Ухвала суду № 77565862, 01.11.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14391/17

Провадження № 6-а/638/37/18

УХВАЛА

іменем України

01 листопада 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Штих Т.В.

за участю секретаря Тарасової О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 щодо розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

встановив:

04.06.2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просить призначити судове засідання щодо розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 року по справі 638/14391/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 липня 2018 року прийнято до провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 щодо розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, призначено розгляд заяви на 27 липня 2018 року .

30.07.2018 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду клопотання про накладення штрафу на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 як керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив вважати звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17 не поданим; накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 як керівника суб’єкта владних повноважень за неподання звіту про виконання рішення штраф у розмірі 35240 грн. шляхом стягнення з нього на користь ОСОБА_1 та Державного бюджету України по 17620 грн., а також встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк подання звіту про виконання рішення протягом десяти з дня набрання ухвалою законної сили, про що зазначено у поданому клопотанні.

В судовому засіданні представники відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заперечували проти задоволення заяви, в судовому засіданні надали квитанцію ДППЗ «Укрпошта», згідно якої ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення суду направляло лист від 13.07.2018 року в якому зазначено що позивачу провело перерахунок пенсії з 01.09.2008 року та з 01.01.2014 року, доплата різниці пенсії становить 44488,65 грн. буде проведена в серпні поточного року. Даний лист, за ствердженням представників, направлявся до суду та був отриманий судом.

Суд, дослідивши доводи учасників процесу, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задоволено: визнано бездіяльність (дії) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо реалізації права на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не перерахунку пенсії ОСОБА_1 з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008 та наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 протиправними; зобов'язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області: скласти та надати до Харківського обласного військового комісаріату список осіб пенсії яких підлягають перерахунку якій містить ім'я ОСОБА_1 для складання останнім довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку розміру пенсії з 01.09.2008 р. та з 01.01.2014 р. з урахуванням підвищення посадового окладу згідно наказу Міноборони від 27.07.2008 р. № 377 та наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814; після отримання від Харківського обласного військового комісаріату довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію розмір якої обчислений 83% з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377 та наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814, здійснити виплату суми перерахунку починаючи з 01.09.2008 та з 01.01.2014; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат після отримання списку осіб пенсії яких підлягають перерахунку якій містить ім'я ОСОБА_1 скласти довідку для перерахунку пенсії про грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377 з 01.09.2008 р. та наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 р.; подати зазначену довідку до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 30 днів з дня набрання рішення суду законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбаченого частиною 1 статті 382 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, повернуто скаржнику.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17 набрало законної сили 21.05.2018.

Суд приходить до висновку, що Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17 не виконана, відповідачем не здійснено належний перерахунок розміру пенсії позивачу без поважних причин у строк, встановлений зазначеним рішенням суду, звіт вважається неподаним та є підстави для накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень відповідального за виконання рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь-якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Так, у своїх рішеннях від 29.06.2004 року по справі «ОСОБА_4 проти України», від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України», від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України», від 09.11.2004 року у справі «Бакай та інші проти України», від 11.01.2005 року у справі «Дубенко проти України», від 22.02.2005 року у справі «Шаренок проти України», від 05.04.2005 року у справі «Вараниця проти України», від 19.04.2005 року у справах «Піряник проти України», «Долгов проти України», «Щербанов проти України», від 03.05.2005 року у справі «Василенков проти України», від 07.06.2005 року у справі «Фукльов проти України», від 21.06.2005 року у справі «Булинко проти України», від 13.09.2005 року у справі «Лютих проти України», від 06.09.2007 року у справах «Шамрай проти України», «Лозинський та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що право на суд, закріплене в частині 1 статті 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якщо б держави допускали такий стан речей, коли рішення національних судів залишалися б невиконаними. З посиланням на свою попередню прецедентну практику, сформульовану в його попередніх аналогічних справах, Європейський Суд зазначив, що тлумачення частини 1 статті 6 Конвенції винятково як такої, що стосується доступу до суду та процедури розгляду справи у суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов’язались дотримувати, ратифікуючи Конвенцію. Зважаючи на це, виконання рішення будь-якого суду повинно розглядатись у світлі вимог статті 6 Конвенції як складова частина «процесу у справі» (trial).

Таким чином Європейський Суд дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення частини 1 статті 6 Конвенції її корисного значення.

У зв’язку з цим, Європейський Суд з прав людини зазначив, що затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, в будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, Європейський Суд майже в кожному своєму рішенні проти України стосовно надто тривалого виконання судових рішень національних судів вказував, що неможливість особи домогтися виконання судового рішення на свою користь становить втручання в право цієї особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тобто, аналіз рішень Європейського суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Таким чином, стаття 382 КАС України передбачає судовий контроль та відповідальність як за неподання звіту, так і у разі його подання, але неналежного виконання судового рішення, що встановлюється судом за результатами розгляду поданого звіту. Такий контроль здійснюється судом у разі зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається із правового змісту статті 382 КАС України, зазначена норма є диспозитивною для суду в частині встановлення відповідних наслідків відповідальності у випадку неналежного виконання суб’єктом владних повноважень судового рішення, що знайшло своє відображення у звіті про виконання рішення суду.

За змістом процесуальної норми, варіанти застосування правових наслідків можуть бути різними, як встановлення нового строку на подання звіту, накладання штрафу кожного по окремості застосування, так і можливе застосування їх у сукупності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Між тим, доказів на підтвердження належного перерахунку пенсії та виплати суми перерахунку ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення суду відповідачем не надано.

Відповідно до остаточного звіту поданого ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду вбачається, що вказаний звіт було подано 13.07.2017 року, на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17 ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було проведено перерахунок розміру пенсії з 01.09.2008 року та з 01.01.2014 року ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу згідно наказу Міноборони від 28.07.2008 року та наказу Міноборони від 27.11.2014 року, виплата суми перерахунку починаючи з 01.09.2008 та з 01.01.2014 у визначений судом строк не проведена.

Разом з тим, як вбачається з перерахунку пенсії з 01.01.2014 року, який було проведено на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17, ОСОБА_1 протиправно був позбавлений доплати до пенсії, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій, остаточний звіт подано після закінчення строку встановленого судом.

Суд зазначає, що виплата позивачу суми перерахунку в розмірі 44488,65 під час розгляду звіту про виконання судового рішення свідчить про те, що ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області мало об'єктивну можливість виконати рішення суду своєчасно та у повному обсязі до початку судового розгляду заявленого клопотання про накладання штрафу, при цьому будь яких поважних причин, що перешкоджали виконанню судового рішень ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано не було.

Таким чином, в порушення приписів ст. 382 КАС України, ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було забезпечено виконання судового рішення. Натомість, у самому звіті вказані формальні дії відповідача, які не забезпечують повного виконання судового рішення, не зазначені поважні причини пропуску строку подачі звіту встановленого судом.

Суд зазначає, що положеннями статті 382 КАС України не передбачено подання проміжних, попередніх, або додаткових звітів про виконання рішення суду, новий строк подання звіту встановлюється судом за наслідками розгляду поданого звіту.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача про неможливість перерахунку пенсії та проведення виплати суми перерахунку, що довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 були отримані від Харківського обласного військкомату лише у липні 2018 року, з огляду на наступне.

В силу положень пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13 лютого 2008 р. № 45) ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов’язано було у десятиденний строк з моменту набрання законної сили рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17 скласти список за формою згідно з додатком 1 якій містить ім’я ОСОБА_1 та подати зазначений список до Харківського обласного військкомату.

ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області склало зазначений список лише 07 червня 2018 року, доказу дати направлення списку до Харківського обласного військкомату відповідачем не надано.

Перерахунок розміру пенсії з 01.09.2008 року та з 01.01.2014 року за пенсійною справою ОСОБА_5 здійснено на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17, тобто контроль зазначених дій є в площині виконання зазначеного рішення суду.

Внесені зміни (в редакції внесеними згідно із Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні») до ст. 13 Закону України № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років військовослужбовцям є стаття 63 Закону України № 2262-12.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, слід виходити із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме – у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

В зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року за № 355 встановлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 11% пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21, 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 % та 1 січня 2013р. до 35 %.

Як вбачається з пенсійної справи ОСОБА_5, на виконання вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України позивачу станом на 1 липня 2012 року, 1 вересня 2012 року, 1 січня 2013 року було проведено перерахунок пенсії, та встановлено основний вид пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення та доплати у розмірі 11%, 23%, 35 % пенсій відповідно.

Разом з тим, при наступному перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області не врахувало при обчисленні нового розміру пенсії доплату, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року за № 355 у розмірі 35% пенсій, обчислену відповідно до статей 13, 21, 36 Закону № 2262-12.

Доводи сторони відповідача про підстави позбавлення позивача доплати, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року за № 355суд вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року.

Аналіз положень статті 382 КАС України та статті 2 цього Кодексу свідчить, що дії суб’єкта владних повноважень пов’язані з належним виконанням судового рішення повинні розглядатись в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області не здійснило належний перерахунок розміру пенсії позивачу без поважних причин та не надало до суду звіт у строк встановлений рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17, а тому звіт вважається неподаним в розумінні ст. 382 КАС України.

Відповідно до п.8 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 22.12.2014 року № 28-2 ОСОБА_4 управління Фонду очолює начальник.

Згідно пп. 1 п.10 зазначеного Положення начальник головного управління Фонду здійснює керівництво головним управлінням Фонду, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, очолює колегію, організовує та забезпечує її роботу.

Частиною 2 статті 382Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає клопотання представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 про накладення на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 як керівника суб'єкта владних повноважень, за неподання звіту про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17, штраф у розмірі 35240 грн. шляхом стягнення з начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) 17620 гривень та стягнення з начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17620 гривень, а також встановлення головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області нового строку подання звіту про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17 протягом десяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили.

Керуючись ст.ст. 382 КАС України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 щодо розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Вважати звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 р. по справі № 638/14391/17 не поданим.

Накласти на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) як керівника суб'єкта владних повноважень, за неподання звіту про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17, штраф у розмірі 35240 грн. шляхом стягнення з начальника головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) 17620 гривень та стягнення з начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України 17620 гривень;

Встановити головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк подання звіту про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі № 638/14391/17 протягом десяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий суддя Т.В. Штих