Рішення № 77562440, 23.10.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5027/16-ц

Провадження № 2/361/105/18

23.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та скасування реєстрації,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та скасування реєстрації.

Позивач зазначав, що 05 грудня 2006 року він уклав кредитний договір з АБ «Банк регіонального розвитку» на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса). Згодом номер квартири був змінений на №123.

20.11.2013 р. банк було фактично припинено, непродані активи за погодження з НБУ були передані в управління ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М». Ліквідаційний баланс банку було затверджено 28.02.2014 р.

30.09.2015 р. право вимоги по кредитному договору було відступлене на користь ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» (надалі ТОВ «КК «Гарант»).

Проте, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 17.03.2016 р., відповідач ТОВ «КК «Гарант» не надав позивачу доказів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором.

У відповідача ТОВ «КК «Гарант» не було законних підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач був позбавлений можливості виконувати зобов'язання за кредитним договором первісному кредитору АБ «Банк регіонального розвитку», оскільки банк був фактично припинений 20.11.2013 р., а на користь управителя ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» не було відступлене право вимоги за кредитними договорами.

Таким чином, станом на 17.03.2016 р., коли відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, позивач мав законне право не виконувати обов'язку новому кредиторові ТОВ « КК «Гарант», оскільки йому не було надано доказів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Разом з тим, про продаж квартири позивач дізнався у серпні 2016 року, тобто через п’ять місяців.

Вимога від ТОВ «КК «Гарант» про усунення порушень (відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку) та повідомлення про намір продати предмет іпотеки іншій особі шляхом позасудового врегулювання (відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку) на адресу позивача не надсилались.

Відповідно до п. 37 Постанови пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» не надіслання письмової вимоги іпотекодавцю (боржнику) про усунення порушення є перешкодою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, відповідач ТОВ «КК «Гарант» взагалі не приймало рішення про продаж предмета іпотеки іншій особі за правилами ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». У вимозі від 05.01.2016 р. йдеться про намір набути право власності на квартиру за правилами ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Вказана вимога надсилалась нотаріусом 21.01.2016 р. на адресу, за якою позивач не мешкає з 2008 року. Первісний кредитор АБ «Банк регіонального розвитку» про зміну адреси проживання та реєстрації позичальника ОСОБА_1 був повідомлений у червні 2008 року, доказом чого є вимога про виконання договірних зобов’язань вих. №27/277 від. 05.03.2012 р., направлена банком за адресою: 07400, АДРЕСА_2.

Також, 21.01.2016 р. вимога про усунення порушень не надсилалась дружині позивача ОСОБА_3, якій квартира належала на праві спільної сумісної власності та поручителю за кредитним договором ОСОБА_5

В той же час позивач, дізнавшись 09.12.2015 р. з Реєстру речових прав на нерухоме майно про заміну іпотекодержателя і не дочекавшись повідомлення, передбаченого ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», 20.01.2016 р. звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про оскарження нотаріальних дій до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4, треті особи ТОВ «КК «Гарант», ОСОБА_5 (справа №361/291/16-ц). Відповідно, станом на 17.03.2016 р., коли нотаріусом ОСОБА_4 був посвідчений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, їй, як відповідачу у зазначеній справі №361/291/16-ц, була відома адреса позивача.

Про необхідність саме вручення поштового повідомлення боржнику при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання зазначено в постанові Верховного суду України від 11.04.2017 р. по справі № 822/864/15.

Отже, нотаріус не мала права посвідчувати оспорюваний договір купівлі-продажу квартири відповідно до пунктів 2.7 та 2.11 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», боржник за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла має право усунути порушення протягом шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Вимога ТОВ «КК «Гарант» була відправлена нотаріусом 21.01.2016 р., але укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири відбулось 17.03.2016 р., тобто через 55 календарних днів відправлення вимоги.

Також зазначав, що їхня квартира підпадає під дію закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, оспорюваний договір був укладений з використанням підроблених документів, а саме звіту оцінки квартири, складеного 11.12.2015 р. ТОВ «Чіріков Консалт» та довідки ОСББ «СДС - Співдружність дружніх сусідів» від 17.03.2016 р. про склад сім’ї та реєстрацію місця проживання.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 147 від 17.03.2016 р. двокімнатної квартири загальною площею 87 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Голуба Аркадія (Постишева)АДРЕСА_3, укладеного на користь ОСОБА_2, та скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна: квартира, двокімнатна, об’єкт житлової нерухомості загальною площею 87 кв.м., житлова площа 40,2 кв.м. за адресою: Київська область, м. Бровари, вулиця Голуба Аркадія (Постишева), будинок 1- В, квартира 123; Дата та час державної реєстрації: 17.03.2016 19:31:36; Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 884658432212; Державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_4, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 147, виданий 17.03.2016, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28923674 від 24.03.2016 19:54:22; Форма власності: приватна; Розмір частки: 1/1; Власники: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: СО 381588, виданий 28.03.2000, видавник: Подільське ГУ РУ МВС України в м. Києві, країна громадянства: Україна, адреса: Україна, АДРЕСА_4.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні позовній заяві, просили про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 – ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відповідно, позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі, підтримали відзиви на позовну заяву, в яких просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Направила до суду заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнала, зазначала, що вони є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05 грудня 2006 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27/10-721І, згідно з умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у сумі 56 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався сплачувати за користування кредитом проценти із розрахунку 13% річних, комісійну винагороду та повернути кредит в терміни та на умовах, встановлених цим договором (а.с.7-12 том І).

З метою забезпечення виконання зобов'язань між АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 027/ДЗ946І від 05 грудня 2006 року, відповідно до якого в іпотеку було передано майнові права на об'єкт нерухомого майна: квартиру № 117, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вул. Постишева, 1-В, загальною площею 87,93 кв.м., житловою площею 40,11 кв.м. (предмет іпотеки) (а.с.13-17 том І).

За кредитним договором від 05.12.2006 р. кредит надавався на придбання саме того об’єкту нерухомого майна, який передавався в іпотеку.

10 квітня 2008 року між тими самими сторонами було укладено додатковий договір до Іпотечного договору № 027/ДЗ946І від 05.12.2006 р., у якому сторони дійшли згоди про внесення змін до п. 1.2. вищевказаного іпотечного договору, яким в іпотеку передано двокімнатну квартиру № 123, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вул. Постишева, будинок 1-В, реєстраційний номер - 22026717, яка належала іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.02.2008 р., серія САВ № 402651, виданого виконкомом Броварської міської ради 06.02.2008 р. на підставі рішення № 681 від 25.12.2007 р. (а.с.18-19,25 том І).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ», треті особи ОСОБА_1, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_2, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» та позову третьої особи ОСОБА_1 до ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ», треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_2, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 5 грудня 2006 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 (а.с.79-83 том ІІ).

Відповідно до листа Національного банку України №20-0004/45974 від 31 травня 2016 року, згідно з постановою Правління Національного банку України від 02 грудня 2009 року №713 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АБ «Банк регіонального розвитку» з 07 грудня 2009 року було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку. У зв’язку із завершенням строку ліквідаційної процедури банку його непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів, відповідно до статті 96 Закону про банки та Договору про передавання в управління непроданих активів банку, були передані в управління визначеній Національним банком України юридичній особі – Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (а.с.24 том І).

20 листопада 2013 року між АБ «Банк регіонального розвитку», ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Національним банком України було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №3960 (а.с.177-183 том І).

30 вересня 2015 року між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» укладено договір №009 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-721І від 05 грудня 2006 року, укладеного між АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 На день укладення даного договору розмір зобов’язань позичальника за кредитним договором складає 30 689,13 доларів США, що є еквівалентом 660 661,60 грн. за офіційним курсом НБУ (2152,7544 грн. за 100 доларів)(а.с.16-19 том ІІ). Управителем новому кредитору передано документи по кредитному договору №27/10-721І від 05 грудня 2006 року, укладеного між АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 30 вересня 2015 року (а.с.20 том ІІ).

13 жовтня 2015 року ТОВ «КК «Гарант» направляв вимогу позивачу ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості за кредитним договором та повідомлення про наявність права та наміру у разі не виконання вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.69-70 том І).

Вищезазначений факт було встановлено рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року, тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, дана обставина доказуванню не підлягає.

07 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір про відступлення прав за Іпотечним договором № 027/ДЗ946І, посвідченим 05.12.2006 р. ПНКМНО ОСОБА_9 (реєстровий № 4949) (а.с.21-24 том ІІ).

На підставі зазначеного договору ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» набуло статус іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири № 123, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Голуба Аркадія (Постишева), 1-В, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (а.с.25-28 том ІІ).

05 січня 2016 року позивачу ОСОБА_1 було направлено вимогу №02-03/01 про повернення боргу за кредитним договором №27/10-721І від 05 грудня 2006 року та попереджено у випадку невиконання даної вимоги про звернення стягнення на майно, що було передано в іпотеку за Іпотечним договором №027/ДЗ946І, посвідченим 05 грудня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим №4949, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковим договором №1 від 10 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим №1039. Вимогу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 5, шляхом переходу/набуття права власності на майно за ціною 582 200,00 грн., визначеною на підставі оцінки предмету іпотеки суб’єктом оціночної діяльності (а.с.136-137 том І).

Пунктом 2.4.5. Іпотечного договору №027/ДЗ946І від 05 грудня 2006 року передбачено право іпотекодержателя у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки самостійно обрати шлях реалізації своїх прав з урахуваннями розділу 4 цього договору, який за згодою сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя та чинного законодавства України.

На підставі звіту про незалежну оцінку майна від 11.12.2015 р., складеного ТОВ «Чіріков Консалт» визначено оціночну вартість квартири за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Голуба Аркадія (Постишева), 1-В кв.123, 582 200,00 грн.

17 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири № 123, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Голуба Аркадія (Постишева), будинок 1-В, укладений між іпотекодержателем квартири - ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №147 (а.с.60-63 том ІІ).

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу від 17.03.2016 р., вищевказана відчужувана квартира належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 лютого 2008 року, серія САВ № 402651, виданого виконкомом Броварської міської ради Київської області, 06.02.2008 року на підставі рішення № 681 від 25.12.2007 року. Право власності на квартиру зареєстроване в Броварському бюро технічної інвентаризації 06 лютого 2008 року в реєстровій книзі № 24/9 за реєстровим №10639, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 06 лютого 2008 року за №17639326.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями215,216 ЦК України. Правила встановлені цими нормами, повинні застосовуватися судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п’ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

За правилами частини третьої вказаної статті - правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі- покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Пунктом 37 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» надано роз’яснення, що невиконання вимог частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина 3 статті 33 цього Закону).

Згідно з п. 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов’язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2016 року на адресу фактичного місця проживання позивача ОСОБА_1, який вказаний у Іпотечному договорі №027/ДЗ946І від 05.12.2006 р. та кредитному договорі № 27/10-721І від 05.12.2006 р., (02002, АДРЕСА_5,) було направлено вимогу від 18.01.2016 р. ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» про повернення боргу за кредитним договором № 27/10-721І від 05 грудня 2006 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 29. Вимога була направлена з описом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 23 лютого 2016 року вказане відправлення було повернуто на адресу розташування робочого місця нотаріуса (01015, АДРЕСА_6) з відміткою органу зв’язку (а.с.133-135 том І).

Згідно п 2.11. Глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» «Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус має право посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки іншій особі за наявності відомостей про те, що інші особи, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв’язку.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна позивач посилався на не отримання належного повідомлення про намір ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» здійснити продаж квартири, заниження її вартості та порушення в зв’язку з цим ч.1, ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

В той же час матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору купівлі-продажу 17.03.2016 р. між ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» та ОСОБА_2 продаж квартири за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Голуба Аркадія (Постишева)АДРЕСА_7, здійснено за 582 200 грн., ринкову вартість квартири визначено на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 11.12.2015 р. ТОВ «Чіріков Консалт» 582 200 грн. (а.с.68-72 том ІІІ).

Положенням ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачені наслідки продажу предмету іпотеки за ціну, нижчу за звичайні ціни на цей вид майна у вигляді відшкодування різниці між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього і не є підставою для визнання правочину недійсним.

За таких підстав не дотримання в момент реєстрації договору купівлі-продажу від імені ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» умов, на які посилається позивач не є підставою для визнання вчинених правочинів недійсними, оскільки боржник має право на відшкодування різниці між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього.

Не є підставою для задоволення позовних вимог і положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вимоги вказаного Закону розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні Іпотечного договору від 05 грудня 2006 року.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, позивач ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2016 року, був власником іншого нерухомого майна, а саме: ? частини трикімнатної квартири, загальною площею 71,3 кв.м., житловою площею 41,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.139-140 том І).

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність відповідних правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Голуба Аркадія (Постишева)АДРЕСА_7, за ОСОБА_2, в зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

З підстав, передбачених ст.141 ЦПК України в зв’язку з відмовою у позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 215,216 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та скасування реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський