Постанова № 7756388, 28.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.01.10Справа №2а-3397/09/8/0170 (18:00год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс"

до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін: не з’явилися

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК № 100 від 28.01.2009 р., № 101 від 28.01.2009 р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.09 року було відкрите провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не може погодитись із оскаржуваними рішеннями відповідача та їх розрахунками, оскільки вважає, що дані рішення відповідача, винесені з порушенням положень чинного законодавства України, а саме ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 р. (далі Закон № 1058) і ст. 9 Інструкцій про порядок обчислення та сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України, від 19.12.03 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. під № 64/8663 (далі Інструкція), відповідно, порушують права і законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що відповідачем рішення № 101 про застосування 10 % штрафу на суму недоїмки понад 30 календарних днів повинно виноситися на 31 календарний день, а рішення № 100 про застосування 20 % штрафу повинно виноситися на 91 календарний день, а не в один день - 28.01.2009 р., як вони були винесені. Таким чином, позивач вважає рішення відповідача від 28.01.09 р. № 100, про застосування 20 % штрафних санкцій на суму недоїмки за затримку до 90 днів і рішення відповідача від 28.01.09 р. № 101, про застосуванні 10 % штрафних санкцій за затримку оплати недоїмки на 30 днів, прийнятими з порушенням порядку і способу, передбаченого п.п. 2 п. 9.3.2. ст. 9 Інструкцій.

Відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме погодився у частині скасування рішення № 101 від 28.01.09 р. на суму 348,17 грн., у зв’язку із помилкою при складанні суми штрафних санкцій за цим рішенням, в задоволенні іншої частини позовних вимог заперечував, по мотивам викладених у запереченнях до позову. Відповідач вважає, що ним було правомірно, у відповідності до норм п.9 ст. 106 Закону 1058 та п. 9.3.2. Інструкції №21-1 застосовано до позивача штрафні санкції та пеню.

28.01.10 на адресу суду надійшли клопотання про проведення судового засідання 28.01.20 у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 13-02-3008.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Стаття 3 Закону № 1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Частина 3 ст. 15 Закону № 1058 встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності зі ст.ст. 14, 15, 20 Закону № 1058, ТОВ "СімСітіТранс" є суб'єктом солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування – Страхувальником.

ТОВ "СімСітіТранс", сплачуючи заробітну плату працівникам, відповідно до діючого законодавства здійснює відповідну поточну сплату обов’язкових платежів по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

28.01.09 р. УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя прийняло до ТОВ "СімСітіТранс" Рішення № 100 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду на загальну суму 21390,17 грн. за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., яка складається із штрафних санкцій у сумі 18421,48 грн. – 20 % від суми недоїмки|недоплати| за затримку до 90 днів включно та нарахованої пені у сумі – 2968,69 грн. (0,1 % на суму недоїмки|недоплати| і фінансових санкцій) (а.с.8).

Також 28.01.09 р. УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя прийняло до ТОВ "СімСітіТранс" Рішення № 101 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду на загальну суму 19051,42 грн. за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., яка складається із штрафних санкцій у сумі 14747,73 грн. – 10 % від суми недоїмки за 30 днів затримки та нарахованої пені у сумі – 4303,69 грн. (0,1 % на суму недоїмки|недоплати| і фінансових санкцій) (а.с.11).

Позивач, не погоджуючись з діями УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя по винесенню Рішень № 100 та № 101 від 28.01.09 р., звернувся до суду за захистом своїх порушених права, свобод та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що ТОВ "СімСітіТранс" є юридичною особою, страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески. Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які підлягають сплаті, подаються платником до органу ПФУ протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону – один календарний місяць.

Згідно із ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Судом встановлено, що позивачем 19.11.08 р. було надано відповідачу розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень 2008 р. у сумі 151793,27 грн., отже в межах строку визначеного законодавцем, який спливає 20.11.08 р. (а.с.106).

Строк сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період, визначений ч.6 ст.20 Закону №1058, складає 20.11.08 р включно. Тому позивач повинен був у строк з 01.11.08 р. по 20.11.08 р. включно, не тільки надати розрахунок страхових внесків, а і сплатити суму страхових внесків, самостійно визначених у розрахунку за жовтень 2008 р., але позивачем, у строк визначений ч.6 ст. 20 Закону №1058, а саме до 20.11.08 р. включно не було сплачено страхові внески, самостійно нараховані за відповідний базовий звітний період, а отже позивачем було порушено вищенаведену норму Закону. Тобто несплачена сума страхових внесків у розмірі 141636,98 грн. з 21.11.08 р. вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків, тобто є недоїмкою.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій за п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

-          10 відсотків своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

-          20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно. Суд зазначає, що аналогічні положення закріплені у абз. 1 п.п. 9.3.2. Інструкції № 21-1.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Відповідно до абз. 3 п.п. 9.3.2. п.9.3. Інструкції № 21-1 рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі 10% від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 по 30 календарний день незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі 20% від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 по 90 календарний день незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Судом встановлено, що 28.01.09 р. УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя прийняло до ТОВ "СімСітіТранс" Рішення № 101 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду на загальну суму 19051,42 грн. за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., яка складається зі штрафних санкцій у сумі 14747,73 грн. – 10 % від суми недоїмки за 30 днів затримки та нарахованої пені у сумі – 4303,69 грн. (0,1 % на суму недоїмки|недоплати| і фінансових санкцій) (а.с.11).

Стосовно правомірності винесення цього рішення та застосування до позивача штрафних санкцій за цим рішенням, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач не сплатив суму страхових внесків, самостійно розрахованих за жовтень 2008 р., у період визначений законодавцем, а саме з 01.11.08 р. по 20.11.08 р., що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та пені.

Відповідно до рішення № 101 штрафні санкції відповідачем розраховані за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., що на думку суду є неправильним, у зв’язку із тим, що відповідно до п.2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків, відповідач має право накласти на нього штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно.

Отже штраф на позивача у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум страхових внесків повинен бути розрахований та накладений за 30 календарних днів прострочення сплати страхових внесків, а отже за період з 21.11.08 р. по 20.12.08 р., де 21.11.08 р. – це наступний день, після останнього дня, коли позивач повинен був сплатити страхові внески за жовтень 2008 р., а 20.12.08 р.- це 30-й день не сплати або несвоєчасної сплати страхових внесків за жовтень 2008 р., а не за період з 20.11.08 по 22.12.08, як вказано в рішенні №101.

Крім того суд вважає, що відповідачем при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій № 101 було порушено вимоги п.п.9.3.2. п.9.3. ст.9 Інструкції № 21-1, а саме строки винесення такого рішення.

Так п.п.9.3.2. п.9.3. ст.9 Інструкції № 21-1 передбачено, що рішення про застосування штрафу складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків, а саме при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі 10% від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період, при цьому сума санкцій повинна обраховуватися виходячи з суми недоїмки на 30-ий календарний день строку, за час якого нараховується штраф 10%.

Із матеріалів справи вбачається, що 30-й календарний день не сплати або несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків за жовтень 2008 р. – це 20.12.08 р., отже 31-м календарним днем є 21.12.08 р., який був вихідним днем (неділя), у зв’язку із чим, суд вважає, що єдиним і останнім строком винесення рішення про застосування штрафних санкцій за затримку до 30-ти календарних днів включно сплати страхових внесків за жовтень 2008 р. у розмірі 10 % своєчасно несплачених страхових внесків є 22.12.08 р.

Таким чином відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 101 не на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, як це передбачено нормами Інструкції № 21-1, а 28.01.09 р., тобто на 69-й календарний день, що на думку суду є грубим порушенням вищенаведених норм, адже законодавець чітко визначив день винесення рішення про застосування штрафних санкцій і не передбачив можливості винесення такого рішення із затримкою.

Крім того 28.01.09 р. УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя прийняло до ТОВ "СімСітіТранс" ще одно Рішення під № 100 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду на загальну суму 21390,17 грн. за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., яка складається зі штрафних санкцій у сумі 18421,48 грн. – 20 % від суми недоїмки|недоплати| за затримку до 90 днів включно та нарахованої пені у сумі – 2968,69 грн. (0,1 % на суму недоїмки|недоплати| і фінансових санкцій) (а.с.8).

Стосовно правомірності винесення вказаного рішення та застосування до позивача штрафних санкцій за цим рішенням, суд зазначає наступне.

Позивач не сплатив суму страхових внесків, самостійно розрахованих за жовтень 2008 р., у період з 01.11.08 р. по 20.11.08 р., що дійсно є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та пені.

Відповідно до рішення № 100 від 28.01.09 р. штрафні санкції відповідачем розраховані за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., що на думку суду є неправильним, у зв’язку із тим, що відповідно до п.2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 та абз. 2 п.п.9.3.2. п.9.3. ст.9 Інструкції № 21-1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків, УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя має право накласти на нього штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно і таке рішення приймається на всю суму недоїмки за період з 31 до 90 календарний день.

Отже штраф на позивача у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум страхових внесків міг бути розрахований та накладений за період з 31 до 90 календарний день прострочення сплати страхових внесків, а отже за період з 21.12.08 р. по 18.02.09 р., де 21.12.08 р. – це 31-й день не сплати або несвоєчасної сплати страхових внесків за жовтень 2008 р., а 18.02.09 р.- це 90-й день не сплати або несвоєчасної сплати страхових внесків за жовтень 2008 р.

Крім того суд вважає, що відповідачем при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій № 101 було порушено строки винесення такого рішення.

Так абз. 2 п.п.9.3.2. п.9.3. ст.9 Інструкції № 21-1 передбачено, що рішення про застосування штрафу складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків, а саме при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі 20% від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період, при цьому сума санкцій повинна обраховуватися виходячи з суми недоїмки на 90-ий календарний день строку, за час якого нараховується штраф 20%.

Із матеріалів справи вбачається, що 31-й календарний день не сплати або несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків за жовтень 2008 р. – це 21.12.08 р., 90-м днем є 18.02.09 р., а отже 91-м календарним днем є 19.02.09 р. Тобто рішення про застосування штрафних санкцій за затримку до 90-та календарних днів включно сплати страхових внесків за жовтень 2008 р. у розмірі 20 % своєчасно несплачених страхових внесків могло бути винесено відповідачем - 19.02.09 р. Законодавець не передбачає права УПФУ нараховувати штрафні санкції та виносити рішення про їх застосування раніше ніж на 91-й календарний день, а відповідачем таке рішення було прийнято 28.01.09 р., тобто передчасно, що є порушенням норм чинного законодавства та прав і інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку стосовно необґрунтованості та незаконності винесення оскаржуваних рішень в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10% та 20% за неправильно обрахований період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р. та в частині дати винесення вищезазначених рішень, які порушено в обох випадках.

Передчасне винесення рішення про застосування штрафних санкцій є порушенням прав позивача ще й в тому, що сума визначених штрафних санкцій увійшла до картки особового рахунку позивача та стала узгодженою, що є підставою для винесення вимоги пр. сплату боргу, яка є виконавчим документом.

Абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 визначено, що одночасно з нарахуванням штрафу, на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 12 ст. 106 Закону № 1058 нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

У п.10.1 Інструкції № 21-1 зазначено, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Документами, які є підставою для нарахування пені, є:

-документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати, - Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи); рішення суду;

-документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; договорів про розстрочення (відстрочення) страхових внесків; Розрахунок суми страхових внесків з від'ємною сумою; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Отже судом встановлено, що відповідач дійсно наділений повноваженнями нараховувати пеню з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що пеня у них розрахована за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., з цього приводу суд зазначає наступне.

Рішенням про застосування штрафних санкцій № 101 від 28.01.09 р., зі змісту якого вбачається, що воно виносилось першим, адже у ньому також було розраховано штрафні санкції у розмірі 10 % від суми недоїмки за 30 днів затримки сплати страхових внесків, розраховано пеню з 20.11.08 р. – це останній день наданого законодавцем строку сплати позивачем страхових внесків за жовтень 2008 р., тоді як пеня повинна була бути розрахована з 21.11.08 р., тобто з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу.

Рішенням про застосування штрафних санкцій № 100 від 28.01.09 р., яке виносилось другим, адже у ньому також було розраховано штрафні санкції у розмірі 20 % від суми недоїмки за затримку сплати страхових внесків до 90 календарних днів, розраховано пеню за період з 20.11.08 р. по 22.12.08 р., хоча з огляду на те, що це рішення про застосування штрафних санкцій та пені могло бути винесено тільки 19.02.09 р., з нарахуванням пені на суму несплачених страхових внесків та штрафних санкцій, у тому числі за попереднім рішенням у разі його не сплати, такі дії відповідача є також неправомірними та порушують права та інтереси позивача, оскільки нарахування пені починається раніше передбаченого строку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем при нарахуванні штрафних санкцій та пені за рішеннями № 100 та 101 від 28.01.09 р. було порушено порядок та строки їх нарахування, а саме не правильно визначений період розрахунку штрафних санкцій та пені, а також порушені дати винесення таких рішень, що є порушенням норм Закону № 1058 та Інструкції № 21-1 та прав та інтересів позивача.

Суд підкреслює, що стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Однак, суд встановив, що відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя діяв необґрунтовано, незаконно порушив права та інтереси позивача, шляхом прийняття відносно позивача необґрунтованих та незаконних рішень про застосування штрафних санкцій та пені.

Крім того суд звертає увагу на незрозумілий порядок винесення та найменування оскаржуваних рішень. Так рішення, яке виносилось відповідачем 28.01.09 р. першим на 10% штрафу має № 101, а рішення яке виносилось другим на 20% штрафу у цей же день 28.01.09 р. має № 100, що на думку суду є порушенням порядку нумерації при реєстрації документів.

Суд також приймає часткове визнання позовних вимог відповідачем в частині скасування рішення №101 від 28.01.09 на суму 348,17 грн. у зв’язку з допущеною відповідачем арифметичною помилкою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «СімСітіТранс» у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Постанову складено у повному обсязі 28.01.10 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим № 100 від 28.01.09 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18421,48 гривень та нарахування пені у розмірі 2968,69 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим № 101 від 28.01.09 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14747,73 гривень та нарахування пені у розмірі 4303,69 гривень.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» (95049, м. Сімферополь, вул. Мамеди Емір-Усеіна, 14, код ЄДРПОУ 31898522, р/р та інші відомості не відомі) 3,40 гривень судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Кушнова А.О.