Ухвала суду № 77573914, 31.10.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3489/18

Провадження № 1-кп/461/379/18

УХВАЛА

31.10.2018 колегія суддів Галицького районного суду м. Львова у складі:

головуючого судді - Городецької Л.М.,

суддів - Зубачик Н.Б., Стрельбицького В.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Остапчук М.А.,

прокурора - Бурди П.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017140050005697 від 31.12.2017 року відносно ОСОБА_2, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_3, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_3, про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

03.10.2018 року до Галицького районного суду м.Львова надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивує тим, що у неї значно погіршився стан здоров'я, а в умовах слідчого ізолятора неможливо отримати належну медичну допомогу.

Крім того, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу відносно обвинувачених у виді тримання під вартою, оскільки ризики, які були заявлені при обранні цього запобіжного заходу та продовження його дії, продовжують існувати і не зникли.

Захисники просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки ним не доведено існування на сьогоднішній час ризиків, заявлених при обранні запобіжного заходу їх підзахисним.

Обвинувачені заперечили щодо продовження їм терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Потерпілий відніс вирішення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу та клопотання обвинуваченої про його зміну на розсуд суду.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено. Відтак, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження.

При розгляді справи судом, з врахуванням матеріалів кримінального провадження не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинувачених, а й характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню їх від суду.

Враховуючи вищенаведене та ризики визначені ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити обвинуваченим, оскільки злочини у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких; за санкцією статті встановлено максимальну міру покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років; дії осіб являють підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, на думку суду, жоден із більш м’яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не здатен забезпечити потерпілих та свідків від незаконного впливу стосовно них з боку обвинувачених; забезпечити перебування обвинувачених за місцем фактичного проживання та своєчасне їх прибуття до суду та належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження.

Поряд з тим, в процесі розгляду клопотання не здобуто жодних доказів неможливості отримання належної медичної допомоги обвинуваченій в умовах слідчого ізолятора. Окрім того, вказані у клопотанні мотиви зміни запобіжного заходу уже вирішувалися судом у попередньому судовому засіданні.

Таким чином, клопотання обинуваченої не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 314, 315, 331 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора – задовольнити.

Застосований відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити до двох місяців, тобто до 31 грудня 2018 року, включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та скерувати до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. М. Городецька

Судді Н. Б. Зубачик

ОСОБА_6