Рішення № 77562307, 24.10.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1579/15

Провадження № 2/347/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

Головуючої – судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

позивачки: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 вимоги позову підтримала, суду пояснила, що вона із відповідачем в справі ОСОБА_4 почала зустрічатись із 1999 року та стала спільно проживати у фактичних шлюбних стосунках з 2004 року. Проживали вони спільно в будинковолодінні батьків відповідача в м.Косів по вул.. Ірчана. Шлюб між ними було зареєстровано 09.11.2007 року а до укладення шлюбу, 11.10.2007 року у них народився син - ОСОБА_5.

Спочатку їх сімейні відносини складалися нормально, однак у 2008 році, відповідач найняв няньку – ОСОБА_6 для допомоги догляду за їх сином, пояснивши, що остання працює разом із ним на роботі та є особою, якій можна довірити догляд за дитиною. Спочатку ніяких проблем не виникало, але пізніше з ініціативи відповідача, ОСОБА_6 поселилася у їх помешканні і на початку 2015 року вона зрозуміла, що остання фактично стала проживати із її чоловіком а тому вона стала вимагати негайного звільнення та виселення гр. ОСОБА_6

ОСОБА_4 в категоричній формі заперечував проти звільнення няньки з приводу чого у них виникали численні сварки та конфлікти. Такі обставини призвели до того, що 09.07.2015 р. відповідач та гр.ОСОБА_6 її просто вигнали з квартири, де вона з сім»єю проживала і вона була змушена повернутися проживати в будинок своїх батьків в м.Косів. Сина, ОСОБА_7, відповідач не дозволив їй забрати, застосовуючи до неї словесне та фізичне насильство. На даний час відповідач не дозволяє з дитиною спілкуватися, всіляко емоційно впливає на дитину, залякує, дитина перебуває у постійному емоційному напруженні. Як відповідач, так і ОСОБА_6 постійно дитині на неї наговорюють.

Їх шлюб із відповідачем розпався остаточно, та на даний час вже постановлено рішення суду про розірвання шлюбу.

Так, за час перебування у шлюбі із відповідачем ними було придбане наступне майно: - квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира була ними придбана 24.09.2010 року у жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8»яна ОСОБА_8»яновича на підставі договору купівлі-продажу; нежитлове приміщення в м.Івано-Франківськ по вул. Івасюка (вулиця Об»їзна), будинок, 50в. /крамниця вбудована/. 05.01.2006 року відповідачем в справі ОСОБА_4 з її відома та згоди було укладено договір №1ОП2006ІВ про пайову участь у частковому будівництві нежитлового приміщення з підприємством «К.Г.Д». На той час вони проживали з відповідачем в фактичних шлюбних відносинах та спільно вирішували майнові питання; домоволодіння та земельна ділянка що знаходиться в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, по вул.Помаранчевій. Дане домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0330 га, на якій воно розташоване, були ними придбані у гр. ОСОБА_9, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 18.08.2008 року. Покупцями в даних договорах купівлі-продажу зазначено відповідача, ОСОБА_4, та її, ОСОБА_3 ; земельна ділянка площею 0,0676 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального городництва, що розташована на території Братковецької сільської ради Тисменицького району. Дана земельна ділянка була ними придбана у гр. ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2012 року; нежитлове приміщення (офіс-магазин) в м.Коломия. 23.05.2006 року ними було придбано квартиру за №2 в м.Коломия по вул.Січових Стрільців (вул.Леніна), буд.35 прим.2 у гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 За час перебування у шлюбі вони здійснили переобладнання даної квартири у нежитлове приміщення (магазин-офіс) внаслідок чого вартість даного приміщення значно збільшилась. Свідоцтво про право власності на дане нежитлове приміщення було видане виконавчим комітетом Коломийської міської ради 12.05.2008 року; автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARTANT. 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ними було придбано 05.08.2008 року на підставі договору купівлі-продажу в автосалоні «АлексІФ» в м.Івано-Франківську за 43 000(сорок три тисячі доларів США).

Окрім того за час проживання її з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах та ведення спільного домашнього господарства також було придбано нежитлове приміщення (склад), яке розташовано по вул. Дружби №72 у м.Косів Івано-Франківської області; 51/100 частки нежитлового приміщення (магазин) який розташований по вул.. Дружби № 70 у м.Косів Івано-Франківської області та автомашину марки ГАЗ 3302, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_2.

Оскільки вони із відповідачем не дійшли спільної згоди про розподіл спільно нажитого майна, то такий спір підлягає розгляду в судовому порядку.

Просить в порядку розподілу майна подружжя виділити їй домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0330 га, що знаходиться в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, по вул.Помаранчевій, автомобіль ГАЗ 33023 2007 року випуску , н.з. АТ 7076АІ. нежитлове приміщення (офіс-магазин) загальною площею 43,2 кв.м. яке розташоване по вул.. С.Стрільців , будинок № 35 приміщення 2 в м.Коломия Івано-Франківської області. 1/2 частину квартири №7, буд.21 що в м.Івано-Франківську по вул. Пасічна. Іншу частину нерухомого та рухомого майна залишити у власності відповідача. А також просить встановити факт спільного проживання однією сім"єю без шлюбу з січня 2004 року.

Відповідач в справі ОСОБА_4 вимоги позову ОСОБА_3 заперечив, суду пояснив, що майно на яке претендує позивачка придбано ним до укладення шлюбу, а частина - хоча і в шлюбі, але за кошти, які належали йому особисто. Фактично до укладення шлюбу вони з позивачкою разом не проживали, спільного господарства не вели, обставини викладені позивачкою в позовній заяві взагалі не відповідають дійсності. Він займався підприємницькою діяльністю, мав непогані прибутки, і на час одруження в тридцятирічному віці мав і нерухоме майно, і транспортні засоби, і грошові заощадження. З позивачкою в справі він і не міг разом проживати так як з 2004 року він фактично проживав в м.Івано-Франківську в період 2005-2006 року він проживав в м.Івано-Франківську зовсім з іншою жінкою. Позивачка була працівником в його приватному підприємстві , отримувала кошти та не заперечує, що їздила разом із ним до Польщі. Однак в такі поїздки разом із ним їздила не тільки ОСОБА_13 а і інші працівники його підприємства. Жодні особисті кошти позивачка в розвиток його приватного підприємства та в придбання рухомого чи нерухомого майна не вкладала і не могла вкладати., так як в неї були відсутні кошти. Остання працювала на його підприємстві та отримувала заробітню плату а пізніше і сама стала займатись підприємницькою діяльністю. 17.02.2007р. ним було придбано автомобіль NISSAN X-TRAIL, 2004 року випуску. Даний автомобіль відчужений був в 2008 році, кошти отримані від продажу він вклав у придбання автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT .

В 2006 році ним укладено договір про пайову участь у частковому будівництві, за яким він придбав квартиру на вул. Івасюка в м. Івано-Франківську. Крім того, до шлюбу в 2005 році він купив трикімнатну квартиру в м. Надвірній на вул. Грушевського, 10/2. Цю квартиру він переобладнав на нежитлове приміщення, яке було відчужене в 2008р. Також йому на праві власності, після розподілу майна від попереднього шлюбу, належав будинок в м. Косів, по вул.. Дружби № 42А, який разом із земельною ділянкою його мати продала в 2010 році. Кошти за це майно було сплачено покупцями авансом до укладення договору-купівлі продажу в 2008 - 2010рр. В 2007 році він вирішив придбати квартиру на вул. Пасічна, 21/7 в м. Івано-Франківську, яку до цього часу орендував з 2004 року. Однак готівкових коштів в нього на той час не було, а тому він уклав попередній договір із власником ОСОБА_8 Згідно даного договору вартість квартири він мав сплатити з розтермінуванням по мірі отримання ним коштів від продажу нерухомого майна: майнових прав на вул. Івасюка в м. Івано-Франківську, нежитлового приміщення в м. Надвірна та будинку в. м. Косів. Він відчужував перелічене майно і по мірі надходження коштів сплачував ОСОБА_8 вартість квартири впродовж 2008-2010р.р.

Що стосується нежитлових приміщень, то вони придбані до шлюбу, а тому не належать до спільно нажитого майна. Довідка, видана 21.12.2006 р. ТзОВ «К.Г.Д.» підтверджує, що до 21.12.2006 р. ним сплачена повна вартість нежитлового приміщення згідно договору на пайову участь у частковому будівництві № 1ОП2006ІВ (3) від 05.01.2006р.

Приміщення нежитлове на вул. Січових Стрільців в м. Коломия переобладнане ним до шлюбу з квартири, яка теж була придбана до укладення шлюбу із позивачкою в справі.

Не заперечує щодо задоволення позову в частині визнання в порядку розподілу майна подружжя за позивачкою права власності на ? частину будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,0330 га, що знаходиться в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, по вул.Помаранчевій. В іншій частині позовних вимог просить в позові відмовити.

Суд вислухавши сторони, свідків, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18 та вивчивши матеріали справи вважає вимоги позову ОСОБА_3 такими, що підлягають до часткового задоволення виходячи із наступного:

Як встановлено в судовому засіданні, сторони в справі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 09.11.2007 року, у відділі реєстрації актів цивільного стану Косівського районного управління юстиції, Івано-Франківської області, актовий запис № 162, підтвердженням чого є свідоцтво про шлюб (а.с.12 т.1). В сторін 11.10.2007 року народився син, ОСОБА_5.

Рішенням Косівського районного суду від 25.04.2018 року шлюб між сторонами в справі розірвано а неповнолітню дитину, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено на проживання з батьком ОСОБА_4

За час спільного проживання сторонами в справі, колишнім подружжям набуто рухоме та нерухоме майно, яке підлягає розподілу, як спільна сумісна власність подружжя, а саме :

- відповідно до договору купівлі-продажу від 18.08.2008 року (а.с. 50 т.1) ОСОБА_9 передав а покупці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли у власність по ? частині , кожний належне ОСОБА_9 домоволодіння № 15а , що в с.Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області. На підставі вказаного договору купівлі-продажу сторонам видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.52 т.1).

- відповідно до договору купівлі-продажу від 18.08.2008 року (а.с. 57 т.1) ОСОБА_9 передав а покупці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли у власність по ? частині, кожний належну продавцю частину земельної ділянки площею 0,0330 га з присвоєнням кадастрового номера 2625886801:06:042:0715, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться в с.Угринів , урочище «за радіозаводом» Тисменицького району Івано-Франківської області. На підставі вказаного договору купівлі-продажу сторонам видано державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.60 т.1).

- відповідно до договору купівлі-продажу від 30.08.2012 року (а.с.62 т.1 ) ОСОБА_10 продала а ОСОБА_4 прийняв у власність належну продавцю земельну ділянку площею 0,0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та розміщена в с.Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області.

Також до майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя належить автомобіль марки "Volkswagen Passat Variant" 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску.

Вищевказане рухоме та нерухоме майно слід визнати спільною сумісною власністю подружжя та таким, що підлягає розподілу в рівних частинах, тобто по ? частці.

Позивачкою в справі ОСОБА_3 заявлено вимогу про розподіл майна спільної сумісної власності подружжя, на ? частину якого вона претендує: квартири АДРЕСА_2; Нежитлового приміщення (крамниці вбудованої) в м.Івано-Франківську по вул. Івасюка 50 в.; Нежитлового приміщення (офіс-магазин) в м.Коломия по вул. Січових Стрільців , буд. 35 , прим.2 ; нежитлового приміщення - складу, що по вул. Дружби 72 в м. Косів; 51/100 частки нежитлового приміщення (магазину) в м.Косів по вул. Дружби 70 та Автомобіля ГАЗ 33023 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

ОСОБА_19 Кодексу України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

В ході судового розгляду справи по суті судом встановлено, що в цій частині вимоги позову ОСОБА_3 не підлягають задоволенню виходячи із наступного:

- квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 24.09.2010 року у жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8»яна ОСОБА_8»яновича на підставі договору купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Івано- Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_20 Вартість даної квартири згідно договору купівлі-продажу складає 163 934 (сто шістдесят три тисячі дев»ятсот тридцять чотири) грн. - даний факт доводиться копією договору купівлі продажу від 24.09.2010 року, витягом про державну реєстрацію прав від 25.02.2011 року, копією технічного паспорта.

Відповідач ОСОБА_4 пояснив, що у вказаній квартирі він фактично проживав з 2004 року та між ним та власником вищевказаної квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_8»яном ОСОБА_8»яновичем 01.02.2007 року було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. Попередньо він із продавцем домовились про ціну вказаної квартири 55 000 доларів США, що в перерахунку до гривні в той час складало 275000 грн. Вказану суму він зобов»язувався виплачувати продавцю по мірі отримання коштів в наслідок відчуження належного йому нерухомого майна, ? частини нежитлового приміщення , що по вул.. Грушевського 10/2 в м.Надвірна, квартири АДРЕСА_4. Сторони домовились про розтермінування платежу терміном на три роки. Вказаний факт підтверджується долученим до матеріалів справи попереднім договором купівлі-продажу квартири від 01.02.2007 року (а.с.246 т.2). Окрім того як вбачається із письмової заяви ОСОБА_8 (а.с.238 т.2) останній стверджує, що ОСОБА_4 орендував у нього квартиру АДРЕСА_5 з кінця 2004 року. В лютому 2007 року між ним та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. Оплату за квартиру домовились розтермінувати на три роки. Ствердив, що йому відомо, що саме для придбання вказаної квартири ОСОБА_4 продав нежитлове приміщення в м.Надвірна та квартиру в новобудові по вул.. Івасюка в м.Івано-Франківську, так як саме цю нерухомість йому пропонував ОСОБА_4 для обміну.

Пояснення ОСОБА_4 в тому, що він виплачував ОСОБА_8 за придбану квартиру коштами отриманими від продажу квартири №6 по вул. Івасюка в м. Івано-Франківську підтверджено договором №6 УД 2006 ІВ про пайову участь у частковому будівництві від 05.01.2006 року (а.с.248 т.2), що укладений між ОСОБА_4 та ТзОВ «К.Г.Д.» . Довідкою ТзОВ «К.Г.Д.» (а.с.247 т.2) стверджено, що в січні 2006 року ОСОБА_4 уклав з ТзОВ «К.Г.Д.» договір на пайову участь в частковому будівництві з метою придбання квартири № 6 по вул. Івасюка в м.Івано-Франківську на суму 101250 грн , дані кошти ним сплачено повністю. В подальшому ОСОБА_4 відступив право вимоги за договором № 6 УД2006 ІВ на користь ОСОБА_13, який із в ним повністю провів розрахунок.

Окрім того, як вбачається із договору купівлі-продажу від 01.06.2005 року (а.с.168-169 т.1) відповідач в справі ОСОБА_4 та ОСОБА_21Ю, купили в ОСОБА_22 по ? частині кожен та сплатили продавцю оговорену суму за придбання квартири №2 , що в м.Надвірна по вул.. Грушевського 10, Івано-Франківської області. Вказану квартиру було переобладнано в нежиле приміщення та в 2008 році відчужено відповідачем а виручені кошти вкладено в придбання ним квартири АДРЕСА_1.

- нежитлове приміщення в м.Івано-Франківськ по вул. Івасюка (вулиця Об»їзна), будинок, 50в. /крамниця вбудована/. Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2006 року відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір №1ОП2006 ІВ (3) про пайову участь у частковому будівництві нежитлового приміщення з підприємством «К.Г.Д» (а.с.41 т.1). ТзОВ «К.Г.Д.» відповідно до акту прийому – передачі (а.с.42 т.1) передано у власність ОСОБА_4 нежитлове приміщення в житловому будинку № 50 В , що в м.Івано-Франківськ по вул.. Івасюка, загальною площею 92.9 кв.м. У 2011 році було складено декларацію про готовність об»єкта до експлуатації (а.с.45-49 т.1). 01.02.2012 року було зареєстроване право власності на дане нежитлове приміщення за ОСОБА_4 підтвердженням чого є свідоцтво про право власності ( а.с.36 т.1) та витяг про державну реєстрацію прав (а.с.37 т.1). Фактично кошти в придбання вказаного нежитлового приміщення відповідачем в справі ОСОБА_4 було вкладено ще до укладення шлюбу із позивачкою підтвердженням чого є довідка ТзОВ «К.Г.Д.» № 98 від 21.12.2006 р (а.с.159 т.1) із якої вбачається, що станом на 21.12.2006 року ОСОБА_4 оплачена повна вартість нежитлового приміщення в сумі 118750,00 грн згідно договору на пайову участь у частковому будівництві № 1ОП 2006 Ів (3) від 05.01.2006 р.

Враховуючи те, що даний об»єкт був придбаний виключно за кошти відповідача, та до укладенням між сторонами шлюбу, то підстав для його розподілу, як майна спільної сумісної власності подружжя немає.

- нежиле приміщення (офіс-магазин) , що в м.Коломия по вул.. Стрільців Січових (вул..Леніна) , буд. № 35 , прим. 2 відповідно до свідоцтва про право власності (а.с.66 т.1) та витягу про реєстрацію право власності (а.с.67 т.1) зареєстровано за ОСОБА_4 12.05.2008 року.

Суд звертає увагу, що вказане нежиле приміщення було переобладнано із придбаної раніше відповідачем ОСОБА_4 квартири за договором купівлі-продажу від 03.05.2006 року (а.с.68 т.1). Тобто, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 до укладення шлюбу із ОСОБА_3 придбав 03.05.2006 року в ОСОБА_11, ОСОБА_23 квартиру АДРЕСА_6, житловою площею 27.1 кв.м., загальною площею 44.9 кв.м. Вказану квартиру відповідачем було переобладнано під магазин, що стверджується технічною документацією (а.с.69-72 т.1) та заявою ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_12 (а.с.13 т.3) про згоду останніх на переобладнання квартири в нежитлове приміщення. А також, як вбачається із рішення Коломийської міської ради від 25.07.2006 року № 217 (а.с.165 т.1) ОСОБА_4 надано дозвіл на переведення згідно актів квартири АДРЕСА_7 в нежитлове приміщення.

Таким чином вказаний об»єкт нерухомості також придбано відповідачем до укладення шлюбу за особисті кошти та не входить до майна спільної сумісної власності подружжя.

В ході розгляду справи по суті позивачкою ОСОБА_3 збільшено позовні вимоги та заявлено про розподіл майна подружжя, придбаного за час спільного проживання а саме : нежитлове приміщення (склад), яке розташовано по вул. Дружби №72 у м.Косів Івано-Франківської області; 51/100 частки нежитлового приміщення (магазин) який розташований по вул.. Дружби № 70 у м.Косів Івано-Франківської області та автомобіль марки ГАЗ 3302, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_2.

Так, із долученого до матеріалів справи витягу про реєстрацію права власності (а.с.143 т.1) вбачається, що на підставі договору купівлі продажу від 20.06.2003 року за ОСОБА_4 зареєстровано 14.04.2005 року право власності на склад, що в м.Косів по вул. Дружби 72 Івано-Франківської області. Договором купівлі-продажу (а.с.100 т.2) від 02.03.2017р ОСОБА_4 відчужено, продано ОСОБА_26 належне йому приміщення складу, що по вул. Дружби 72 в м.Косів Івано-Франківської області.

А також згідно витягу про реєстрацію права власності (а.с.144 т.1) вбачається, що на підставі договору купівлі продажу від 20.06.2003 року (а.с.181 т.1) за ОСОБА_4 зареєстровано 19.04.2005 року право власності на магазин, що в м.Косів по вул. Дружби 70 Івано-Франківської області. Договором купівлі-продажу від 02.03.2017 року (а.с.98-99 т.2) ОСОБА_4 відчужено, продано ОСОБА_26 належних йому 51/100 частки магазину , що по вул.. Дружби 70 в м.Косів Івано-Франківської області.

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ ГАЗ – 33023, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 за власником ОСОБА_4 зареєстровано вказаний автомобіль – 13.04.2007 року. Вказаний транспортний засіб ОСОБА_4 відчужено на підставі договору купівлі-продажу 2641/2016/222989 від 02.12.2016 року (а.с.101 т.2).

Тобто як встановлено в судовому засіданні та підтверджено вказаними письмовими доказами, відповідачем в справі ОСОБА_27 набуто задовго до укладення шлюбу із позивачкою об»єкти нерухомості: нежитлове приміщення (склад), яке розташовано по вул. Дружби №72 у м.Косів Івано-Франківської області та 51/100 частки нежитлового приміщення (магазин) який розташований по вул.. Дружби № 70 у м.Косів Івано-Франківської області а також рухоме майно автомобіль марки ГАЗ 3302, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_2, які ним же відчужено. Підстав для визнання вказаних об»єктів до спільної сумісної власності подружжя позивачкою не наведено.

Що стосується придбання відповідачем транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який ОСОБА_4 придбано 05.08.2008 року на підставі договору купівлі-продажу в автосалоні «АлексІФ» в м.Івано-Франківську за 43 000 (сорок три тисячі доларів США), суд вважає, що вказаний автомобіль слід визнати спільною сумісною власністю подружжя, на ? частину якого має право позивачка в справі.

За висновком проведеної судово-технічної оціночної експертизи №034/БТ-16/1 від 24.01.2017 року ( а.с.50-54 т.2) дійсна ринкова вартість досліджувального автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дослідження становить 336782,00 грн.

Наведені позивачкою вищевказані факти, не спростовано відповідачем а тому суд вважає підставною вимогу позивачки на її право на ? частину вказаного ТЗ.

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в силу вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази , які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи , які входять до предмета доказування.

Виходячи із приписів ст.60 СК України, факт реєстрації шлюбу в державних органах РАЦС тягне за собою встановлення презумпції виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу. Дана презумпція може бути спростована законом або договором.

Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно з'ясовувати, коли саме сторони припинили ведення спільного господарства, обсяг спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства, джерела придбання цього майна, наявність боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Згідно зі ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів періодом перебування сторін в шлюбі є саме період із 09.11.2007 року по липень 2015 року.

У відповідності до п.1 ст. 70 СК України вбачається, що у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором . Окрім того як передбачено п.3 ст.368 ЦК України , майно , набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю п.2 ст. 372 ЦК України передбачено , що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

При поділі майна суд виходить із того, що діючий кодекс передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст.65 СК України) .

В підставу заявлених позовних вимог позивачкою в справі долучено до матеріалів справи пояснення – заяви свідків в підтвердження факту спільного проживання із відповідачем з 2004 року. Так, ОСОБА_28 подала заяву (а.с.160 т.2), якою стверджує, що вона з травня 2000 року по березень 2005 року працювала на приватному підприємстві «Алпласт» головним бухгалтером і їй відомо, що ОСОБА_3 працювала на вказаному підприємстві менеджером з 2003 року при чому остання разом із ОСОБА_4 проживала в незареєстрованому шлюбі, часто вони їздили до Польщі за товаром та спільно вирішували організаційні та матеріальні питання.

Своєю письмовою заявою свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30 (а.с.161 т.2) стверджували, що в них була співпраця по бізнесу із ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які на їх думку спільно проживали і займались бізнесом.

ОСОБА_31 надала суду нотаріально посвідчену заяву (а.с.14 т.3) в якій стверджує, що вона зі слів хрещеної ОСОБА_32, яка є бабусею ОСОБА_3 чула про дружні а згодом сімейні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які спільно проживали з 2002 року.

Письмовими заявами вищевказаних свідків та заявами ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 (а.с. 31, 32, 33, 34, 35 т.3) не доведено факту спільного проживання однією сім»єю сторін в справі. Вказані письмові докази не можуть бути безперечним фактом спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ведення ними спільного господарства, наведені у вищевказаних заявах відомості є виключно здогадками та припущенням цих свідків і не можуть слугувати доказом в справі.

Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні пояснила, що з 1998 року вона працювала разом із ОСОБА_4 В 1999 році в неї було весілля, де познайомились ОСОБА_38 та ОСОБА_4 після чого вони стали зустрічатись а потім стали спільно проживати. В 2003 році в неї були хрестини сина, де на святкуванні були присутні разом сторони в справі. В той час вони вже спільно проживали в батьків відповідача в м.Косів по вул.. Ірчана.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що він являється родичем позивачки та йому відомо, що ОСОБА_3 практично відразу після школи стала зустрічатись із ОСОБА_4, згодом як він зрозумів, вони стали проживати у фактичних шлюбних відносинах в будинку ОСОБА_4 в м.Косів по вул. Ірчана а портім переїхали в м.Івано-Франківськ та розписались вже значно пізніше після народження в них спільної дитини.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні ствердила, що вона працювала бухгалтером на підприємстві ОСОБА_4 з 2005р по 2007 рік , відомо, що позивачка працювала менеджером також на ПП ОСОБА_4 За відсутності ОСОБА_4 всі питання вирішувала ОСОБА_3 Ствердила, що бувала в будинковолодінні ОСОБА_39, матері відповідача, в м.Косів по вул.. Ірчана, де остання показувала кімнату в якій проживала позивачка із ОСОБА_4 Пояснила, що ОСОБА_3 часто їздила разом із ОСОБА_4 в республіку Польщу, як вона розуміла, що вони проживали як подружжя.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що позивачка в справі є її дочкою і їй відомо, що сторони познайомились в 1999 році, в той час ОСОБА_40 навчалась в 11 кл. Вони почали зустрічатись а згодом із 2001 року стали разом проживати в батьків відповідача в м.Косові по вул.. Ірчана. Також разом вони їздили в Польщу та спільно займались підприємницькою діяльністю. Вона особисто також надавала кошти для розвитку підприємницької діяльності а також оплачувала за навчання дочки. Неодноразово вона наполягала на тому, щоб сторони зареєстрували шлюб, однак оскільки відповідач вже мав негативний досвід від першого невдалого шлюбу запевняв, що реєстрація шлюбу нічого не змінює. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 хотіли спільних дітей та їздили на обстеження до їх родички в м.Львів а згодом в них народився син. Зареєстрували сторони шлюб вже після народження дитини. Все майно сторонами було придбано за спільні кошти.

Пояснення цих свідків, як і письмові заяви вищевказаних свідків щодо спільного проживання сторін із 2001 р є виключно здогадками та припущенням цих свідків і не можуть слугувати доказом в справі та спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_41, ОСОБА_42 а також і іншими поясненнями, зокрема:

із письмових, нотаріально посвідчених, пояснень ОСОБА_43 (а.с.239 т.2) вбачається, що вона з 2004 року працювала в ТзОВ «КГД-БУД» та стверджує, що ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_8, яку останній відчужив-продав в 2009 році ОСОБА_13

Із нотаріально посвідченої письмової заяви ОСОБА_44Ю, (а.с.240 т.2) вбачається, що останній знає ОСОБА_4 з 2002 року . В 2005 році він познайомив ОСОБА_4 із ОСОБА_30, який був дилером та замовляв віконно-дверну продукцію та інші товари. ОСОБА_3 знає, як офіс-менеджера, яка працювала в приватного підприємця ОСОБА_4 , при чому остання представилась сестрою останнього. З 2006 року вони із ОСОБА_4 вели спільну підприємницьку діяльність в м.Івано-Франківську при чому ОСОБА_3 він жодного разу там не бачив. В 2008 році ОСОБА_4 запропонував йому викупити частину комерційного приміщення в м.Надвірна, так як йому були потрібні кошти на придбання квартири в м.Івано-Франківську .

Із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_41 (а.с.241 т.2) вбачається, що наприкінці 2004 року його син, ОСОБА_4 переїхав жити в м.Івано-Франківськ. Йому відомо, що ОСОБА_3 працювала менеджером на підприємстві ОСОБА_4, і що у них були ділові стосунки, як і з іншими працівниками. Засвідчує, що його син ОСОБА_4 не проживав з ОСОБА_3 однією сім»єю в будинку в м.Косів по вул.. Ірчана 91. В 2006 році вони проводили ремонтні роботи в будинку № 91 по вул.. Ірчана в м.Косів. Під час ремонту деякі види робіт проводили працівники підприємства його сина. Всі витрати, які були пов»язані з ремонтом сплачував він та його дружина ОСОБА_39 , яка ще з 2002 року мала постійну роботу в Італії. Літом 2008 року він продав новий двохповерховий житловий будинок , що в м.Косів по вул.. Дружби 42А та земельні ділянки належні його дружині ОСОБА_39 Так як вказаний житловий будинок був фактично збудований його сином у період 1998 – 2003 років , то отримані кошти за згодою дружини вони віддали ОСОБА_4 для придбання нерухомості в м.Івано-Франківську . В зв»язку із тим, що його дружина в 2008 році була в Італії , договір купівлі-продажу в нотаріуса було укладено в 2010 році. Засвідчує, що ОСОБА_16 та ОСОБА_14 ніколи не були в їх будинку в м.Косів по вул.. Ірчана 91.

Із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_42 (а.с. 242 т.2) стверджено, що вона проживає по сусідству із сім»єю ОСОБА_4 в м.Косові по вул.. Ірчана та може ствердити, що з 2004 року ОСОБА_4 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. Засвідчує та стверджує, що не бачила, щоб проживала та господарювала за вказаною адресою ОСОБА_3 Їй відомо, що мати ОСОБА_4- ОСОБА_39 з 2002 року по 2014 рік працювала в Італії. В 2006 році сім»я ОСОБА_39 проводила ремонтні роботи. Окрім того ствердила, що літом 2008 року вона була свідком передачі коштів ОСОБА_41 від проданого будинку , що в м.Косів по вул. Дружби 42А своєму синові ОСОБА_4 , для придбання житла в м.Івано-Франківську.

ОСОБА_45 нотаріально посвідченою заявою (а.с.244 т.2) стверджує , що з січня 2006 року по грудень 2006 року вона проживала разом із ОСОБА_4 в орендованій ним квартирі №7 , що в м.Івано-Франківську вул.. Пасічна № 21

Факт перебування матері відповідача ОСОБА_39 на роботі в республіці Італія підтверджено деклараціями про виплачені суми ( а.с.1-12 т.3)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_4 знає зі школи. В період 2004 року він повернувся додому із за-кордону та на пропозицію ОСОБА_4 він погодився працювати на його ПП «Алпласт» монтажником. ОСОБА_3 також працювала на цій фірмі менеджером в офісі в м.Косів по вул. Дружби. Чи ОСОБА_3 спільно проживала із ОСОБА_4 йому не відомо, таких розмов на фірмі не було. Із 2004 року ОСОБА_4 проживав в м.Івано-Франківську на вул.. Пасічна, коли він заходив на цю квартиру, бачив там в квартирі якусь жінку, як він зрозумів спів жительку ОСОБА_4 В м.Косів по вул. Ірчана проживали батьки ОСОБА_4, щоб там проживала ОСОБА_3 він не бачив. В 2006 -2007 року в будинковолодінні батьків відповідача проводились ремонтні роботи, він разом із бригадою проводили заміну вікон та виконували інші будівельні роботи, кошти оплачував батько відповідача та відповідач.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона в 2000 році познайомилась із відповідачем в справі ОСОБА_4, в той час вона навчалась в Коломийському коледжі . Згодом ОСОБА_4 запропонував їй роботу на ПП «Алпласт» та з 2002 року вона стала працювати на вказаному підприємстві. Із ОСОБА_3 вона познайомилась на фірмі в 2003 році. У ОСОБА_4 було відділення в м.Коломия а також була філія в м.Косів, де працювала менеджером ОСОБА_3, в той час ОСОБА_4 проживав в м.Коломия інколи та постійно в м.Івано-Франківську де орендував квартиру на вул.. Пасічна. Їй було відомо, в період 2002 року, що ОСОБА_4 не одружений та перебував в процесі розлучення із першою дружиною. Особисто їх відносини були мали службовий характер. Жодних розмов про те, що ОСОБА_4 проживає із ОСОБА_3 не було. В 2007 році вона стала приватним підприємцем та співпрацювала із ОСОБА_4 В квартирі відповідача в м.Івано-Франківську по вул.. Пасічна вона бувала часто в період 2005-2006 року, та стверджує, що в той час ОСОБА_3 там ніколи не бачила. Разом із ОСОБА_4 в той час там проживала дівчина ОСОБА_39, яку вона часто бачила. В Польщу їхали багато менеджерів не тільки ОСОБА_3 а інші менеджери в тому числі і вона їздили разів чотири.

В 2007 році в ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилась спільна дитина після чого вони стали спільно проживати в м.Івано-Франківську та згодом зареєстрували шлюб. Після народження дитини вони запропонували їй допомагати їм по догляду за дитиною та утримання квартири. Із того часу, тобто з 2007 року по 2015 рік вона фактично проживала в одній квартирі із сторонами в справі. За окрему плату вона прибирала в квартирі , доглядала за дитиною, окрім того вона являється хрещеною мамою сина сторін в справі. Причиною конфлікту та розірвання шлюбу між сторонами стали гроші, а саме коли в ОСОБА_4 захворіла мати, ОСОБА_3 була категорично проти того, щоб ОСОБА_4 надавав гроші на лікування. Як їй відомо, ОСОБА_4 одне своє майно продавав, інше придбавав за власні кошти.

Позовна вимога ОСОБА_3 в частині встановлення факту її спільного проживання однією сім"єю , без шлюбу, із відповідачем в справі ОСОБА_4 з січня 2004 року не доведена в судовому засіданні та не підлягає до задоволення. Пояснення ОСОБА_3 в цій частині спростовуються поясненнями самого відповідача, та свідків ОСОБА_41, ОСОБА_17, ОСОБА_6, які підтверджували , що відповідач фактично з 2004 року проживав в орендованій ним квартирі в м.Івано-Франківську а позивачка в той час проживала в м.Косів. Окрім того із письмових пояснень свідка ОСОБА_45 вбачається, що остання проживала разом із ОСОБА_4 в м.Івано-Франківську з січня 2006 року по грудень 2006 року, що також підтверджували свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_6 в судовому засіданні. В підтвердження факту спільного проживання із відповідачем позивачка посилалась на те, що вона часто їздила із ОСОБА_4. в Польщу для придбання товару, однак як було встановленов ході судового розгляду справи в такі поїздки їздили також і інші працівники приватного підприємства. Сторони до укладення шлюбу не мали спільного бюджету, окремо проживали. Тобто позивачкою не доведено факту спільного проживання із відповідачем однією сім"єю з 2004 року.

Таким чином судом встановлено, що до майна, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, відноситься:житловий будинок №15-А, що в с.Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 1551438,00 грн; земельна ділянка 0,0330 га, кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться в с.Угринів , урочище «за радіозаводом» Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107 467,00 грн; земельна ділянка площею 0,0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться в с.Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області ринковою вартістю 204613,00 грн. а також транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 дійсною ринковою вартістю 336782,00 грн.

При поділі майна суд виходить із того, що діючий кодекс передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.

Судом встановлено, що автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_4, вказаний об»єкт рухомого майна є неподільним а тому із останнього доцільно стягнути в користь позивачки ОСОБА_3, ? частину його вартості , що складає - 168 391,00 грн. в рахунок компенсації права на належну їй частку, яка в загальному на день оцінки складає 336782,00 грн.

Що стосується решта позовних вимог ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, як в недоведених в судовому засіданні. А ні позивачкою а ні її представниками не надано суду жодного доказу на підтвердження доказів придбання цих об»єктів нерухомості в період їх спільного проживання однією сім»єю, в наслідок чого суд позбавлений можливості надати вказаним фактам належну оцінку.

Відповідно до висновку проведеної судово-технічної оціночної експертизи №034/БТ від 24.01.2017 року (а.с.2-49, 50-61) загальна вартість нерухомого, рухомого майна сторін складає 4 206 649,00 грн., що і становить ціну позову.

Суд звертає увагу, що при подачі позову до суду позивачкою ОСОБА_46 оплачено судовий збір в загальному розмірі 5883,60 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами у порядку визначеному ст.141 ЦПК України.

Таким чином суд вважає за доцільне стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 2941,80 грн у відшкодування понесених судових витрат по справі, що складається із 1/2 частини сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, ст. ст. 57, 60, 71 СК України, ст.ст. 368-372 ЦК України, ст.120 ЗК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд , -

В и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя: житловий будинок в с.Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області; земельну ділянку 0,0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Угринів, урочище «за радіозаводом» Тисменицького району Івано-Франківської області; земельну ділянку площею 0,0676 га для ведення індивідуального садівництва і городництва в с.Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіль марки "Volkswagen Passat Variant" 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1.

В порядку розподілу майна колишнього подружжя визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_4, жителькою м.Косів вул. Стефаника 47 Івано-Франківської області право власності на ? частину : житлового будинку №15-А, що в с.Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області, житловою площею 88,5 м.кв., загальною площею 186,0 м.кв. ринковою вартістю 1551438,00 грн; земельної ділянки 0,0330 га, кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться в с.Угринів , урочище «за радіозаводом» Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107 467,00 грн; та земельної ділянки площею 0,0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться в с.Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області ринковою вартістю 204613,00 грн.

В порядку розподілу майна колишнього подружжя визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_5, жителем ІНФОРМАЦІЯ_7 Івано-Франківської право власності на ? частину : житлового будинку №15-А, що в с.Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області, житловою площею 88,5 м.кв., загальною площею 186,0 м.кв. ринковою вартістю 1551438,00 грн; земельної ділянки 0,0330 га, кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться в с.Угринів , урочище «за радіозаводом» Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107 467,00 грн; та земельної ділянки площею 0,0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться в с.Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області ринковою вартістю 204613,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 168 391 грн., як 1/2 частини вартості автомобіля "Volkswagen Passat Variant" 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1.

В задоволенні вимог позову ОСОБА_3 про розподіл решта рухомого та нерухомого майна подружжя - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 2941,80 грн у відшкодування понесених судових витрат по справі, що складається із 1/2 частини сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І.Крилюк