Рішення № 77571718, 02.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2-о/235/648/18

Справа №235/4703/18

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за заявою

ОСОБА_1, заінтересована особа: Київська районна у м.Донецьку рада, про встановлення факту постійного проживання спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкодавця. В обґрунтування своєї заяви вказала, що вона є донькою ОСОБА_2, яка разом з чоловіком ОСОБА_3 мешкали разом з нею, за її адресою: м.Покровськ, вул.Маршала Москаленка, 146/50, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. 02.06.2016 року помер ОСОБА_3, мати залишилася проживати з нею, 03 серпня 2017 року померла і мати. Рішенням суду від 14.05.2018 року було встановлено факт її постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 за її адресою: м.Покровськ, вул.Маршала Москаленка, 146/50 на час відкриття спадщини. При зверненні до нотаріуса з»ясувалось, що не підтверджено факт прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, тобто документу, який підтверджує постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 03.08.2017 року, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживали разом з донькою ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 12.11.2014 року до моменту смерті ОСОБА_3-02.06.2016 року.

В судове засіданні заявниця надала заяву, в якій підтримала вимоги заяви, наполягала на їх задоволенні, просить справу слухати без її участі (а.с.49).

Представник заінтересованої особи Київська районна у м.Донецьку ради в судове засідання не з»явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив (а.с.38-40,43 ).

Суд, з»ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є донькою ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження, свідоцтвом про зміну прізвища, імені, по-батькові, свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, де дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3, та свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, де дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с. 4-8,10).

Згідно копії паспорту на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.(а.с.14).

Згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України № НОМЕР_1 від 12.11.2014 року, ОСОБА_2, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, перемістилася з окупованої території в м.Покровськ (Красноармійськ), вул. Маршала Москаленка (40 років Жовтня) буд.146, кв.50. (а.с.16).

Згідно копії паспорту на ім»я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.(а.с.9).

Згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України № НОМЕР_2 від 12.11.2014 року, ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, перемістився з окупованої території в м.Покровськ (Красноармійськ), вул. Маршала Москаленка (40 років Жовтня) буд.146, кв.50. (а.с.11)

Згідно довідки Комунальної установи «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» від 11.09.2017 року ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, дійсно мешкав за адресою: м.Покровськ (Красноармійськ), вул. Маршала Москаленка (40 років Жовтня) буд.146, кв.50. з 01.11.2014 року по день смерті 02.06.2016 року (а.с.13).

Згідно довідки Комунальної установи «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» від 11.09.2017 року ОСОБА_2, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, дійсно мешкала за адресою: м.Покровськ (Красноармійськ), вул. Маршала Москаленка (40 років Жовтня) буд.146, кв.50. з 01.11.2014 року по день смерті 03.08.2017 року (а.с.17).

Згідно свідоцтва про смерть ІІ-НО №001134 від 19.08.2017 року, виданого Покровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 02.06.2016 року, у віці 86 років, місце смерті м. Донецьк Донецької області (а.с.13).

Згідно свідоцтва про смерть ІІ-НО №001869 від 04.08.2017 року, виданого Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 03.08.2017 року, у віці 83 років, місце смерті м. Покровськ Донецької області (а.с.18).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.02.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва після померлої ОСОБА_2, так як не надано документів, які підтверджують фактичне прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, тобто документу, який підтверджує постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.20).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.05.2018 року встановленог факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, із спадкодавцем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 03.08.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1, на час відкриття спадщини (а.с.20-21).

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 з 01.11.2014 року по день смерті ОСОБА_3, тобто 02.06.2016 року проживала разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а після його смерті з ОСОБА_2 до її смерті, тобто до по 03.08.2017 року, проживала з ними однією сім»єю: м.Покровськ (Красноармійськ), вул. Маршала Москаленка (40 років Жовтня) буд.146, кв.50, що підтверджується довідками з місця мешкання (а.с.17), довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с.11,16), свідоцтвами про смерть ОСОБА_3, ОСОБА_2, де вказано місце смерті- м.Покровськ (а.с.13,18).

Мета звернення заявниці до суду з вказаною заявою- прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розяснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа – свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця про- живав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_3, який помер 02.06.2016 року, проживали разом, як внутрішньо переміщені особи, за адресою: АДРЕСА_2, у дочки ОСОБА_1, а зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_4.

Встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником спадкоємцем ОСОБА_1 права на отримання спадку.

Оскільки строк звернення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строком не обмежена, інших спадкоємців як встановлено в судовому засіданні не мається, спору про майнове або особисте немайнове право не існує, а встановити зазначений факт в позасудовому порядку неможливо, суд вважає вказані заявником вимоги обґрунтованими, які відповідно до вищезазначених норм права підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218,1268, 1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 03.08.2017 року, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 02.06.2016 року, які проживали разом з донькою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 12.11.2014 року до моменту смерті ОСОБА_3-02.06.2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: