Постанова № 77567950, 02.11.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2018 року м. Чернівці справа № 713/1386/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.

секретар Костюк Л.С.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 серпня 2018 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача – Вижницька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин, постановлену під головуванням судді Кибича І.А.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.

Одночасно з пред’явленням позову позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

накласти арешт шляхом заборони на відчуження будинковолодіння №17 по вул. Надрічна в м. Вашківці, яке належить на праві власності ОСОБА_3;

накласти арешт шляхом заборони на відчуження земельних ділянок, кадастрові номери 7320510400:02:003:0325 та 7320510400:02:003:0326, призначені для обслуговування житлового будинку та ведення сільського господарства площею 0,07 та 0,23 га, що розташовані в м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 серпня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено обставин, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не надано доказів того, що існує реальна загроза відчуження спірного майна.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що у відповідача ОСОБА_3 наявна об’єктивна можливість відчужити житловий будинок та земельні ділянки, які входять до складу спадщини після смерті його матері ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття якої він ставить питання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не надано доказів того, що існує реальна загроза відчуження спірного майна.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 3 вказаної постанови зазначено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини та встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавцем ОСОБА_4

Отже, заявлений ОСОБА_1 позов є позовом немайнового характеру.

Доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду першої інстанції вони не впливають.

З урахуванням наведеного, оскаржена ухвала суду є такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 2 листопада 2018 року

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

ОСОБА_5