Рішення № 77571972, 22.10.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3973/17

2/303/1690/18

ряд. стат. звіту - 32

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Монич В.О.

секретар судового засідання Лаврів Е.І., Тромпак В.В.

сторони по справі: представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представник третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 місцева прокуратура про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду ,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до державни України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 місцева прокуратура про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02 березня 2017 року у Свалявському районному суді Закарпатської області представник прокуратури Закарпатської області відмовився від підтримки обвинувачення щодо ОСОБА_4, а суд, у свою чергу, провадження по справі закрив за відсутністю складу злочину. Однак, цьому передували незаконні обшуки, вилучення коштовних побутових приладів, а також тортури з боку працівників Свалявської міліції, наслідком яких стали передчасні пологи та народження другої дитини з вадами зору. Почалося все з незаконного обшуку її робочого місця “Інтернет-кафе” 20 листопада2010 року, після чого на наступний день втратила роботу. 17 січня 2011 року слідчим Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області відносно неї було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 176 КК України. 04 березня 2011 року їй (ОСОБА_4В.) було оголошено підозру у вчиненні злочину передбаченого ст. 176 ч.1 КК України та застосовано міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд. Так, незаконність та недоречність такої міри запобіжного заходу була очевидною, адже слідчий відділ та суд розташовані в м.Свалява Закарпатської області, в той же час як вона постійно проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Таким чином, з самого початку її ставили завідомо у такі умови, які вона не мала можливості виконувати належним чином. Це призвело до того, що до неї було застосовано привід та позбавлено волі на період до початку суду, після чого вона втратила молоко. На численні скарги про незаконність цієї міри запобіжного заходу результатів не дали. В січні 2016 року запобіжний захід було скасовано. Також звертає на те, що 05 травня 2011 року до неї у черговий раз були застосовані тортури, внаслідок чого, 06 травня 2011 року під кабінетом слідчого передчасно народила дитину. Так, психологічний струс дався в знаки, оскільки син народився з вадами зору. Зазначає, що на час слідства та суду, вона (ОСОБА_4В.) була позбавлена можливості працевлаштуватися, так як, жодний роботодавець не візьме на роботу особу, відносно якої ведеться справ в суді, а стати приватним підприємцем вона так само не могла через скасування свідоцтва. П'ять років її та її сім'ю шантажували слідчі, можливим арештом майна, та лякали позбавити її та дітей житла в разі, якщо вона не розрахується з фірмою. Так, п'ять разів справа з обвинувальним висновком направлялася до

-2-

суду, п'ять разів суд визнавав її винною та засуджував і п'ять разів вирок, на підставі її апеляційних скарг скасовував апеляційний суд Закарпатської області через грубі порушення процесуальних норм, її прав на захист, тортури, фальшування процесуальних документів та неповагу слідства. Більше того, апеляційний суд в ухвалі від 20 травня 2015 року вказав на порушення прокурором Свалявського району статтю 2 Європейської конвенції “Про захист прав і основоположних свобод громадян” стосовно не розслідуваних ним обставин тортур, щодо неї та фальсифікування матеріалів справи. Тим самим їй були завдані матеріальні збитки на загальну суму 313 854 грн. 60 коп, до яких входять і витрати на правову допомогу, витрати пов'язані з копіюванням документів, витрати на харчування у період викликів до суду, витрати на паливномастильні матеріалі, витрати пов'язані з поїздками до Генеральної прокуратури України в м.Київ, витрати на ліки, витрати на санаторно - курортне оздоровлення, а також втрата середньої заробітної плати за період з 20 листопада 2010 року по березень 2017 року. Крім того, вона (ОСОБА_4В.) зазначала і моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона втратила звичайний спосіб життя, як жінка і як мати двох малолітніх діток, змінився її моральний та фізичний стан. Друга дитина народилася з вадами зору і є інвалідом дитинства, потребує постійного лікування та оздоровлення. Зазначає, що у період вимушеного безробіття через закриття “Інтернет-кафе”, сім'я існувала за рахунок заробітної плати чоловіка яка складала 3000 грн. на місяць та не регулярної допомоги рідних і не байдужих людей. Тобто, за умов звичайного способу життя сім'я має сталі надходження, існує за доходи, які отримує чоловік та дружина, і можу планувати своє життя та відкладати на майбутнє. Однак, в даному випадку шість років життя - лише суцільні стреси, не передбачені ситуації та не заплановані витрати, зухвале та зверхнє ставлення до неї, не лише з боку слідчих та суддів, які протягом шести років “не помічали” відсутність доказів і надуманість обвинувачення, а і пересічних робітників правоохоронних органів. Так, тривале приниження її честі та людської гідності призвели до втрати віри в себе, вона була на краю відчаю, а нервові зриви відбувалися один за одним. Її боротьба у вигляді численних звернень до прокурора Свалявського району, начальника УМВС в Закарпатській області, прокурора Закарпатської області з року в рік залишалися без відповідями або формальними відписками, посадові особи відмовлялися об'єктивно розглянути аргументи та факти, в тому числі застосування тортур та розкрадання слідчим Цільо Я.М. шести нових комп'ютерних центрів, вилучених в неї під час незаконного обшуку 20 жовтня 2010 року. Також відсутність законної реакції прокуратури області на судові рішення, що набули законної сили. Зазначає, що на даний час відносно прокурорів м.Сваляви ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 внесені відомості за невиконання ними рішень суду, що набули законної сили, тобто у вчиненні злочину передбаченого ст. 382 ч.2 КК України, і проти працівників міліції, що займалися катуванням, фальсифікуванням матеріалів справи, які розкрадали майно, яке являлося речовими доказами, також відкрито кримінальне провадження. Так, через значну втрату моральних та фізичних сил, направлених на виборювання законного права на своє чесне ім'я, вона знесилила, і потребувала санаторно-курортного відновлення. Перебувала разом з дитиною на стаціонарному санаторно-курортному лікуванні, тривалістю 72 дні. Знаходилася на лікуванні у 2011 році чотири рази, у 2012 році - чотири рази, у 2013 році - два рази, у 2014 році - два рази, у 2015 році - два рази, у 2016 році три рази, під час чого лікування не обходилося без ліків та фізіотерапевтичних процедур, масажу та іншого. Підірване здоров'я впливає на її стан, оскільки вона як жінка та мати не спроможна належним чином виконувати жіночі та материнські обов'язки, як наслідок погіршення сімейних стосунків, і що призвело до того, що змушена припинити навчання старшої доньки у мистецькій школи та образотворчій студії, припинити ремонтні роботи у помешканні, де мешкає її сім'я. Упродовж всього часу, що минув з моменту події, її почав турбувати головний та душевний біль, вона стала погано спати через переживання за своє майбутнє, відповідно знизилася працездатність. Все це відобразилося на її стосунках з рідними, адже підсвідомо її почали вважати винною у погіршені матеріального стану сім'ї та судової тяганини. Крім того, її чоловік є працівником правоохоронних органів, і за весь час слідства та суду, він став заручником неминучого звільнення з органів, що призвело до того, що йому було відмовлено у просуванні по службовій драбині, а у разі її засудження він втратив би важливу державну роботу та право на пенсію за вислугою років. Тим самим, і чоловік і вона втратили не лише своє чесне ім'я, але й довіру серед односельчан. Також зазначає, що події негативно вплинули і на її ділову репутацію, оскільки у разі засудження, не змогла займатися приватним підприємництвом, не змогла б розраховувати на отримання банківської послуги, так як засуджена за господарський злочин, її віднесли до ненадійних позичальників. Таким чином, вона зазнала не лише великих матеріальних збитків, а і постійних поневірянь від усвідомлення того, що стала жертвою необ'єктивної судової системи і ці психологічні травми можуть дати себе взнаки у майбутньому. Тому на підставі вищенаведеного вона (ОСОБА_4В.) звертається до суду та просить стягнути з Головного управління державної казначейської служби України в Закарпатській області на її користь матеріальну шкоду в розмірі - 313854, 60 грн., в тому числі витрати на юридичну допомогу в

-3-

розмірі - 25 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1232000 грн., а разом на загальну суму 1545854 грн. .

19 жовтня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що завдані матеріальні збитки ат моральну шкоду стягнути з Державної казначейської служби України (а.с.108).

24 січня 20188 року позивача по справі ОСОБА_4 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме: моральну шкоду збільшує з 1344000 грн. до 3108000 грн., яку просить і стягнути з відповідача (а.с.150).

Позивач - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просить справу розглядати у її відсутності, усі повноваження на представництво делегує ОСОБА_1. (а.с.109).

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити, з наведених у позовній заяв підстав.

Відповідач - представник Державної казначейської служби України ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що моральну шкоду необхідно стягувати у відповідності до перехідних положень ЦПК України, з розрахунку 1600 грн. прожитковий мінімум для працездатних, а також підтримав заперечення на позовну заяву ОСОБА_4, які мотивовані тим, що позивачем в описовій частині позовної заяви не наведено жодного доказу на порушення її прав саме казначейством України чи Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області. Звертають увагу суду на те, що при вирішенні справі про відшкодування шкоди необхідно встановити не лише наявність спірного правовідношення, належність спірного права саме позивачу, але також і те, на якому відповідачу належить відповідальність за його порушення. Враховуючи компетенцію Казначейства України, жодні правові зв'язки Казначейства України з позивачем не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство України відповідно до наданих повноважень не веде слідство, не порушує кримінальні справи та не спричинило ніякої шкоди позивачу. Відтак спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та правоохоронними органами. Цей факт підтверджується і виключає відповідальність Держави у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. Зазначається, що жоден з випадків зазначених у статтях 1-2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, не мали місце у спірних правовідносинах, що позбавляє позивача права на відшкодування такої шкоди відповідно до закону. Станом на сьогодні немає жодного іншого нормативно-правового акту, який регулює порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу прокуратури чи слідства. Зокрема, Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2017 року по справі № 710/2943/12 - кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 закрито у зв'язку із відмовою прокурора від підтримки державного обвинувачення, в той же час такої підстави як відмова від підтримки державного обвинувачення не передбачена Законом. В даному випадку наявні всі підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166-1167 ЦК України. Тобто, позов про відшкодування моральної шкоди повинен бути заявлений до відповідного органу - заподіювача шкоди, а орган Казначейства залучається лише як співвідповідач. Таким чином, Казначейство України відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов'язаннями інших бюджетних установ. Щодо відсутності підстав для відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок держави, звертає увагу на те, що право на відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, настає лише при встановленні незаконності дій посадових осіб зазначених органів, а тому факт неправомірності дій працівників правоохоронних органів на момент розгляду судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідним засобами доказування, зокрема - відповідним рішенням суду, яке має преюдиційне значення при розгляді справи про відшкодування шкоди. Представник у своїх запереченнях також звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_4 у своїй позовній заяві наголошує на очевидність недоречності застосування до неї запобіжного заходу як підписка про невиїзд, оскільки вона проживала і була зареєстрована в Мукачівському районі, а досудове слідство проводилося в м.Свалява. Однак, дані твердження є безпідставними, тому що відповідно до статті 151 КПК України (в редакції 1960 року): “підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного зобов'язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого”, тобто законодавець в даній нормі закріпив альтернативу. Крім того, позивач не була позбавлена права звертатись до слідчого щодо надання дозволу на відлучення, тим паче будучи вагітною.

-4-

Щодо обгрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, то позивачем такий не надано. Тому на підставі вищенаведеного представник Державної казначейської служби України ОСОБА_9 просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Також, представник Державної казначейської служби України ОСОБА_9 подала до суду відзив на заяву ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог від 24 січня 2018 року, в якому зазначає, що дана заява є безпідставною, надуманою та такою, що не відповідає обставинам справи. Так, позивач по справі покарання не понесла, крім того санкції, в розумінні дозволу уповноваженої особи (прокурора, слідчого чи судді) на проведення передбачених законом слідчих, оперативно-розшукових дій, позивач не оскаржувала, хоча не була позбавлена такого права. Тому вважає, що заява про застосування тортур до позивача є передчасною. З приводу збільшення розміру мінімальної заробітної палати, то розмір шкоди має бути співрозмірним отриманим моральним стражданням, а сума, які позивач намагається отримати є явно завищеною. Тому на підставі вищенаведеного просить відмовити у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа - прокурор Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, так як, позивачем та її представником не наведено доказів того, що їй було завдано моральну та матеріальну шкоду у зв'язку з пред'явлення їй обвинувачення у кримінальному провадженні, а підприємницьку діяльність позивач припинила 02 березня 2018 року, у зв'язку з поданням нею заяви про прпинення підприємницької діяльності.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02 березня 2017 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 176 КК України, Свалявським районним судом Закарпатської області винесено постанову, якою вирішено: “Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 КК України - закрити у зв'язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення”(а.с.5-6).

З копії Довідки за №339 виданої виконкомом Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 10 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Димитрова), буд.№19, Мукачівського району Закарпатської області і до складу її сім'ї входять: чоловік - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6; донька - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7 та син - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.7).

Згідно чеків, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, за період 2012 - 2017 років позивачем ОСОБА_13 проведено оплату за бензин в розмірі 5439,40 грн., а саме: 12 лютого 2014 року на суму - 58,95 грн.; 24 січня 2014 року на суму - 66,02 грн.; 16 травня 2014 року на суму - 75 грн.; 20 листопада 2014 року на суму - 79,86 грн.; 17 жовтня 2014 року на суму - 87,42 грн.; 24 листопада 2014 року на суму - 75 грн., 01 грудня 2014 року на суму - 82,04 грн., 25 листопада 2012 року на суму - 79,93 грн., 19 грудня 2012 року на суму - 58,60 грн., 22 січня 2013 року на суму - 90 грн., 11 лютого 2013 року на суму - 70 грн., 70 грн., 28 листопада 2013 року - 70 грн., 24 вересня 2013 року на суму - 70 грн., 24 вересня 2015 року - 250,02 грн., 15 лютого 2015 року - 123 грн., 17 вересня 2015 року - 199,82 грн., 21 вересня 2015 року - 149,87 грн., 10 вересня 2015 року - 237,91 грн., 07 липня 2015 року - 130,02 грн., 02 березня 2015 року - 180,70 грн., 22 грудня 2015 року - 109,86 грн., 21 жовтня 2015 року - 199,96 грн., 22 жовтня 2015 року - 299,84 грн., 09 грудня 2015 року - 95,37 грн., 23 лютого 2016 року - 100 грн., 29 лютого 2016 року - 200 грн., 10 жовтня 2016 року - 149,81 грн., 03 березня 2016 року - 199,82 грн., 10 листопада 2016 року - 149,83 грн., 200 грн., 25 березня 2016 року - 90 грн., 28 березня2016 року - 114,88 грн., 16 березня 2016 року - 175,97 грн., 02 березня 2017 року - 199,78 грн.,

-5-

07 лютого 2017 року - 200,03 грн., 13 лютого 2017 року - 200,03 грн., 20 березня 2017 року - 299,91 грн., 25 січня 2017 року - 149,95 грн. (а.с.6-21).

Також, позивачем надано декілька чеків на суми 296,08 грн., 50 грн., 69,98 грн., 60 грн., які є нечитабельними, і самі суми записані кульковою ручкою, які суд як доказ прийняти не має можливості

Відповідно до чеків відділень Аптек, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, позивачем ОСОБА_4 за період 2012-2017 роки було придбано різного виду медикаментів на загальну суму 6900,88 грн., а саме: 04 червня 2014 року на суму - 81,25 грн., 20 квітня 2014 року - 104,45 грн., 11 квітня 2014 року - 119,13 грн., 29 травня 2014 року - 292,00 грн., 09 липня 2014 року - 58,60 грн., 28 травня 2014 року -54,75 грн., 04 серпня 2014 року - 110,80 грн., 16 травня 2014 року - 29,53 грн., 01 червня 2014 року - 51,70 грн., 06 серпня 2014 року - 57,92 грн., 05 серпня 2014 року - 52,50 грн., 27 травня 2014 року - 62,75 грн., 17 листопада 2014 року - 77,93 грн., 10 серпня 2014 року - 170,67 грн., 03 вересня 2014 року - 220,36 грн., 29 серпня 2014 року - 29,80 грн., 11 грудня 2014 року - 191,38 грн., 05 червня 2014 року - 100 грн., 30 травня 2014 року - 42 грн., 06 червня 2014 року - 60 грн., 30 травня 2015 року - 79,50 грн., 16 жовтня 2015 року - 119,58 грн., 15 жовтня 2015 року - 116,41 грн., 09 грудня 2015 року - 146,74 грн., 19 липня 2015 року - 664,18 грн., 14 лютого 2017 року - 362,03 грн., 11 січня 2017 року - 379,25 грн., 23 березня 2017 року - 10,36 грн., 17 березня 2017 року - 199,90 грн., 13 березня 2017 року - 479,05 грн., 12 березня 2017 року - 147,85 грн., 23 березня 2017 року - 179,10 грн., 10 березня 2017 року - 22,50 грн., 20 березня 2017 року - 73,40 грн., 17 лютого 2017 року - 188,96 грн., 20 березня 2017 року - 252,80 грн., 19 березня 2017 року - 139,85 грн., 20 лютого 2017 року - 338,50 грн., 11 березня 2017 року - 106,70 грн., 19 лютого 2017 року - 185 грн., 17 березня 2017 року - 83,20 грн., 20 лютого 2017 року - 338,50 грн., 21 лютого 2017 року - 320,00 грн. (а.с.23-27).

За послуги зв'язку позивачем ОСОБА_4 витрачено 189,10 гривень, про що свідчать фіскальні чеки, від 23 лютого 2017 року - 28,80 грн., 10 грудня 2012 року - 4,80 грн., 25 вересня 2015 року - 8,60 грн., 25 вересня 2015 року - 8,60 грн., 11 січня 2016 року - 4,40 грн., 25 вересня 2015 року - 8,60 грн., 28 вересня 2015 року - 4,40 грн., 18 січня 2017 року - 5 грн., 22 листопада 2012 року - 27 грн., 21 серпня 2015 року - 4,40 грн., 18 січня 2017 року - 4,40 грн., 21 серпня 2015 року - 4,40 грн., 21 липня 2015 року - 6,80 грн., 14 травня 2014 року - 3,80 грн., 30 листопада 2012 року - 7,30 грн., 20 лютого 2014 року - 4,80 грн., 26 жовтня 2015 року - 53 грн. (а.с.28-31).

Відповідно до клієнтських рахунків в їдальні м.Свалява, позивачем було витрачено грошових коштів на загальну суму 130,45 грн. , а саме: 09 грудня 2015 року на суму - 41,40 грн., 27 вересня 2016 року - на суму 89,05 грн. (а.с.31).

Позивачем по справі ОСОБА_4 надано копію рахунку-фактури №СК-0000304 ДП “Клінічний санаторій Карпати” від 27 травня 2016 року на суму 6936,00 грн. (а.с.33); копію рахунку-фактури №72 ПП “Джерело-2” Санаторій “Орлине Гніздо” від 30 жовтня 2015 року на суму 6300,00 грн. (.с.34); копію рахунку № 300 Товариства з обмеженою відповідальністю “Сузір'я” від 22 січня 2013 року на суму 5040,00 грн. (а.с.35); копію рахунку № 4144 Товариства з обмеженою відповідальністю “Сузір'я” від 24 вересня 2013 року на суму 5220,00 грн. (а.с.36, 37); копію рахунку на оплату №4167 ДП “Санаторій “Сонячне Закарпаття” від 02 березня 2017 року на суму 8460,00 грн. (а.с.38). Однак, суд не приймає до уваги твердження позивача про відшкодування шкоди за оздоровлення у санаторно-курортних центрах, оскільки суду не надано докази того, що вона сплатила такі послуги, і визнає їх неналежними.

З копії Листа за № 06.1-29/110/1038 наданого начальником Головного управління статистики у Закарпатській області ОСОБА_14 від 24 березня 2017 року, вбачається, що середньомісячна заробітна плата штатного працівника, зайнятого на підприємствах, в установах та організаціях щомісячного обліку м.Мукачево за 2011 рік склала - 2143 грн., за 2012 рік - 2381 грн., за 2013 рік - 2718 грн., за 2014 рік - 2931 грн., за 2015 рік - 3604 грн. та за 2016 рік - 4724 грн. (а.с.39).

05 серпня 2009 року ОСОБА_4 видано ОСОБА_15 ВО3 №528402 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.40).

Згідно копії ОСОБА_15 про сплату єдиного податку ОСОБА_15 З №888640 виданого ОСОБА_5 об'єднаною ДПІ Державною податковою адміністрацією України від 25 грудня 210 року, ОСОБА_4 являється суб'єктом підприємницької діяльності. Вид діяльності - роздрібна торгівля через кафе (а.с.41), про що також свідчить копія Довідки про взяття на облік платника податків за № 2341 виданої ОСОБА_5 об'єднаною ДПІ від 06 серпня 2009 року (а.с.42).

Відповідно до копії проїзних документів - білетів АСК “Експрес” Серії ВЗ №746298 на суму 103,46 грн. та серії ВЗ №746297 на суму 103,46 грн. від 15 лютого 2017 року, а також Серії ВЗ №733541 на суму 114,95 грн. та серії ВЗ № 733542 на суму 114,95 грн. від 16 лютого 2017 року позивачем по

-6-

справі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сплачено грошових коштів за проїзд на поїзді до м.Київ і повернення до м.Мукачево в розмірі 436,82 грн. (а.с.85-86).

З Квитанцій до прибуткового касового ордера за № 1 від 26 квітня 2014 року (сума 6000 грн.), за № 01 від 20 лютого 2017 року (сума 3000 грн.), за № 01 від 12 лютого 2012 року (сума 4200 грн.), за №1 від 22 січня 2013 року (сума 6000 грн.), за № 4 від 27 серпня 2011 року (сума 5000 грн.), за № 2 від 05 травня 2011 року (сума 800 грн.), наданих адвокатською конторою “ОСОБА_1 та сини”, вбачається, що ОСОБА_4 за надання правової допомоги сплатила грошових коштів на суму 25 000 грн. (а.с.87).

Відповідно до копії ОСОБА_15 про народження ОСОБА_15 1-ФМ №196627 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 19 травня 2011 року, у ОСОБА_10 та ОСОБА_4, 06 травня 2011 року народився син - ОСОБА_12 (а.с.91).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З пункту 3 частини 2 статті 11 цього Кодексу, вбачається, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2); - відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2).

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Нормою статті 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини 1, 2). ... Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (частина 5).

В Україні діє Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою за №215 Кабінету Міністрів України від від 15 квітня 2015 р., в якому дану визначення, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (пункт 1 Положення).

Відповідно до пункту 17 даного Положення, казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного ОСОБА_14 України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Відповідно до частини 2 статті 176 Цивільного кодексу України, юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

-7-

Суд звертає увагу на зміст статті 1 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до пункту 8 статті 7, пп. 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України "Про Державний бюджет України".

Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, по даній справі є належним відповідачем - держава України в особі Державної казначейської служби України, і стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, є вірним і обгрунтованим, та відповідає вимогам Бюджетного кодексу України і статті 176 Цивільного кодексу України.

Нормою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 цього Кодексу встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1 статті 81 ЦПК України).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України “Про порядок

-8-

відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” за N 266/94-ВР (із змінами і доповненнями). Так, згідно із Законом N 4652-VI від 13 квітня 2012 року в назву зазначеного закону внесено зміни: слова "органів дізнання, досудового слідства" замінено словами "органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 даного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у разі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Нормою статті 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): - 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; - 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; - 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; - 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; - 5) моральна шкода.

Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2010 року відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 176 КК України, а обвинувачення було пред'явлено 05 травня 2011 року, про що свідчить копія Постанови про притягнення особи як обвинуваченого винесеної слідчим СВ Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_16 (а.с.88-90). 02 березня 2017 року по вищевказаній кримінальній справі Свалявським районним судом Закарпатської області винесено постанову, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 КК України - закрити у зв'язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

З часу порушення кримінальної справи відносно позивача ОСОБА_4, нею витрачено грошових коштів на суму 37 659, 83 грн., з яких : 5439,40 грн. - витрати за бензин (а.с.16-21); 690,88 грн. - витрати на медикаменти (а.с.22-27); 189,10 грн. - витрати за послуги зв'язку (а.с.28-31), 130, 45 грн. - харчування (а.с.31) та 25 000 грн. - витрати на правову допомогу (а.с.87).

Суд критично відноситься до доказів, а саме: рахунку-фактури №СК-0000304 ДП “Клінічний санаторій Карпати” від 27 травня 2016 року на суму 6936,00 грн., рахунку-фактури №72 ПП “Джерело-2” Санаторій “Орлине Гніздо” від 30 жовтня 2015 року на суму 6300,00 грн., рахунку № 300 Товариства з обмеженою відповідальністю “Сузір'я” від 22 січня 2013 року на суму 5040,00 грн., рахунку № 4144 Товариства з обмеженою відповідальністю “Сузір'я” від 24 вересня 2013 року на суму 5220,00 грн., рахунку на оплату №4167 ДП “Санаторій “Сонячне Закарпаття” від 02 березня 2017 року на суму 8460,00 грн., оскільки позивачем не надано суду жодного підтверджуючого доказу, про проведення оплати по вищевказаним рахунка-фактурам.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної

-9-

незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, суд приходить до наступного висновку.

Нормою статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", відповідно до положень якого, така шкода відшкодовується у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ст. 13 цього Закону).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що коли межі

-10-

відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та ст. 1176 ЦК України, позивачу ОСОБА_4 незаконно було оголошено підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 176 КК України, яка протягом тривалий час (у період з 2012 по 02 березня 2017 року), проводилось кримінальне розслідування та до неї було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а в подальшому декілька років перебувала на розгляді Свалявського районного суду Закарпатської області, їй завдано шкоди, розмір якої визначено на підставі поданих доказів та вимог закону.

Так, з врахуванням Довідки за № 06.1-29/110/1038 Головного управління статистики у Закарпатській області від 24 березня 2017 року, та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", позивачу ОСОБА_4 підлягає відшкодування моральної шкоди в розмірі 220926 грн., які вираховано з часу оголошення позивачу ОСОБА_17 підозри та до винесення постанови про закриття кримінальної справи відносно неї у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення тобто до 02 березня 2017 року, а саме: за 10 місяців 2011 року (10х2143 грн.) = 21430 грн.; за 12 місяців 2012 року (12х2381 грн.) = 28572 грн.; за 12 місяців 2013 року (12х2718 грн.) = 32616 грн.; за 12 місяців 2014 року (12х2931 грн.) = 35172 грн.; за 12 місяців 2015 року (12х3604 грн.) = 43248 грн.; за 12 місяців 2016 року (12х2143 грн.) = 21430 грн.; а також з врахування Закону України “Про державний бюджет України на 2017 рік”, за 2 місяці 2017 року (2х1600 грн.) = 3200 грн.

Таким чином, внаслідок кримінального переслідування позивача ОСОБА_4 та розгляду кримінальної справи у Свалявському районному суді Закарпатської області, були порушені її конституційні права на захист, доступ до суду, повагу гідності, свободу та особисту недоторканість, що призвело до незаконного порушення кримінальної справи, і застосування до неї запобіжного заходу тримання під вартою та підписки про невиїзд. Тривалі страждання призвели до виникнення додаткового захворювання на серці, зокрема брадикардії, що потребує негайного оперування для відновлення стану його здоров'я.

З урахуванням наведеного, всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду - підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір необхідно стягнути з Державної казначейської служби України на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.11, 15, 16, 22, 23, 176, 1176 ЦК України, ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України, Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, Положенням про Державну казначейську службу України, затверджене постановою за №215 Кабінету Міністрів України від від 15 квітня 2015 р., суд -

у х в а л и в :

Збільшені позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду - задоволити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 кошти у відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 37 659 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 83 копійки, з яких : 5439,40 грн. - витрати за бензин; 690,88 грн. - витрати на медикаменти; 189,10 грн. - витрати за послуги зв'язку, 130, 45 грн. - харчування та 25 000 грн. - витрати на правову допомогу, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

-11-

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 кошти у відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 220 926 (двісті двадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 00 копійки за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір у розмірі - 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, поштовий індекс - 89600.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження: м.Київ, вул.Бастіонна, буд.№6, поштовий індекс - 01601.

Третя особа - ОСОБА_5 місцева прокуратура, місце знаходження: м.Мукачево, вул.Л.Толстого, 15, Закарпатської області, поштовий індекс - 89600.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 листопада 2018 року.

Головуючий В.О.Монич