Рішення № 77575284, 31.10.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1024/17

Провадження № 2/480/115/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Довженко О.А.; позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2; представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення № 9 від 27 листопада 2008 року, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення № 9 від 27.11.2008.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 17.02.1998 проведені збори уповноважених КСП “Зеленоярське”, на яких були вирішені питання про виділення майнового паю особам, які вибули з членів КСП та задоволення заяв по груповому виходу з членів КСП. ОСОБА_1 була у складі осіб, які вийшли з членів КСП та отримала майновий пай.

Згідно з протоколом № 3 зборів уповноважених КСП КСП “Зеленоярське” Миколаївського району Миколаївської області від 17.02.1998 була надана згода про вихід з членів КСП 118 осіб. При цьому був складений перелік майна, виділеного в рахунок майнових паїв членам КСП “Зеленоярське”, які подали заяви про колективний вихід з членів КСП. До переліку майна увійшли споруди – свердловина, водонапірна башта та водопровід.

ОСОБА_1 була у складі осіб, які вийшли з членів КСП та отримали майнові паї.

ОСОБА_1 у 2002 році СВК “Зеленоярське” була видана довідка № 75, що позивачу нарахований майновий пай на суму 5528 грн. та фактично виданий на вказану суму, у розрізі розділів: трактора – 262,02 грн.; автомобілі – 83,65 грн.; худоба – 127,44 грн.; сільхозінвентар – 20,51 грн.; будівлі – 2953,00 грн.; споруди – 1647,00 грн.; інше 434,38 грн.

22.07.2008 ОСОБА_1 з іншими колишніми членами КСП “Зеленоярське” отримали звернення членів ОСН “Ізумруд” про збереження та раціонального використання артсвердловини № 2013. Для цього члени ОСН “Ізумруд” просили надати дозвіл на право користування і виготовлення дозвільних документів, які припадають на частку паю виражену в артсердловині № 2023.

28.07.2008 ОСОБА_1 з іншими колишніми членами КСП “Зеленоярське”, з метою збереження і охорони свого майна, дали дозвіл членам ОСН “Ізумруд” на користування, укладення договору з РЕМ, виготовлення документів дозвільного характеру, тією часткою свого майнового паю, яка (входить) припадає на артсвердловину № 2023, що знаходиться на території колишньої ферми ВРХ № 3 в селі Петрівка - до дня оформлення права власності на свій майновий пай.

ОСОБА_1 стало відомо, що рішенням № 9 від 27.11.2008 ОСОБА_4 сільською радою Миколаївського району Миколаївської області прийнято на баланс артсвердловину № 2023 в селі Петрівка, як таку, що не має власника.

ОСОБА_1 посилається на те, що вказане рішення було прийнято з порушенням положень ч. ч. 1, 2 ст. 335 ЦК України.

ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_4 сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не мала права для прийняття на баланс артсвердловини № 2023 в селі Петрівка, оскільки остання входила до майнового паю, який був отриманий позивачем та іншими членами КСП “Зеленоярське”, тобто артсвердловина не була такою, що не має власника.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідачу ОСОБА_4 сільській раді Миколаївського району Миколаївської області було достеменно відомо, що зазначене майно належить членам КСП “Зеленоярське”.

Посилаючись на викладені вище обставини та те, що прийняттям спірного рішення відповідач позбавив позивача права власності на частку свого майнового паю, яка припадає на артсвердловину № 2023, просив визнати рішення № 9 від 27.11.2008 ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області незаконним та скасувати його.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких просив залишити позов без задоволення при цьому посилався на таке. Предметом спору у даній справі є правомірність рішення ОСОБА_4 сільської ради від 27.11.2008 № 9 про прийняття на баланс ОСОБА_4 сільської ради артсвердловини № 2023. При цьому, як на підставу для скасування наведеного рішення відповідача, позивач посилається на те, що наведена артсвердловина є її власністю та інших колишніх членів КСП “Зеленоярське”, а тому оскаржуваним рішенням відповідачем порушено її право власності на частку майна.

На підтвердження свого права власності позивач ОСОБА_1 надала копію витягу з протоколу № 3 зборів уповноважених КСП “Зеленоярське” від 17.02.1998 та копію довідки, виданої СГВК “Зеленоярське” про нарахування майнового паю в грошовому еквіваленті. При цьому в довідці зазначається, що: майновий пай був виданий за довіреністю громадянці ОСОБА_5 (згідно з актом передачі від 17.02.1998); при отриманні паю за розділом (будови та споруди) гр. ОСОБА_5 від підпису відмовилась.

Відповідач зазначає, що як вбачається з переліку майна, що було виділено в рахунок майнових паїв членам КСП “Зеленоярське”, які заявили про колективний вихід із членів КСП, до переліку майна входить, окрім іншого, свердловина. Проте із зазначеного документу не зрозуміло, яка саме свердловина була виділена і де саме вона розташована. До того ж вказана довідка не підтверджує той факт, що свердловина № 2023 входила до складу майнового паю, який був начебто нарахований позивачу.

За таких обставин відповідач вважає, що надані позивачем докази не є належними та допустимими, оскільки з їх змісту неможливо встановити чи дійсно позивач є власником саме спірної свердловини. Крім того, надані докази ніяким чином не підтверджують право власності.

Щодо звернення членів ОСН “Ізумруд” до колишніх членів КСП “Зеленоярське” відповідач зазначає, що таке звернення не може бути доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо предмета спору.

Відносно посилань позивача ОСОБА_1 на порушення сільською радою порядку, визначеного ст. 335 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що вказана стаття не регулює спірні відносини, оскільки свердловина не є об’єктом нерухомого майна, це інженерна споруда, що входить до складу відповідної інфраструктури.

Окрім цього, відповідач зазначає, що ним не було оформлено право власності на спірну свердловину, а лише прийнято її на баланс як безхазяйну з метою уникнення її руйнування.

Також відповідач зазначає, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.04.2005 у справі № 2-05-34 визнано право власності на майно за колишніми членами КСП “Зеленоярське”, у тому числі і за ОСОБА_1 Проте судом не визнано право власності на свердловину за колишніми членами КСП “Зеленоярське”, у тому числі ОСОБА_1

З огляду на викладене вище, відповідач вважає, що рішення ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 9 від 27.11.2008 ніяким чином не порушує права та законні інтереси позивача. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він є власником спірної свердловини. Відтак пред’явлений позов є безпідставним та необґрунтованим. 14.06.2018 позивач подав до суду заперечення на відзив, в яких виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23.10.2017 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20.11.2017, у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовлено.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.09.2018 у даній справі задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано від: ТОВ “Зеленоярське” - належним чином засвідчені копії документів, зокрема, протокол № 3 зборів уповноважених від 17 лютого 1998 року, перелік майна, виділеного на рахунок майнових паїв членам КСП “Зеленоярське”, які подали заву про вихід з КСП “Зеленоярське”, станом на 01 липня 1998 року, а також оригінали вказаних документів для огляду; ОСОБА_4 сільської ради – оригінали документів, які були підставою для прийняття ОСОБА_4 сільською радою Миколаївськогорайону Миколаївської області рішення № 9 від 27 листопада 2008 року (заяви, клопотання, протоколи, розпорядження, інше), а також належним чином засвідчені копії вказаних документів, інвентаризаційну картку № 97 свердловини 2023; відповіді голови Миколаївської районної державної адміністрації від 21 березня 2002 року. Крім цього витребувано для огляду в судовому засіданні цивільну справу Миколаївського районного суду Миколаївської області № 2-05-34/2005.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував і просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши позивача та представників учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

17.02.1998 проведені збори уповноважених КСП “Зеленоярське” Миколаївського району Миколаївської області. У порядку денному зборів було питання про виділення майнового паю особам, які вийшли з членів КСП та задоволення заяв по груповому виходу з членів КСП.

Згідно з протоколом № 3 зборів уповноважених КСП “Зеленоярське” Миколаївського району Миколаївської області від 17.02.1998 була надана згода про вихід з членів КСП 118 осіб. ОСОБА_1 була у складі осіб, яким була надана остаточна згода на вихід з членів КСП. При цьому був складений перелік майна виділеного в рахунок майнових паїв членам КСП “Зеленоярське”, які подали заяви про колективний вихід з членів КСП (по довіреності ОСОБА_5І). До переліку майна увійшли споруди: у т. ч. свердловина, водопровід (а.с. 136, 137).

18.02.2002 СГВК “Зеленоярське” була видана довідка № 78 про те, що ОСОБА_1 нарахований майновий пай в сумі 5528 грн. фактично виданий на суму 5528 грн. в розрізі розділів: трактора 262,02; автомобілі 83,65; тварини 127,44, сільгоспінвентар 20,51, будівлі 2953; споруди 1647, інше 434,38. Майновий пай виданий по довіреності гр. ОСОБА_5 (згідно з актом передачі від 17.02.1998р.). При отриманні паю за розділом (будівлі та споруди) гр. ОСОБА_5 від підпису відмовилась (а.с.138).

У мотивувальній частині рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.04.2005 у справі № 2-05-34, 2005г. за позовом фізичних осіб, серед яких і ОСОБА_6, до фізичних осіб та СГВК “Зеленоярське” про виділення майнового паю та визнання на нього права, зазначено: що стосується вимог позивачів до СГВК “Зеленоярське” про виділення їм майнового паю, то суд вважає, що ці вимоги необґрунтовані, оскільки позивачі отримали все майно, яке було виділено для паювання. Про це свідчать акт-рішення від 03.03.1998 року, в якому зазначені перелік майна, його вартість та доля майнового паю, відомості на отримання майна з підписами та акти приймання-передачі цього майна від КСП “Зеленоярське” колишнім його членам, у тому числі і позивачам. Про це також йдеться в листах голови ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21.03.2003 № 90 (а.с 93) та першого заступника голови Миколаївської районної державної адміністрації від 21.03.2008 № 332-02-05 (а.с. 94).

Згідно з актом безхозних артсвердловин № 2023, 757, 1246 на території ОСОБА_4 сільської ради від 03.09.2005, комісією в складі: голови комісії ОСОБА_4 сільського голови ОСОБА_7; членів комісії: директора СКП “Злагода” ОСОБА_8; головного бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_9; депутата ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_10, складено акт про те, що в процесі обстеження території ОСОБА_4 сільської ради для підготовки заключення про результати гідрологічних досліджень з метою водозабезпечення сіл Петрівка, Зелений Яр, (ОСОБА_8) виявлено три безхозні артсвердловини № 2023, 757, 1246, на які раніше видавався дозвіл на водокористування. Комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_4 сільській раді прийняти на баланс дані артсвердловини і тимчасово законсервувати їх (а.с. 184).

Рішенням ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 27 листопада 2008 року № 9 “Про прийняття на баланс ОСОБА_4 сільської ради артсверловини № 2023” прийнято на баланс ОСОБА_4 сільської ради артсвердловину № 2023 в селі Петрівка, як таку, що не має власника (а.с. 100).

Згідно з протоколом ХIV сесії 5 скликання ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 27 листопада 2008 року до порядку денного було включено питання про прийняття на баланс ОСОБА_4 сільської ради артсверловини № 2023, слухали вказане питання та проведено голосування: одноголосно “за”. Відповідно до Списку депутатів ОСОБА_4 сільської ради 5 скликання, присутніх на ХIV сесії 5 скликання ОСОБА_4 сільської ради, на сесії сільської ради були присутні депутати: ОСОБА_11 – депутат від виборчого округу № 1; ОСОБА_12 – депутат від виборчого округу № 2; ОСОБА_13 – депутат від виборчого округу № 6; ОСОБА_14 – депутат від виборчого округу № 7; ОСОБА_15 – депутат від виборчого округу № 8; ОСОБА_16 – депутат від виборчого округу № 9; ОСОБА_17 – депутат від виборчого округу № 10; ОСОБА_18 – депутат від виборчого округу № 11; ОСОБА_19 – депутат від виборчого округу № 12; ОСОБА_20 – депутат від виборчого округу № 15 (а.с.168-171).

В матеріалах справи міститься інвентарна картка № 97 обліку основних засобів ОСОБА_4 сільської ради, в якій зазначено повне найменування та призначення об’єкта артсвердловина № 2023, 46,2 м. (50м. південніше с. Петрівка) 1991 рік (3-е відділення). Картку заповнив головний бухгалтер 27 листопада 2008 року (а.с. 183).

У мотивувальній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 814/2953/17 за позовом ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївської районної державної адміністрації зазначено, що відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” артезіанська свердловина не є об’єктом нерухомого майна та речові права на неї не підлягають державній реєстрації, в порядку передбаченому Законом (а.с. 116-117).

В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 480/1947/16-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішень ОСОБА_4 сільської ради від 27.11.2008 № 9 та від 08.04.2016 № 4 зазначено, що предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність рішення ОСОБА_4 сільської ради від 27.11.2018 № 9 про прийняття на баланс ОСОБА_4 сільської ради артсвердловини та від 08.04.2016 № 4 про надання згоди щодо передачі вказаного майна комунальної власності ОСОБА_4 сільської ради в оренду.

При цьому, як на підставу для скасування наведених рішень відповідача, позивач посилається на те, що наведена артсвердловина є її власністю та інших колишніх членів КСП “Зеленоярське”, а тому оскаржуваними рішеннями відповідачем порушено її право власності на частку майна.

Отже предметом доказування у справі є обставини щодо права власності на майно, а саме артсвердловини. Відносини сторін у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої сторони. Спірні відносини між позивачем та відповідачем не є спором у сфері публічно-правових відносин. Між сторонами існує спір про право, що виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства. Притягнення до участі у справі в якості відповідача суб’єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки предметом цього позову є спір про право власності на нерухоме майно.

Позивач подала позов з метою захисту свого права власності, яке, на думку позивача, порушене – територіальною громадою в особі ОСОБА_4 сільської ради – внаслідок прийняття останньою рішень, спрямованих на прийняття на баланс спірного майна та передачу його в оренду іншій особі.

Тобто, зазначений спір носить приватноправовий характер. Питання щодо незаконності рішень відповідача є похідним від встановлення факту права власності на спірне майно. При встановленні такого оспорювані акти є нікчемними і визнання їх незаконними не вимагається. Оцінка цих обставин має міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення (а.с. 14-15).

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (в редакції від 14.02.1992) до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з п. п. 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Згідно з положеннями ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносно посилань позивача ОСОБА_1 на порушення сільською радою під час прийняття спірного рішення порядку, визначеного ст. 335 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що вказана стаття не регулює спірні відносини, оскільки свердловина не є об’єктом нерухомого майна, це інженерна споруда, що входить до складу відповідної інфраструктури.

Окрім цього, як було встановлено під час розгляду даної справи, відповідач не оформив право власності на спірну свердловину, а лише прийняв її на баланс, як безхазяйну, з метою уникнення її руйнування.

Щодо документів відносно звернення ОСН “Ізумруд” до власників майнових паїв, то суд їх не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмета доказування.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства вона не отримувала. Майновий пай грішми вона також не отримувала.

Отже підсумовуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами право позивача ОСОБА_1 на артсвердловину № 2023, оскільки з поданих позивачем доказів не вбачається, яка саме свердловина була включена до переліку майна виділеного в рахунок майнових паїв членам КСП “Зеленоярське” і де саме вона розташована (в поданих суду документах відсутні будь-які ознаки, за якими можливо ідентифікувати свердловину), також з поданих позивачем доказів не вбачається, що саме артсвердловина № 2023 увійшла до переліку майна виділеного в рахунок майнових паїв членам КСП “Зеленоярське”. Оскільки питання щодо незаконності рішення відповідача є похідним від встановлення факту права власності на спірне майно, то суд не вбачає порушення права позивача, у зв’язку із прийняттям 27 листопада 2008 року ОСОБА_4 сільською радою рішення № 9 “Про прийняття на баланс ОСОБА_4 сільської ради артсверловини № 2023”.

Лист сільського голови № К-09 від 23.07.2008 (а.с. 139) не спростовує наведених вище висновків суду.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зловживання процесуальними правами позивачем, суд вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернувся до суду за захистом і таке право не може бути обмежене. Позивач звернувся до суду за захистом в порядку адміністративного судочинства, а після цього, оскільки спір не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства, подав до суду цивільний позов. Отже подання позивачем позову в порядку цивільного судочинства не можна вважати зловживанням процесуальними правами, відповідно до ст. 44 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення № 9 від 27 листопада 2008 року, - відмовити.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції — Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2018 року

31.10.2018