будинком за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 25/14, заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, Міністерству юстиції та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 25/14, заборонити Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) та Відділу ЦНАП у Приморському районі м. Одеси (м. Одеса, вул. Канатна, 134, каб. 17) реєструвати будь-яких осіб в житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 25/14.

При цьому позивач посилається, на те, що невжиття заходів забезпечення позову надають можливість відчужити майно, що в подальшому може утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає розгляду.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частинами 1, 2 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, вивчивши предмет позову, позовні вимоги, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить накласти арешт на майно, але не обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також те, що у відповідачів є намір відчужувати майно. Окрім того, інші заходи забезпечення, які просить застосувати позивач, не є співмірними позовним вимогам.

Заявником також не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

На підставі наведеного суд дійшов висновків про те, що заявником не доведена необхідність забезпечення позову, також недоведене існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.149-153,354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради, третя особа: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН», про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя