Постанова № 7756164, 21.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.01.10Справа №2а-6706/09/6/0170 (12 г. 25 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Лєбєдєвій О. М.,

за участю представника позивача Журавльової Т. В., представника відповідача Мішуткіна М. В., представника 3-ї особи Кулагина О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет"

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

3-я особа - Інкерманська міська рада

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000361503/111 від 07.05.2009 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 64242,65 грн., де 42828,43 грн. основний платіж, 21414,22 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2009 року залучено Інкерманську міську раду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту невиїзної документальної перевірки з питання правильності обчислення, повноти й своєчасності внесення в бюджет узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю за лютий 2009 року № 53/138/15-341/00190638 від 28.04.2009 року не засновані на нормах матеріального права, суперечать чинному законодавству, оскільки ЗАТ "Кримвтормет" вірно, відповідно до умов договору від 17.11.2004 р. № 89/04 та Закону України "Про оренду землі", визначило суми орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності за лютий 2009 року. Крім того, позивач вважає, що вказівка відповідача на порушення ним ст. 7 Закону України “Про плату за землю” є безпідставною, зважаючи на те, що даною нормою передбачені лише розміри ставок земельного податку.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, зокрема посилаючись на те, що повідомлення –рішення, яке оскаржується, прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України і підстав для його скасування немає. В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на те, що згідно до норм діючого законодавства та умов договору оренди земельної ділянки на позивача покладений обов’язок розраховувати розмір орендної плати з урахуванням зміни розмірів земельного податку, ставки орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Представник 3-ї особи надав письмові пояснення по суті спору, де зазначив, що розгляд спору залишає на розсуд суду.

У судовому засіданні 21 січня 2010 року представник 3-ї особи пояснив, що зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Інкерманською міською радою не вносилися за відсутністю на те законних підстав.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, 3-ю особою, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2009 року ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя провела невиїзну документальну перевірку ЗАТ "Кримвтормет" з питання правильності обчислення, повноти і своєчасності внесення до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю за лютий 2009 року, за результатами якої було складено акт за вих. № 53/138/15-341/00190638 від 28.04.2009 р. ( а. с. 14-16).

З висновку акту перевірки вих. № 53/138/15-341/00190638 від 28.04.2009 р. вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст. 7 Закону України "Про плату за землю" № 378/96-ВР від 19.09.1996 р., п. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" № 161-ХІУ від 06.10.1998 р., з подальшими змінами та доповненнями, що призвело до заниження розміру орендної плати за лютий 2009 року у сумі 42828,43 грн.

Заниження орендної плати встановлено податковою інспекцією за договором оренди земельної ділянки № 89/04 від 17.11.2004 року у зв’язку з введенням у дію з 01 січня 2006 року рішення Севастопольської міської Ради № 4046 від 19 жовтня 2005 року про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Севастополя у адміністративних границях міста.

На підставі висновку вказаного акту ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2009 р. № 0000361503/111, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 64242,65 грн., де основний платіж - 42828,43 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21414,22 грн. (а. с. 18).

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 07.05.2009 р. № 0000361503/111 на суму 64242,65 грн.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2004 року між Інкерманською міською Радою та Закритим акціонерним товариством “Кримвтормет” було укладено договір оренди земельної ділянки № 89/04 загальною площею 8,0538 га, що розташована по Сімферопольському шосе – 4 м. Інкерман, для обслуговування Севастопольського виробничого відділення ЗАТ “Кримвтормет” з заготовки та переробки металічного лому ( а. с. 5-11).

Строк дії договору –50 років ( п. 3. 1 договору від 17 листопада 2004 року № 89/04).

Вказаний договір зареєстрований Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів 08 грудня 2004 року під № 11 в Книзі реєстрації договорів оренди землі (номенклатурний № 4-1-01).

Відповідно до пункту 4 договору від 17 листопада 2004 року річна орендна плата за користування земельної ділянки встановлена у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки й величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою розраховується за формулою 13700929,00 х 4,5% = 616541,81 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору 13700929,00 грн. –нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Рішенням Севастопольської міської Ради ХХІУ скликання ХІХ сесії від 19 жовтня 2005 року № 4046 з 01 січня 2006 року введено нову нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста.

На думку податкової інспекції, згідно до вищевказаного рішення Севастопольської міської Ради, річна орендна плата за землю за договором оренди від 17 листопада 2004 року площею 80538,00 га повинна бути розрахована ЗАТ “Кримвтормет”самостійно, виходячи з нормативу грошової оцінки землі 23824420 грн.

Однак з даним висновком відповідача погодитись не можна у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 21 вказаного Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до закону України “Про плату за землю”).

Згідно до статті 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Таким чином, з положень Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про плату за землю” вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування правомірності донарахування податкових зобов’язань ЗАТ “Кримвтормет” з орендної плати за земельну ділянку виходячи з розміру нової нормативної грошової оцінки землі, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя посилається на підпункт 4.3 пункту 4 договору оренди від 17 листопада 2004 року № 89/04, згідно до якого приведений розрахунок величини річної орендної плати щорічно коректується у відповідності з пунктом 4.5 вказаного договору.

Але, відповідно до пункту 4.5 договору, величина річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку у строк до лютого поточного року у залежності від щорічно індексуємої грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, мова у пункту 4.5 договору йдеться про щорічний перерахунок орендної плати у зв’язку з щорічною індексацію грошової оцінки землі, а не про перерахунок орендної плати у зв’язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі.

При таких обставинах справи, посилання податковою інспекцією на підпункт 4.5 пункту 4 договору оренди землі від 17 листопада 2004 року визнається судом помилковими.

Відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 договору передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати у разі збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але такий перегляд розміру орендної плати повинен бути здійснений у відповідності з положеннями пункту 13 договору, яким визначено, що зміни умов даного договору здійснюється у письмовій формі по взаємному погодженню сторін, а у разі не досягнення угоди про зміну умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Договором оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року не передбачено одностороння зміна умов договору. Не передбачена така зміна і діючим законодавством України щодо надання земельної ділянки у оренду.

Зміна розміру орендної плати є безумовно зміною умов договору, тому така зміна може бути здійснено лише за взаємним погодженням сторін по договору, а саме –Інкерманською міською Радою та ЗАТ “Кримвтормет”.

Але, матеріали справи свідчать про те, що а ні Інкерманська міська Рада а ні ЗАТ “Кримвтормет”не ініціювали внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року щодо річного розміру орендної плати.

При таких обставинах справи, суд дійшов до висновку про те, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов’язкових загальнодержавних податків і зборів (стаття 14 Закону України “Про систему оподаткування”), має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок сплати яких встановлюється нормативними актами, тому її збільшення органами державної податкової служби всупереч умовам договору є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, тому що визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж угодою сторін та внесенням змін у договір оренди земельної ділянки.

Що стосується застосування Рішення Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19 жовтня 2005 року №4046 , яким з 01 січня 2006 року введено нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста, то суд вважає, що воно не підлягає застосуванню для встановлення нормативної грошової оцінки земель на території м. Інкерман з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Місто Інкерман є визначеною адміністративною –територіальною одиницею держави.

21.05.1997р. прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, який набрав чинності 14.06.1997р. та є спеціальним законом стосовно організації та діяльності органів місцевого самоврядування і його положення повинні застосовуватися та є обов’язковими на території України з 14.06.1997р. (п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Вказаний закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Одним з принципів місцевого самоврядування, встановлених ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є правова організаційна та матеріально –фінансова самостійність в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до положень ст.1 вказаного закону, представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно до частин 1, 3, 5, 6 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 35, 36 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування України” встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності в тому числі на землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження( ч. 1 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до абзацу 1 ч.2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України “Про оцінку земель”встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 23 вказаного закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

З аналізу викладених норм законів випливає, що рішення щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які знаходяться в межах міста, можуть приймати лише органи місцевого самоврядування (ради), повноваження яких розповсюджуються на територію міста.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження та встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок на території м. Інкерман належать органу місцевого самоврядування цього міста, тобто Інкерманській міській раді, а ні Севастопольській міськраді.

Доводи відповідача щодо відсутності таких повноважень у третій особи у зв’язку з невизначеністю меж міста Інкерман суд до уваги не приймає, оскільки земельна ділянка, що надана позивачу в оренду знаходиться в межах м. Інкерман, а ні м. Севастополь.

Твердження відповідача про те, що м. Інкерман входить в межі м. Севастополь, суд до уваги не приймає у зв’язку з наступним.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”районні та обласні ради це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Частиною 2 ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”встановлено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Частиною 2 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Вказані норми свідчать, що адміністративно –територіальний устрій України не передбачає входження до складу районів в містах інших міст, а також входження до складу міст інших міст.

Це також не відповідає положенням ч. 1 ст. 133 Конституції України, згідно з якою систему адміністративно –територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що повноваження районної ради в місті або міськради не можуть розповсюджуватися на територію іншого міста.

Районні ради, про які йдеться в статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” це ради, повноваження яких розповсюджується на територію, на якій можуть бути розташовані декілька сіл, селищ, міст, а не райради у містах.

При таких обставинах та відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення Севастопольської міськради не можуть розповсюджуватися та бути обов’язковими для застосування Інкерманською міською радою та на території м. Інкерман або бути підставою для їх застосування іншими органами в м. Інкерман.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно до ч. 2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Таким чином, враховуючи, що на цей час законами України не встановлені особливості місцевого самоврядування в м. Севастополі, на територію м. Інкерман не можуть розповсюджуватися рішення Севастопольської міськради, в тому числі щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки територія м. Інкерман не є територією м. Севастополя.

Також суд вважає необхідним вказати на те, що відповідно до п.34, 35 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”до повноважень органів місцевого самоврядування (ради) віднесені повноваження в галузі земельних відносин, в які, згідно з діючим законодавством, входить розпорядження землями комунальної власності, затвердження відповідно до закону ставок земельних податків, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками, встановлення та зміна цільового призначення земель (ст. 20 ЗК України), вилучення земельних ділянок, передача їх в державну власність та інше.

При цьому, законами України не визначено, що частина повноважень (у даному випадку щодо встановлення норм грошової оцінки земельної ділянки) може належати іншим органам місцевого самоврядування, повноваження яких на територію відповідної громади не розповсюджуються.

Матеріли справи свідчать, що земельна ділянка, надана позивачу в оренду, знаходиться на території м. Інкерман і повноваження щодо розпорядження нею та встановлення нормативної грошової оцінки є невід’ємними складовими частинами повноважень в галузі земельних відносин, наданих Інкерманській міськраді Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”(п. 34 ст. 26) та іншими нормативними актами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000361503/111 від 07.05.2009 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 64242,65 грн., де 42828,43 грн. основний платіж, 21414,22 грн. штрафні (фінансові) санкції не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.01.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 25.01.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000361503/111 від 07.05.2009 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 64242,65 грн., де 42828,43 грн. основний платіж, 21414,22 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Сувороський спуск, 5, ідентифікаційний код 00190638) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Латинін Ю.А.