Вирок № 77564347, 17.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/721/2017

Справа № 428/11353/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Лисенко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370001955 від 02.07.2017 року у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, який на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, з квітня 2012 року перебуває на облік у лікаря нарколога, на утриманні малолітніх, неповнолітніх та інших осіб, не має, групи інвалідності не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого: - 04.12.2012 Сєвєродонецьким міським судом за ч.1 ст.190 КК України, у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, згідно ст. 75,76, ч.1 п.2,3 КК України від відбуття покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік, вирок суду набрав законної сили 19.12.2012; -14.08.2013 Сєвєродонецьким міським судом за ч.2 ст.186 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, згідно ст.70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Лисичанського міського суду більш суворим по даному вироку, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, вирок суду набрав законної сили 13.09.2013; - 16.08.2013 року Сєвєродонецьким міським судом за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.70 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці, згідно ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду більш суворим по даному вироку, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, вирок суду набрав законної сили 16.09.2013; -16.11.2016 року Рубіжанським міським судом за ч.2 ст.185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, згідно ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнити з іспитовим строком на 2 роки, вирок суду набрав законної сили 19.12.2016 року,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори Доманчук А.В., Кудрявцева О.В.,

обвинувачений ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2017 року приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував біля магазина «Доставка» який розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Молодіжна, 15. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону «LG L60i Dual Х-135» в корпусі білого кольору, та мобільного телефону «LG КР105» в корпусі чорного кольору які знаходились на лавці біля магазину «Доставка».

Після чого, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи мету збагачення, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з вищевказаної лавки мобільний телефон «LG L60i Dual Х-135» в корпусі білого кольору, та мобільний телефон «LG КР105» в корпусі чорного кольору, які належать потерпілому ОСОБА_2. В подальшому ОСОБА_1 з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/918-192е від 28.08.2017 року, ринкова вартість викраденого майна, а саме: мобільного телефону «LG» моделі L60i Dual Х-135 на момент вчинення кримінального правопорушення може становити 900 гривень 00 копійок; мобільного телефону «LG» моделі КР105 135 на момент вчинення кримінального правопорушення може становити 163 гривень 33 копійки.

Своїми противоправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 1063 гривні 33 копійки.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 02.07.2017 року приблизно о 09 годині 30 хвилин він перебував біля магазина «Доставка», який розташований у м. Сєвєродонецьк, по вул. Молодіжної, 15 та побачивши на лавці біля магазину два мобільних телефонна, вирішив їх вкрасти. Він розумів, що мобільні телефони йому не належать, але забрав їх собі. Мобільні телефони були повернуті потерпілому. Він розуміє, що вчинив помилку забравши чужі мобільні телефони та просить призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, матеріальна шкода відшкодована, покарання просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз’яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального Кодексу України відноситься до категорії злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, даних про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності суду не надано, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб немає, офіційно не працевлаштований, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря - психіатра та з квітня 2012 року перебуває на обліку у лікаря - нарколога з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади в наслідок вживання алкоголю, синдром залежності», групи інвалідності не має, щиро розкаявся у вчиненому, завданий потерпілому збиток відшкодований шляхом повернення викраденого майна.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1,згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який свою провину визнав, зробив належні висновки та дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, так як тільки таке покарання зможе попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України та ст. 75 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, який був призначений йому згідно із вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.11.2016 року, відповідно до якого він був засуджений за ч.2 ст.185 КК України та було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки, тому суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання, за правилами ст. 71 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

По даному кримінальному провадженню у відношенні обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Отже, початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його затримання.

Цивільний позов не заявлений. Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його вини. Долю речових доказів по кримінальному провадженню № 12017130370001955 від 02.07.2017 року суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.11.2016 року, яким було засуджено ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його затримання.

Речові доказі по кримінальному провадженню № 12017130370001955: два мобільних телефона марки «LG L60i Dual Х-135» в корпусі білого кольору, та «LG КР105» в корпусі чорного кольору, які передані на зберігання власнику – потерпілому ОСОБА_2, залишити власнику.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/918-192е від 28.08.2017 року в розмірі 742 грн. 20 коп., стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя В.М. Олійник