Рішення № 77572138, 24.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6315/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно

В обґрунтування позову позивачі зазначили наступне.

Згідно із нотаріально посвідченим заповітом від 24.05.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2194, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами в м. Ужгороді по вул. Висока, 40.

Згодом рішенням від 24.01.2001 року за № 12 виконкому Ужгородської міської ради було здійснено перенумерацію, внаслідок чого вказаному будинку присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1.

11 листопада 2009 році ОСОБА_3 було видано відповідне свідоцтво про право власності серії САС № 179114, на вище вказаний будинок.

Крім того, за час життя ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку по вул. Висока, 40 в м. Ужгороді, що стверджується від 11.11.2009 року державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК № 017038 від 03.08.2011 року.

18 лютого 2015 року ОСОБА_3 померла. Після чого відкрилася спадщина до складу якої входить вищевказане майно та земельна ділянка. Однак у зв’язку із тим, що в заповіті зазначено адресу квартири до перенумерації, нотаріус відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом.

Враховуючи, що на момент смерті померлої та відкриття спадщини разом з нею у будинку була зареєстрована і фактично проживала тільки ОСОБА_1 – єдиний спадкоємець (що стверджується відмоткою про місце проживання Позивачки у паспорті громадянина України), саме вона успадкувала за матір’ю право власності за законом на Земельну ділянку.

Проте, незважаючи на викладені обставини, нотаріус відмовив також у видачі Позивачці свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд визнати за нею право власності на квартиру № 1, по вул. Висока, буд. 40 в м. Ужгороді, в порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом від 24.05.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2194, за померлою матір’ю ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по вул. Висока, 40 в м. Ужгороді, в порядку спадкування за законом за померлою матір’ю ОСОБА_3.

Позивач чи його представник у судове засідання не прибули, не зважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи були судом повідомлені належним чином, про причини неприбуття суду не повідомили. Від представника позивача - ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява про можливість розгляду справи за його відсутності. У якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом повідомлений належним чином, проте подав до суду заяву за якою просить суд розглянути справу на підставі наявних у справі доказів за його відсутності.

Третя особа також в судове засідання не прибула, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи була судом повідомлена належним чином, проте подала заяву за якою просить суд розглянути позовні вимоги на підставі наявних у справі доказів за її відсутності.

Судове засідання у справі було призначене на 24.10.2018 року на 16 год. 15 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як десять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2015 року, у віці 76 років, померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ФМ № 185783, виданого 19 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного по м. Ужгород реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

За життя ОСОБА_3, 24.05.1999 року, склала заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 2-2194, згідно якого, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами в м. Ужгороді по вул. Висока, 40.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2017 року судом було витребувано від приватного нотаріуса Ужгородського міського округу ОСОБА_2, копію спадкової справи, заведеної за померлою ОСОБА_3, з якої вбачається, що протягом встановленого законом шестимісячного строку до нотаріуса надійшли заяви про прийняття спадщини за законом від наступних осіб:

-ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є її чоловіком;

-ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є її сином.

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є її донькою.

За постановою від 25.09.2017 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через відсутність правовстановлюючих документів на частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою м. Ужгород, вул. Висока, 40, за померлою 18.02.2015 року ОСОБА_7.

Як вбачається з інформаційної довідки від 19.03.2017 року № 82785732 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за спадкодавцем – ОСОБА_7 зареєстровано на праві приватної власності квартиру за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Висока, 40, квартира, 1.

З копії заповіту ОСОБА_3, вбачається, що вона заповіла належну їй частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Ужгород по вул. Висока, 40. Проте, згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.01.2001 року, № 12, з метою впорядкування нумерації квартир та на підставі поданих заяв власників квартир будинку № 40 по вул. Високій, вказаному будинку, який належав ОСОБА_8 присвоєно адресу АДРЕСА_2.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/13414/15-ц від 25.01.2016 року, встановлено факт належності ОСОБА_3, яка померла 18.02.2015 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, від 11.11.2009 року № 179114, виданого на право приватної власності (1/1) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_8. Встановлено факт належності ОСОБА_3, яка померла 18.02.2015 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, № 24445848 від 13.11.2009 року, виданого на право приватної власності (1/1) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_8.

Та, у відповідності до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2016 року, яке набрало законної сили, встановлено факт складання заповіту на користь ОСОБА_1 від 24.05.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2194 на всю належну частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Ужгород, вул. Висока, 40 саме ОСОБА_3, яка померла 18.02.2015 року, замість ОСОБА_9.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, зокрема, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ухвали Ужгородського міськраойнного суду від 03.11.2017 року прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог представника позивача – ОСОБА_4 у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно, та вирішено розглянути по суті вимогу про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_4, в порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом від 24.05.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2194 за померлою матір’ю ОСОБА_3, відтак позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку по вул. Висока № 40, в м. Ужгород, в порядку спадкування за законом за померлою матірю ОСОБА_3, судом не вирішується.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства, суд приходить висновку, що після смерті матері - 18.05.2015 року ОСОБА_3, її донька, ОСОБА_10 є такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору слід покласти на позивача, оскільки позов не оспорюється відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 81, 89, 141, 263-265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1268 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно – квартиру АДРЕСА_5, за спадкоємцем – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного судового рішення – 02.11.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_11