Рішення № 77562478, 16.08.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9913/16-ц

Провадження №2/359/134/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ревненської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про визнання права на земельну частку (пай),

встановив

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 28 вересня 2001 року помер її батько ОСОБА_3, якому належала земельна ділянка площею 3,01 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ревненської сільської ради. За час свого життя спадкодавець не склав заповіт, тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. ОСОБА_1 була спадкоємицею першої черги за законом. Вона не зверталась до нотаріуса, але фактично вступила у володіння спадковим майном. У такий спосіб позивач прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 Однак оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) втрачений. Ця обставина перешкоджає ОСОБА_1 здійснити її спадкові права. Тому вона просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 3,01 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ревненської сільської ради.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову: просить визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Комунар».

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов в зміненій редакції та наполягають на його задоволенні.

Представник Ревненської сільської ради не з’явився у судове засідання. Він неодно-разово у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи.

Представник ГТУЮ у Київській області також не з’явився у судове засідання та подав клопотання про розгляд цивільної справи в його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, а також допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 28 вересня 2001 року помер ОСОБА_3 Ця обставина підтверд-жується копією повторного свідоцтва про смерть серії І-ОК №371128 від 15 червня 2016 року (а.с.5).

Як вбачається з листа №0-10-0.61-5992/2-10 від 16.04.2018 року ГУ Держгеокадастру у Київській області (а.с.69) та копії витягу з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) №10/2299-2 (а.с.70-71), 31 грудня 1996 року ОСОБА_3 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №0184035, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2513. У такий спосіб він набув право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподар-ського підприємства «Комунар».

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що за час свого життя ОСОБА_3 склав заповіт. Ця обставина свідчить про те, що після його смерті спадкування здійснювалось за законом.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та спадкоємицею першої черги за законом. Це підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серія І-ОК №328646 від 15 червня 2016 року (а.с.6), а також копією повторного свідоцтва про шлюб серія І-БК №312112 від 29 січня 2016 року (а.с.7), з якого вбачається після укладення шлюбу позивач змінив прізвище “Турчин” на “Масло”.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнавалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.549 цього ж Кодексу визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У судовому засіданні ОСОБА_1, допитана в якості свідка, показала, що 28 вересня 2001 року помер її батько ОСОБА_3 Він перебував у фактичних шлюбних право-відносинах з ОСОБА_4 та жив в с. Ленінівка Бориспільського району. ОСОБА_3 мав телевізор та особисті речі. Протягом шести місяців після його смерті ОСОБА_1 приїжджала до ОСОБА_4 та забрала телевізор батька та його особисті речі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він був онуком ОСОБА_3, який помер в 2001 році. Він пам’ятає, як одразу після смерті діда ОСОБА_1, яка є матір’ю свідка, забрала телевізор та особисті речі ОСОБА_3

З огляду на це суд вважає, що ОСОБА_1 вчасно у встановленому порядку прийняла спадщину, що відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3, та набула право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Комунар».

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №0184035 від 31 грудня 1996 рокувтрачений. Тому постановою приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 №113/01-16 від 10 листопада 2016 року (а.с.9) було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Ця обставина свідчить про те, що втрата оригіналу правовстановлюючого доку-мента на земельну частку (пай) об’єктивно перешкоджає позивачу здійснити спадкові права.

З огляду на це суд вважає, що за ОСОБА_1 належить визнати право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Комунар».

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ревненської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Комунар», право на яку підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0184035, виданого на ім’я ОСОБА_3 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2513 від 31 грудня 1996 року.

Рішення суду складено в повному обсязі 27 серпня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шля-хом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його в повному обсязі.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_7