Рішення № 77574306, 22.10.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3097/18

пр.№ 2/464/1221/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

секретар судового засідання Комарницька Р.В,

учасники справи: позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2 підприємство «Львівський військовий лісокомбінат», від імені якого діють представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №464/3097/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, догани, оголошеної наказом, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» № 110-ос від 8 травня 2018 року про звільнення його з роботи та наказ Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» №85-ос від 3 квітня 2018 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; поновити його на посаді інженера лісового господарства Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» з 8 травня 2018 року; стягнути з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну в розмірі 10 000 грн.; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом №72-ОС від 12.05.2015 його було прийнято на роботу на посаду інженера з лісокористування у ОСОБА_2 підприємство «Львівський військовий лісокомбінат». Наказом №283-ОС від 30.12.2015 переведено на посаду інженера лісового господарства Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат». 08.05.2018 наказом №110-ОС звільнено з роботи з посади інженера лісового господарства за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов?язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення у наказі зазначено пояснення, надані ним за №452 від 08.05.2018. Для видання такого наказу 08.05.2018 директор Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_4 дав вказівку головному лісничому ОСОБА_5 провести службове розслідування по питаннях експлуатації службового автомобіля, висвітлених у рапорті механіка ОСОБА_6 від 07.05.2018. За результатами службового розслідування 08.05.2018 головний лісничий ОСОБА_5 подав директору підприємства ОСОБА_4 доповідну записку за №449 від 08.05.2018 із висновком, що відсутні підставі для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Всупереч наведеному, на його поясненнях директор наклав резолюцію «звільнити». Стверджує, що дане звільнення є незаконним, оскільки відповідачем не зазначено, які саме проступки він вчинив, які могли б стати підставою для його звільнення, коли саме вони мали місце. Звільнення його із роботи обумовлюється порушеннями правил експлуатації службового автомобіля, однак його зільнено із посади «Інженера лісового господарства» та експлуатація автомобіля не входить до його посадових обов?язків, на момент звільнення відсутні накази про закріплення за ним такого автомобіля чи про суміщення ним іншої посади, яка б передбачала виконання таких обов?язків. Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України підставою для звільнення працівника є притягнення його до дисциплінарної відповідальності раніше та тільки правомірно накладене стягнення. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) працівникові, на якого накладається стягнення, під розписку в триденний термін, та видається після відібрання пояснень працівника. Натомість зазначає, що дізнався про наявність наказу №85-ОС від 03.04.2018 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише 05.05.2018 та такий був виданий без відібрання у нього пояснень. Окрім цього, рапорт заступника директора з виробничих та господарських питань ОСОБА_7 та механіка ОСОБА_6 №340 від 03.04.2018, на підставі яких видано наказ №85-ОС від 03.04.2018 не відповідає дійсності. Разом із цим, всупереч вимогам чинного законодаства, попри те, що на підприємстві діє профспілковий орган, за згодою на його звільнення до нього відповідач не звертався. Зазначає, що у директора Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_4 наявний особистий мотив його звільнити, зумовлений бажанням особистої помсти, відтак останній не давав йому можливості нормально працювати та постійно чинив на нього психологічний тиск. Разом із цим, стверджує, що весь час після звільнення він та його сім?я перебували у стресовому стані, без засобів до існування; йому було морально боляче через те, що після багатьох років бездоганної роботи його звільнили, принизивши його честь та гідність, втратив колектив, в якому працював та основне джерело доходів для його сім?ї. У зв?язку із звільненням через нервовий стан та переживання почалось безсоння, гіпертонія та нервові захворювання, наслідком чого стала важка депресія. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, просить такий задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» - ОСОБА_3 та ОСОБА_4В у судовому засіданні позов заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначили, що наказом т.в.о.директора Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» №128-ОД від 31.07.2018 з 1 серпня 2017 року на інженера лісового господарства ОСОБА_1 за його згодою покладено додатково виконання обов?язків водія легкового автомобіля з доплатою до заробітної плати в розмірі 25% посадового окладу водія, а наказом №90-ОД дозволено використовувати автомобіль НОМЕР_1. З метою впорядкування використання даного службового автомобіля виданий т.в.о.директора Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» наказ №1-ОД від 02.01.2018, яким, зокрема, визначено використання даного автомобіля виключно в робочий час та з дозволу директора Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» та визначено місце стоянки службового автомобіля. Оскільки інженер лісового господарства ОСОБА_1 надав згоду на допущення його до обов?язків за посадовою інструкцією водія легкового автомобіля за суміщенням посад, то зобов?язаний був дотримуватись посадової інструкції водія легкового автомобіля, яка передбачає права та обов?язки водія. Відповідно до рапорту механіка Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_6 та рапорту заступника директора з виробничих та господарських питань Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_7 від 27.03.2018, ОСОБА_1 в порушення наказу №1-ОД від 02.01.2018 виїхав з території підприємства 21.03.2018 з його усних пояснень для проведення діагностики газового обладнання. 26.03.2018 службовий автомобіль НОМЕР_1, був повернутий механіком ОСОБА_6 з СТО м.Львів, вул.Стрийська, 202. Письмові пояснення ОСОБА_1 надати відмовився. Разом із тим, в період з 21.03.2018 по 26.03.2018 останній був відсутнім на робочому місці без поважних причин. 03.04.2018 директором «Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» видано наказ №85-ОС від 03.04.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким інженеру лісового господарства ОСОБА_1 оголошено догану. Про те, що ОСОБА_1 знав про видання даного наказу та свідомо не з?являвся для видачі такого підтверджується тим, що такий був ознайомлений з наказом №60 від 16.04.2018 про скасування доплати 25% до посадового окладу за суміщення посади водія та закріплення службового автомобіля НОМЕР_1, за водієм ОСОБА_8 Наказ №85-ОС від 03.04.2018 не був доведений до відома ОСОБА_1 через відсутність останнього на робочому місці без поважних причин, однак був повідомлений йому в телефонному режимі 04.04.2018. 07.05.2018 відповідно до рапорта механіка Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_6 призначено службове розслідування стосовно неналежного технічного стану службового автомобіля НОМЕР_1, та невідповідність показників кілометражу пробігу автомобіля. За результатами розслідування встановлено, що ОСОБА_1, виконуючи обов?язки водія за сумісництвом, не стежив за технічним станом автомобіля, використовував його на власний розсуд без дозволу керівництва та в особистих цілях, що призвело до неналежного технічного стану автомобіля та невідповідності показників кілометражу пробігу та списання паливно-мастильних матеріалів, які виділялися для заправки. Відтак, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України відповідно до наказу №110-ОС від 08.05.2018 ОСОБА_1 звільнено. Зазначили про необґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про тривалість завданих внаслідок звільнення страждань, у матеріалах справи відсутні звернення у медичні установи з приводу погіршення стану його здоров?я, які були б пов?язані із звільненням.

З’ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Судом встановлено, що 13.05.2015 згідно з наказом №72-ОС від 12.05.2015 ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера з лісокористування Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат»; наказом №283-ОС від 30.12.2015 з 04.01.2016 переведено на посаду інженера лісового господарства, що стверджується копією трудової книжки (а.с. 15).

Наказом №128-ос від 31.07.2017 про суміщення посад покладено з 01.08.2017 на інженера лісового господарства ОСОБА_1 за його згодою виконання обов’язків водія легкового автомобіля, в порядку суміщення посад з доплатою до заробітньої плати в розмірі 25% посадового окладу водія легкового автомобіля (а.с.57).

Відповідно до рапорту механіка Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_6 від 27.03.2018, ОСОБА_1 виїхав з території підприємства на службовому автомобілі НОМЕР_2, без дозволу керівництва 21.03.2018 на півтори години для проведення діагностики газового обладнання. Однак, такий був повернутий ним разом із водієм ОСОБА_1 лише 26.03.2018 з СТО м.Львів, вул.Стрийська, 202 (а.с. 17).

Згідно з рапортом заступника директора з виробничих та господарських питань Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_7 від 27.03.2018 такий просить притягнути до дисциплінарної відповідальності водія за експлуатацію зазначеного автомобіля (а.с. 17).

Наказом №85-00 від 03.04.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу №1-ОД від 02.01.2018 «Про використання автомобіля марки Chevrolet Niva» інженера лісового господарства ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_1 оголошено догану. Підстава: рапорт заступника з виробничих та господарських питань ОСОБА_7, механіка ОСОБА_6, зареєстрований 03.04.2018 №340. Даний наказ підписаний директором ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_9 Старший юрист Лось Н.Г. такий не підписала та зазначила: «не погоджую, оскільки відсутні пояснення працівника як підстава». ОСОБА_1 ознайомився з наказом 05.05.2018. (а.с.16, 10).

Згідно з наказом №60-ОД від 16.04.2018 внесено зміни у Додаток №1, пункту 2 наказу №49-ОД від 29.03.2018 «Про використання службового автомобільного транспорту у ДП «Львівський військовий лісокомбінат». Закріплено з 16.04.2018 службовий автомобіль НОМЕР_3, за водієм легкового автомобіля ОСОБА_10. Скасовано з 16.04.2018 інженеру лісового господарства ОСОБА_1 доплату до посадового окладу за суміщення посади водія легкового автомобіля. З даним наказом ознайомлено ОСОБА_1 (а.с. 29).

Головний лісничий ОСОБА_5 на розпорядження директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат» про проведення службового розслідування щодо інженера лісового господарства ОСОБА_1 на підставі пояснення працівників апарату управління ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та наказів, виданих у різні періоди керівниками лісокомбінату стосовно використання автомобіля «Chevrolet Niva», прийшов до висновку, що недостатньо підстав для притягення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 18-29).

08.05.2018 ОСОБА_1 надано письмові пояснення (а.с. 10) та наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) №110-ОС від 08.05.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади інженера лісового господарства у зв’язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України з 08.05.2018 (а.с.9).

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Вимога закону про необхідність отримання роботодавцем пояснень працівника до моменту застосування дисциплінарного стягнення є важливою гарантією захисту прав працівника, оскільки надає останньому можливість довести роботодавцю правомірність своїх дій, а роботодавцю розглянути пояснення працівника, врахувати їх під час прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення й відмовитися від такого, у разі якщо пояснення будуть обґрунтованими.

Натомість, відповідачем видано Наказ №85-00 від 03.04.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 без відібрання у нього письмових пояснень всупереч вимогам ст.149 КЗпП України. Так, як вбачається із даного наказу та встановлено судом ОСОБА_1 було ознайомлено із таким лише 05.05.2018.

Суд відхиляє покликання представників відповідача на те, що такі пояснення не були відібрані у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився надавати їх, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт відмови, як і вважає необгрунтованими покликання на те, що такий не був доведений до відома позивача 03.04.2018, оскільки у цей день ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місці, що спростовується даними табеля обліку робочого часу за квітень 2018 року (а.с. 95). Необгрунтованими є і доводи відповідача про доведеність до відома ОСОБА_1 даного наказу 04.04.2018 в телефонному режимі, оскільки даний факт заперечується позивачем та не підтверджується жодними доказами. Окрім цього, безпідставними є покликання представника відповідача на те, що позивач знав про наявність даного наказу та свідомо не з'являвся для ознайомлення з ним, оскільки йому було доведено до відома наказ №60-ОД від 16.04.2018, згідно з яким закріплено з 16.04.2018 службовий автомобіль НОМЕР_3, за водієм легкового автомобіля ОСОБА_10, а також скасовано з 16.04.2018 інженеру лісового господарства ОСОБА_1 доплату до посадового окладу за суміщення посади водія легкового автомобіля, оскільки з його змісту не вбачається про наявність наказу про оголошення останньому догани (а.с. 29).

Суд відхиляє покликання представників відповідача на те, що позивач був відсутнім на робочому місці з 21.03.2018 по 26.03.2018, оскільки згідно з табелями обліку робочого часу за березень 2018 року 21.03.2018, 22.03.2018, 26.03.2018 ОСОБА_1 проставлено по 8 годин, 23.08.2018 такому надано відпустку без збереження заробітної плати, про що свідчить відмітка у табелі «на» та що стверджується наказом №71-ос про надання відпустки (а.с. 94-96), а 24.03.2018 та 25.03.2018 були вихідними днями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" №85-0с від 03.04.2018 є незаконним та оголошена ним доганапро притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надано суду, правила внутрішнього трудового розпорядку, за якими суд мав би можливість перевірити факт виконання чи невиконання обов'язків, вказаних у цих правилах. Також відсутні відомості про те, що позивач ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Суд відхиляє покликання представника відповідача на невиконання позивачем посадової інструкції водія легкового автомобіля, оскільки надана відповідачем копія такого затверджена 08.06.2018 (а.с.58,59) та як вбачається із супровідного листа в.о. директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_5 №307 посадова інструкція станом на 01.06.2018 на підприємстві була відсутньою (а.с. 30). До відома ОСОБА_1 була доведена лише посадова інструкція інженера лісового господарства, затверджена тво директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_4 від 26.12.2017 (а.с.11-14). Однак, як встановлено судом, будь-які заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за її невиконання до позивача застосованими не було.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст.40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Разом із цим, згідно з передбаченими пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що суд прийшов до висновку про скасування дисциплінарного стягнення застосованого відносно ОСОБА_1 згідно з наказом "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" №85-ос від 03.04.2018, відсутні підстави для звільнення такого за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Окрім цього, частиною першою статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ч.7 ст.43 КЗпП).

Натомість, судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про звільнення позивача, не отримавши згоди первинної профспілкової організації.

Під час судового розгляду судом отримано витяг з Протоколу №5 розширеного засідання профкому ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 30.05.2018, на якому відбувся розгляд заяви щодо звільнення та винесення догани інженеру з лісового господарства ОСОБА_1, та за наслідками якого висловлено одноголосно про незгоду із звільненням ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням законодавства. Зокрема встановлено наступні порушення: відсутність факту здійснення працівником невиконання чи неналежного виконання обов'язків; догана винесена без відібрання пояснень; не встановлено, які саме обов'язки порушені та коли такі порушення мали місце. Посадова інструкція інженера з лісового господарства та правила внутрішнього розпорядку не порушені; не надано профспілці подання на звільнення, відтак не отримано згоди на таке (а.с.46).

За умови ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Наведені вище порушення відповідачем норм закону свідчать про незаконність звільнення позивача, що тягне за собою поновлення останнього на роботі на підставі ч.1 ст.235 КЗпП України з визнанням незаконним та скасування відповідного наказу.

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. За вказаним Порядком середньомісячна заробітна плата за весь час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 8 травня 2018 року, то середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за березень, квітень 2018 року.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Виходячи із довідки відповідача № 17/22 від 1 червня 2018 року за два останні місяці роботи перед звільненням, яка оформлена у встановленому порядку, середньоденний заробіток позивача складає 502,94 грн.

Оскільки час вимушеного прогулу за період з 8 травня 2018 року по 18 жовтня 2018 року складає 111 робочих днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу становитиме суму у розмірі: 502,94 грн. х 111 робочих днів = 55826,34 грн., що і підлягає до стягненню на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України. Разом з тим, п.6 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. за № 13 роз’яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За умовами ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З огляду на зазначене, враховуючи ту обставину, що відповідачем було порушено трудові права позивача у зв'язку із незаконним звільненням, через що, був порушений його звичайний ритм життя та певні душевні хвилювання, в тому числі із необхідністю вдатись до судового захисту своїх порушених прав та необхідністю доведення перед судом правомірності своїх вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. З урахуванням вимог розумності та справедливості такий слід визначити в розмірі 3000 грн. і вимога в цій частині є підставною.

У порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує таке.

За умовами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору в даній категорії справ, а тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 1409,60 грн. судового збору.

На підставі ст.ст.40, 43, 139, 140, 147, 148 149, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України,,

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» № 110-ос від 8 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи та догану, оголошену наказом Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» №85-ос від 3 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера лісового господарства Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» з 8 травня 2018 року.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55826,34 грн. без врахування утримання податків та інших обов’язкових платежів та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

В решті вимог відмовити.

У порядку ст.430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» на користь держави 1409,60 грн.

Позивач: ОСОБА_1, проживає за адресою: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.Наварійська, 108, РНОКППФО НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_2 підприємство «Львівський військовий лісокомбінат», місцезнаходження: м.Львів, вул.Луганська, 3, код ЄДРПОУ 07361304.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

За умовами ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Б.Р.Мичка