Постанова № 77567652, 02.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1462/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»);

відповідач – ОСОБА_5;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою – представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року у складі судді Марцішевської О.М., :

в с т а н о в и в :

18 грудня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до кредитно-заставного договору № СSRKAU79270136 від 1 жовтня 2008 року відповідач отримав кредит в розмірі 20 123,02 дол. США на термін до 30 вересня 2015 року.

Зобов’язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_5 належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 17 жовтня 2017 року має заборгованість 17 361,49 дол. США, яка складається з 5 990,55 дол. США – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 708,33 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 218,60 дол. США– заборгованість по комісії за користування кредитом, 10 444,01 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором.

У зв’язку з порушеннями своїх прав, банк просив захистити їх в судовому порядку та стягнути на свою користь з відповідача тіло кредиту в розмірі 5 990,55 дол. США.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитно-заставним договором № СSRKAU79270136 від 1 жовтня 2008 року в розмірі 5 990,55 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 383 грн. 94 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 в особі свого представника ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року, як незаконне, та ухвалити нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на рішення суду від 8 грудня 2015 року, в якому встановлений факт наявності заборгованості відповідача станом на 31 грудня 2014 року в розмірі 6 013,50 доларів США та факт останньої сплати позичальником 19 травня 2017 року в сумі 22,95 доларів США. Суд вважав такі обставини у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановленими. Скаржник вважає такі висновки хибними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки предметом розгляду справи № 712/1767/15-ц було звернення стягнення на предмет застави – автомобіль OPEL ASTRA 2008 р.в., № кузова Y6D0TGF698X021905.

Ні порядок, ні сума боргу не були предметом спору при розгляді зазначеної справи, так як наявність порушень зобов’язань по договору, а саме припинення сплати внесків, не оспорювала жодна зі сторін. Таким чином, на думку скаржника, рішення суду від 8 грудня 2015 року ніяким чином не змінило ні порядок, ні строки договірних зобов’язань сторін по справі, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Крім того, скаржник зазначає, що останній платіж ним було здійснено 28 жовтня 2014 року і після цього погашення заборгованості не здійснювалося. Суд помилково врахував суму 22,95 долара США, сплачену нібито 26 квітня 2018 року, так як це є комерційний дохід банку і на момент звернення до суду за захистом своїх прав, банк пропустив трирічний строк для такого звернення, на чому наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому в задоволенні позовних вимог необхідно з цих підстав відмовити.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитно-заставний договір № CSRKAU79270136.

Відповідно до п.17.1, 17.1.1, 17.1.2, 17.1.3, 17.1.4, 17.1.5 за цим договором банк надав кредит на таких умовах: загальний розмір 13 765,16 дол. США; мета кредиту: а) частина кредиту в розмірі 13 197,19 дол. США надається з метою придбання позичальником автомобіля; б) частина кредиту в розмірі 131,97 дол. США надається з метою оплати перших страхових платежів за Договором страхування на перший рік дії кредиту; в) частина кредиту у розмірі 6,83 дол. США надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі; г) частина кредиту в розмірі 395,92 дол. США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту; д) частина кредиту в розмірі 33,25 дол. США надається з метою оплати вартості поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту. Дата видачі кредиту не пізніше ніж 1 жовтня 2008 року. Дата погашення кредиту: 30 вересня 2015 року. Процентна ставка: 15 % річних.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у той же день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір застави автомобіля OPEL Astra, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

По справі встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 1 жовтня 2008 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль OPEL Astra, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Станом на 18 грудня 2017 року (момент звернення до суду з позовом) та 16 травня 2018 року (ухвалення рішення суду) предмет застави не було реалізовано з підстав невиконання ОСОБА_5 рішення суду від 8 грудня 2015 року щодо передачі предмета застави Банку.

Враховуючи, що від реалізації предмета застави, Банк з незалежних від себе причин, не отримав заборгованість за кредитом, тому у позивача були підстави для звернення до суду з позовом про стягнення боргу за цим договором.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилаючись в апеляційній скарзі, як на одну з підстав для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позову, ОСОБА_5 вказав на пропуск банком строку позовної давності.

Перевіряючи вказані доводи скарги з цього приводу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічне положення закріплене в частині першій статті 15 ЦК України.

Отже, не реалізувавши з незалежних від себе причин заставний автомобіль, позивач не знав і не міг знати, що ухвалене 8 грудня 2015 року рішення суду щодо захисту права з погашення кредитної заборгованості виконане не буде, через невиконання його відповідачем, щодо вчинення дій по передачі автомобіля для реалізації.

У зв'язку з цим банк і не міг пред'явити новий позов, так як не було доказів, того, що кредитна заборгованість не буде погашена.

Оскільки, заборгованість у відповідача виникла з березня 2014 року, то пред’явлення позову в 2015 році про звернення стягнення на предмет застави перервало строк позовної давності.

Крім того, відповідач по справі ОСОБА_5, не заперечивши факт сплати коштів 19 травня 2017 року, не спростував доводів позивача про те, що останній платіж було здійснено в травні 2017 року в розмірі 22,95 дол. США, визнавши цю обставину, однак вказавши, що цей платіж є комерційним доходом банку.

Враховуючи ту обставину, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 грудня 2015 року встановлено факт наявності заборгованості відповідача станом на 30 грудня 2014 року по тілу кредиту в сумі 6 013,50 дол. США, вказане рішення сторонами не оскаржувалося і є чинним на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тому саме така заборгованість тіла кредиту і підлягала б сплаті позичальником. Однак, враховуючи, що згідно наданого банком розрахунку, який судом визнаний правильним, 19 травня 2017 року на погашення кредиту було здійснено проплату у розмірі 22,95 дол. США, тому, суд першої інстанції правильно визначив суму заборгованості саме в розмірі 5 590,55 дол. США (6 013,50 дол. США – 22,95 дол. США) по тілу кредиту, яка й була заявлена позивачем до стягнення.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду про те, що при укладенні договору в іноземній валюті (доларах США), та беручи на себе обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, відповідач, як позичальник, міг передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором. У позичальника існувала можливість отримати кредит в національній валюті. Умови кредитного договору погоджувались при укладенні даного правочину і позичальник проти них не заперечував. Отже, судом зроблено правильний висновок, що умови договору є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції стягнув кошти в іноземній валюті без зазначення гривневого еквіваленту, станом на дату постановлення рішення суду.

Такий висновок суд мотивував тим, що сторони визначили зміст договірного зобов’язання саме в іноземній валюті, тому судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов’язання і стягненню підлягає сума боргу саме у іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд стягнув заборгованість в іноземній валюті без зазначення гривневого еквіваленту не дають підстав для зміни рішення суду, оскільки це не впливає на правильність вирішення спору по суті.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Колегія суддів приходить до висновку, що є правильним, законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем належними і допустимими доказами позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5990,55 доларів США, як не спростовані відповідачем в установленому законом порядку шляхом надання суду вмотиваних доводів безпідставності позовних вимог.

На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги за наведеними в ній доводами.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року у даній справі – залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Л.І. Василенко

ОСОБА_2

ОСОБА_4