Ухвала суду № 77576125, 26.10.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12619/18

Провадження № 2-з/521/291/18

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

26 жовтня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання: Власової В.В.,

розглянувши упідготовчому судовому засіданні заяву представника позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргового зобов’язання, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргового зобов’язання.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів борг за не повернення 150000 дол. США та 75000 дол. США та процентів.

До канцелярії суду надійшла заява представника позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/10 частку нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Короткий, буд. 3 та на машиномісце в підземному паркінгу №42, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, буд. 199А.

Представник позивача просить вказану заяву про забезпечення позову, задовольнити.

Суддя, розглянувши надану заяву про забезпечення позову, приходить до висновку про таке.

Вказану заяву представник позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову, уже подавав до суду.

Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року, заяву про забезпечення позову від 28.08.2018 року було повернуто заявнику та роз’яснено, що заява подана без дотримання вимог ст. 151 ЦПК України.

Однак, не зважаючи на недоліки, зазначені в ухвалі суду від 12.09.2018 року, позивач вдруге надав до канцелярії суду ту ж заяву про забезпечення позову, з тими ж недоліками, що й попередню, в якій вказав, що, враховуючи транспортні витрати та інше, "позивач пропонує 1000 грн. в якості зустрічного забезпечення".

Що за "транспортні витрати" та що за "інше", що стосується зустрічного забезпечення, заявником у його заяві не вказано.

Суд, з указаним заявником, погодитись не може та зазначає, що, законодавцем надано роз'яснення, що таке зустрічне забезпечення.

Зустрічне забезпечення — це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Вказане має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів (ч.1 ст.154 ЦПКУ).

Крім того, суд зазначає, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи.

Проте, заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із цим.

Оцінка співмірності здійснюється, крім іншого, з урахуванням співвідношення права та інтересу, які просить захистити заявник, вартості майна, на яке накладається арешт.

Між тим, суд зазначає, що, судом самостійно оцінюється необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер.

Тобто, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов’язком.

Проте, оскільки, ч.3 ст.154 ЦПК України передбачено, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо, зокрема, позивач не має майна, що перебуває на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови в позові;

суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови в позові, то пропозиції щодо зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, про які просить заявник.

Позивач у своїй заяві вказує, що належне йому майно знаходиться на території України, але яке саме майно, на яку суму та де воно знаходиться, ним не зазначено, як і не долучено доказів на підтвердження вказаного ним.

У своїй заяві заявник вказує, що він до заяви долучає витяги щодо майна свого та відповідача ОСОБА_5.

Проте, до своєї заяви про забезпечення позову, він долучив лише витяг стосовно майна ОСОБА_5, про що ним зазначено і в додатках до заяви.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позовні вимоги позивач заявляє до двох відповідачів, але в заявах про накладення арешту просить лише про накладення арешту на майно одного відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що, подаючи заяву до суду, заявником не виконано вимоги закону, про які зазначено судом в ухвалі суду від 12.09.2018 року, якою, вказану заяву було повернуто позивачу, у зв’язку з недотриманням вимог чинного законодавства, а саме ч. 1 п. 5, 6, 7 ст. 151 ЦПК України.

Таким чином, досліджуючи вищевказану заяву, судом встановлено, що, представником позивача – ОСОБА_1, в черговий раз не виконано вимог ч. 1 п. 5, 6, 7 ст. 151 ЦПК України, та не вказано ціну позову, про забезпечення якого він просить, також не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

У відповідності до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

На підставі зазначеного, заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 151-153, 154 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргового зобов’язання, - повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В. Мирончук

26.10.18