Рішення № 77574024, 29.10.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3618/18

Провадження №2/442/1495/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Лютик Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/5 частини земельної ділянки,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом в якому просить: визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 3/5 ід.частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: с.Снятинка, вул. І.Франка, 42 Дрогобицького району, Львівської області, загальна площа якої складає 0,0636 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4621286800:01:002:0075.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 лютого 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом у справі № 442/2192/14-ц було прийнято рішення, яким поділено в натурі житловий будинок № 42/1 по вул.І.Франка в с.Снятинка Дрогобицького району Львівської області між його співвласниками: нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до ідеальних долей житлового будинку та запропонованого варіанту № 3, згідно висновку експерта № 30-10/14 , складеного 24.10.2014р.

Реальна частка відповідача у будинку з господарськими будівлями та спорудами, як співвідношення вартості пропонованих до виділу приміщень, будівель та споруд до загальної вартості становить 2/5. Їй належить 3/5 реальної частки житлового будинку з господарськими спорудами. На даний час, вона зареєструвала право власності на будинок, і їй належить житловий будинок 42/1А на вул. І.Франка, в с.Снятинка Дрогобицького району, площею 61,7 кв.м., житловою 34,4 кв.м..

Будинок, який вони побудували спільно з відповідачем, і який вже Дрогобицьким міськрайонним судом розділений між ними в натурі, знаходиться на земельній ділянці, яку приватизував на себе відповідач, за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с.Снятинка, вул. І.Франка, 42, та відповідно отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№ 567569, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, кадастровий номер : 4621286800:01:002:0075, площею 0,636га.

Враховуючи ту обставину, що будинок на вул. І.Франка, 42 в с.Снятинка Дрогобицького району Львівської області, який належав їй та відповідачу поділений між ними в натурі, де її реальна частина становить 3/5 ідеальної частини будинку, а відповідача - 2/5 ідеальної частини будинку, а також, що рішенням виконавчого комітету Снятинської сільської ради від 30 червня 2016 року за № 22 «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку гр. ОСОБА_1», присвоєно житловому будинку гр.ОСОБА_1 поштову адресу: вул. І.Франка, 42/1 «А», село Снятинка Дрогобицького району Львівської області , загальною площею 61,7 кв.м., житловою 34,4 кв.м., то і відповідно їй повинно належати і 3/5 ід.частини земельної ділянки в с.Снятинка на вулиці І.Франка, 42 Дрогобицького району, площею 0.03816 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4621286800:01:002:0075.

22.06.2018 року суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Крамар О.В. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просять в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду у справі № 442/2192/14-ц від 19.02.2015 року, поділено в натурі житловий будинок № 42/1 по вул.І.Франка в с.Снятинка Дрогобицького району Львівської області між його співвласниками, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Частки сторін після розподілу становлять: ОСОБА_2 - 2/5, ОСОБА_1 - 3/5.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично ставиться до доводів позивача, щодо визнання за нею, права власності на 3/5 ід.частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: с.Снятинка, вул. І.Франка, 42 Дрогобицького району, Львівської області, загальна площа якої складає 0,0636 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4621286800:01:002:0075, оскільки такі вимоги необґрунтовані, не зазначено яку саме земельну ділянку необхідно їй виділити(варіант розподілу відсутній), експертизи щодо розподілу земельної ділянки суду не надано, до суду клопотання про призначення експертизи також не подавалося. Відповідно до ст..105 ЦПК України, призначення такої експертизи судом не є обов»язковим.

Доводи позивача ґрунтуються лише на голослівних припущеннях, та суду не наведено доказів того, що відповідачем порушуються (не визнаються) її права. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази з боку позивача, що підтверджували би її позовні вимоги та судом не здобуто таких доказів в судовому процесі, тобто встановлених джерел інформації, що має значення для справи, у зв»язку з чим не заслуговують на увагу.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів - із поданих позивачем доказів, не вбачається яке саме його право порушено.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови у задоволені позову за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 263, 265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/5 частини земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2018 року.

Суддя О.В. Крамар