Рішення № 77566936, 01.11.2018, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1940/18

Провадження № 2/697/744/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді – Русакова Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Десятник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 р. позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 04.03.2014 р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка в рамках зарплатного проекту № 8382109307БН/2014-02, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито кредитну лінію для проведення операцій з використання платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 10000,00 грн. на строк до 26.02.2016 р. Відповідно до пп. 2.3, та підпункту 7.2.4 п.7.2 кредитного договору відповідач зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом в сумі 40% річних, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому вони були нараховані, та в дату остаточного повернення кредиту. Відповідач не дотримувався умов кредитного договору щодо погашення кредиту та зобов’язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, у зв’язку з цим позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою здійснити погашення наявної заборгованості, яка виникла за кредитним договором. Направив відповідачу лист-повідомлення про наявність несплаченої заборгованості за кредитною лінією та процентами від 17.01.2014 року за номером № 040-10/4765 та висунув вимогу в строк до 17.11.2014 року здійснити погашення заборгованості, проте відповідач борг не сплатив.Позивач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі в зв’язку з чим направив претензію від 17.06.2015 року за № 040-29-1/2985 з вимогою в строк до 30.06.2015 року сплатити повне погашення заборгованості. Однак відповідач їх не виконав та станом на 18.04.2018 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 36764,27 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.09.2018 р. було відкрито провадження за вищевказаним позовом (а.с.36).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання в якому просив суд про відмову в задоволенні позову в повному обсязі в зв"язку з пропуском строку позовної давності при подачі позову до суду позивачем, просив справу розглядати без його участі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.03.2014 р. між сторонами був укладений договір № 8382109307БН/2014-02 про відкриття у рамках зарплатного проекту карткового рахунка та кредитної лінії. Відповідно до цього Договору відповідачу було відкрито поточний (картковий) рахунок та випущено платіжну картку в якості засобу доступу до рахунку (п. 2.1. Договору). Відповідно до умов зазначеного договору позивач відкрив відповідачу кредитну лінію для проведення операцій з використанням картки з лімітом не більше 10000,00 гривень, а відповідач зобов’язується повернути кредит позивачу та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором, (п. 2.1. Договору). Дата остаточного погашення кредиту – 26.02.2016 року (п. 2.2., Договору). За користування кредитом відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати позивачу проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 40% річних (п.2.3. Договору). Кредит був наданий для оплати проведених відповідачем розрахунків за платіжною карткою у разі недостатності власних грошових коштів на картковому рахунку (п. 2.1. Договору).

Свої зобов’язання за договором кредиту позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 8382109307БН/2014-02 від 04.03.2014. та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з наступних сум: прострочена заборгованість за основним боргом 9989,41 грн; заборгованість за процентами – 16016,03 грн.; пеня за порушення, строків сплати процентів за користування кредитом - 91,46 грн.; пеня за порушення строків погашення основного боргу за кредитом 2742,57 грн; три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом – 561,28 грн.;три проценти річних ві простроченої суми основного боргу за кредитом- 899,87 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом- 2647,30 грн.; інфляційне збільшення суми основного боргу за кредитом- 3816,36 грн.

За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 36764,27 грн.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач 17.10.2014 р. у відповідності до вимог кредитного договору, на адресу відповідача направив лист- повідомлення про наявність несплаченої заборгованості за кредитною лінією та процентами за номером № 040-10/4765 та висунув вимогу в строк до 17.11.2014 року здійснити погашення заборгованості, проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач дану вимогу не отримав оскільки не проживав за вказаною на конверті адресою ( а.с. 17 зворот)

Крім того, Позивач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі в зв’язку з чим направив претензію від 17.06.2015 року за № 040-29-1/2985 з вимогою в строк до 30.06.2015 року сплатити повне погашення заборгованості за іншою адресою, проте дана вимога відповідачем не отримана, оскільки на конверті міститься відмітка про повернення листа за закінченням терміну зберігання (а.с.18 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог Банку щодо стягнення заборгованості у розмірі 36764,27 грн. з підстав трирічного строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

За зобов’язанням, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної авності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже позовна давність може бути застосована лише до обґрунтованих позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі, а саме направив претензію від 17.06.2015 року за № 040-29-1/2985 з вимогою в строк до 30.06.2015 року здійснити повне погашення усієї заборгованості за кредитом, що дає підстави вважати, що з наступного дня починається відлік строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду 29.08.2018 року, а строк позовної давності сплинув 01.07.2018 року, з чого слідує, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами трирічного терміну.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборогованості, оскільки позивач звернувся до відповідача з даними позовними вимогами з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, відсотки за користування кредитом не сплачує, однак, позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 257, 266, 267, 509, 525, 526, 598-601, 604-609, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий підпис ОСОБА_2

з оригіналом згідно: оригінал зберігається в матеріалах справи № 697/1940/18

Головуючий Г . С . ОСОБА_2