Постанова № 7756332, 25.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.01.10Справа №2а-12783/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіт»

до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі

про визнання неправомірним рішення

за участю представників:

від позивача – Букініч А.Є – директор , наказ № 2 від 01.02.2009 р.

від відповідача – не з’явився .

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіт» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати неправомірними рішення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі (далі відповідач) від 15.05.2009 р. № 812/10/31-0, ДПА в АРК від 28.07.2009 р. № 1891/10/25-023, ДПА України від 07.10.2009 р. №10077/6/25-0115, скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача від 24.04.2009 р. № 0000471500/0, від 07.08.2009 р. №0000801500/2 , № 0000471500/2 . Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 08.12.2009 р. ., надав заперечення на позов (вих. № 13085/8/10-0 від 04.12.2009 р.) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту .

У судовому засіданні, яке відбулось 25.01.2010 р., представник позивача наполягав на тому, що рішення та податкові повідомлення - рішення, яки прийняти податковими органами за результатами проведення перевірки порушують йог оправа, не відображають дійсних обставин справи, в наслідок чого мають бути скасовані.

Відповідач 21.01.2010 р. надіслав до суду додаткові пояснення (вих. № 66/8/100 від 20.10.2010 р.) , в яких зазначив, що позивач невірно сформував податковий кредит по ПДВ за період часу, який перевірявся, в наслідок чого йому донараховані податкові зобов’язання та до нього застосовані штрафні санкції, просив продовжити розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача 25.01.2010 р. наполягав на задоволені позовних вимог, не заперечував проти продовження розгляду справи без участі представника відповідача.

Суд, вислухавши думку представника позивача, вивчивши клопотання відповідача, керуючись ст..128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 21.04.2009 р. склав Акт №385/15-00/31292729. У зазначеному акті зафіксовано, що в порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижений податок на додану вартість у розмірі 4341,20 грн.

На підставі акту перевірки від 21.04.2009 р. №385/15-00/31292729 відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 24.04.2009 р. №0000471500/0, згідно з яким позивачу донараховане податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 4341,2 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 434,12 грн.

Керуючись ст.5 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач 30.04.2008 р. подав до відповідача заяву про перегляд рішення по нарахуванню сум податкового, зобов’язання та застосуванню штрафних санкцій.

Відповідач 15.05.2009 р. прийняв рішення № 812/10/31-0 про відмову у задоволені скарги позивача

Позивач надіслав 02.06.2009 р. на адресу ДПА в АРК скаргу на рішення відповідача, просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.04.2009 р. № 0000471500/0 .

ДПА в АРК 28.07.2009 р. прийняла рішення № 1891/10/25-023, в якому зазначила про правомірність прийняття відповідачем 24.04.2009 р. податкового повідомлення рішення № 0000471500/0, збільшила суму штрафних санкцій по ПДВ на 1174,84 грн.

Відповідачем 07.08.2009 р. прийняти податкове повідомлення – рішення №0000471500/2 , згідно з яким позивачу донараховане податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 4341,2 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 434,12 грн. , а також податкове повідомлення - рішення № 0000801500/2 , яким йому нараховані штрафні санкції у сумі 1174,84 грн.

Позивач 06.08.2009 р. звернувся до ДПА України зі скаргою про відмінну зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

ДПА України 07.10.2009 р. прийнято рішення № 100077/6/25-0115 про відмову у задоволені скарги позивача.

Відповідачем 15.10.2009 р. прийняти податкове повідомлення – рішення №0000471500/3 , згідно з яким позивачу донараховане податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 4341,2 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 434,12 грн. , а також податкове повідомлення - рішення № 0000801500/3 , яким йому нараховані штрафні санкції у сумі 1174,84 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідач у акті перевірки №385/15-00/31292729 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час формування податкового кредиту по ПДВ позивачем за період часу , який перевірявся, було неправомірно віднесено сплачені ним суми ПДВ по податковим накладним від постачальника ТОВ «Новотрейд» у розмірі 4341,20 грн. При цьому відповідач вважає, що податкові накладні оформлені вказаним контрагентом з порушенням вимог чинного законодавства. Представники податкового органу під час проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача встановили, що ТОВ «Новотрейд» придбав товар, який в подальшому був реалізований позивачу, у ПП «Демол-Сервіс». За даними податкового органу ПП «Демол-Сервіс» господарською діяльністю не займалось, податкову звітність не здавало. Після аналізу вказаних фактів відповідачем був зроблений висновок про безтоварність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Новотрейд», в наслідок чого у першого були відсутні підстави для віднесення нібито сплачного ПДВ під час розрахунків за придбаний товар до складу податкового кредиту за травень-липень 2008 р.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Новотрейд» був укладений договір № СФ 6 ПР/08 від 02.01.2008 р., згідно з умовами якого останній був зобов’язаний поставити товар за умови 100% передплати . Позивачем надані копії податкових накладних № 207/СФ від 06.05.2008р., № 282/СФ від 27.05.2008 р.№ 332/СФ від 09.06.2008 р., № 400/СФ від 26.06.2008 р., №464/СФ від 10.07.2008 р., № 530/СФ від 23.07.2008 р., № 541/СФ від 25.07.2008 р., видаткових накладних № СФ 000207 від 06.05.2008 р., № СФ000282 від 27.05.2008 р, № СФ 000332 від 09.06.2008 р., № СФ 000400 від 26.06.2008 р., № СФ 000464 від 10.07.2008 р., № СФ 000530 від 23.07.2008р., № СФ 000541 від 27.07.2008 р., яки свідчать про те, що ТОВ «Новотрейд» на виконання умов договору № СФ 6 ПР/08 від 02.01.2008 р. поставило товар на суму 38724,29 грн.(ПДВ 6454,05 грн.), який був отриманий позивачем.

На вимоги суду позивачем надані документи , яки свідчать про те, що він у період часу з травня по липень 2008 р. в повному обсязі шляхом перерахування коштів через АКБ «Приватбанк» сплатив ТОВ «Новотрейд» вартість отриманого твору (в тому числі ПДВ).

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів, яки спростовували б твердження позивача про перерахування коштів за товар, придбаний ТОВ «Новотрейд» по договору № СФ 6 ПР/08 від 02.01.2008 р., або докази того , що ним товар взагалі не був отриманий.

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди .

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ , які були не менш сум його зобов’язань по ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним усіх видаткових та податкових накладних на товар, отриманий у ТОВ «Новотрейд» у період часу, який перевірявся, суд вважає, що позивач правомірно включив 4341,20 грн. до сум бюджетного відшкодування. При цьому суд вважає необхідним відмітити, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надав доказів того, що позивач не виконав зобов’язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ зазначеному суб’єкту господарювання, а ТОВ «Новотрейд» не був в порядку . передбаченому Закону України “Про податок на додану вартість”, зареєстрований платником податку на додану вартість та сплачений позивачем ПДВ не відніс до складу своїх податкових зобов’язань.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 4341,20грн .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Як зазначено вище , суд не встановив порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в діях позивача по віднесенню до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4341,20 грн., сплаченої під час розрахунків за отриманий від ТОВ «Новотрейд» товар. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті №385/15-00/31292729 зробив висновки, які не відповідають діючому законодавству та обставинам справи, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов’язання по ПДВ та нарахування ним штрафних санкції.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень, яки прийняти на підставі аналізу відомостей, зафіксованих у акті перевірки №385/15-00/31292729 , мають бути задоволені.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено вище під час апеляційного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами вивчення фактів, викладених у акті перевірки №385/15-00/31292729, податковими органами були прийняти рішення 15.05.2009р. № 812/10/31-0, 28.07.2009 р. № 1891/10/25-023, 07.10.2009 р. №10077/6/25-0115. У зазначених рішення надана оцінка скаргам позивача та фактам, встановленим під час проведення перевірки. Ці рішення не мають правових наслідків для позивача, а в матеріалах справи відсутні докази їх прийняття з порушенням порядку,визначеного чинним законодавством, в наслідок чого не підлягають задоволенню вимоги по визнанню їх протиправними.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.01.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.02.2010 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ніжньогірському районі від 24.04.2009 р. № 000471500/0, від 07.08.2009 р. № 0000801500/2 та № 0000471500/2, від 15.10.2009 р. № 0000801500/3 та № 0000471500/3 .

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.