Рішення № 77560783, 16.10.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5345/17

провадження №2/216/1103/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровська область

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комітету Центрально-Міської у м. Кривому Розі ради, треті особи: державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що 24.05.2015 року помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки та житлового будинку № 29 по вул. Миколи Ходича в м. Кривому Розі. 22.07.2017 року вона звернулась до державного нотаріуса Першої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 22.07.2017 року вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що відсутнє право власності на спадкове майно, а саме: згідно з відомостей про технічний стан нерухомого майна, наданих КП ДОР «Криворізьке БТІ» житловий будинок «А-1», який належав померлому на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 09.10.1963 року за реєстром № 1-3727, посвідчений Першою криворізькою державною нотаріальною конторою – реконструйовано. За рахунок реконструкції загальна площа приміщень житлового будинку «А-1» змінилася з 50,5 кв.м. на 57,5 кв.м., житлова площа приміщень житлового будинку «А-1» змінилась з 33,0 кв.м. на 38,3 кв.м. Правовстановлюючі документи на реконструйований будинок з господарчими побудовами не оформлені взагалі. Дозвіл на реконструкцію органами місцевого самоврядування не видавався.

З технічного паспорту на спірний житловий будинок, виготовленого станом на 17.08.2016 року вбачається, що згідно штампу БТІ будівля літ.А-1 після реконструкції. Згідно технічного паспорта житловий будинок складається з літер за планом: А-1, А1-1, а1. В цьому технічному паспорті чітко не вказано за рахунок яких саме будов змінилася площа. В ньому навіть у таблиці приміщень у стовпчику «Самочинно збудована, переобладнана площа» не зазначено взагалі нічого. Порівнюючи дані технічного паспорту від 17.08.2016 року та технічного паспорту від 27.12.1969 року, із внесенням змін 08.02.1993 року вбачається, що була тільки розширена добудова під літерою а1, а саме: санвузол та коридор, а розмір житлової площі змінився у зв’язку з тим, що ванну кімнату батько позивача переобладнав у житлову кімнату, шляхом перенесення ванної кімнати в колишню веранду.

Насправді спадкодавець за життя лише добудував частину веранди, поділивши її на санвузол та коридор, зі старої ванної кімнати зробив житлову кімнату. У старій частині житлового будинку А1 він не проводив реконструкцію, капітальні стіни не руйнував, втручання в несучі конструкції не було.

Позивач вважає, що спірна добудова здійснена з дотриманням будівельних норм, правил і стандартів.

26.09.1963 року батькові позивача на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки під забудову індивідуального житлового будинку на праві приватної власності була надана земельна ділянка по вул. Черняховського, 118а.

У період шлюбу батьки зробили необхідну документацію на будівництво та у 1963 році за спільні кошти розпочали будувати житловий будинок. У 1966 році була видана домова книга на спадковий будинок.

05.08.1993 року Криворізьким міським бюро технічної інвентаризації було надано реєстраційне посвідчення, яке підтверджує факт реєстрації спадкового майна.

У 1998 році була заведена землевпорядна справа на спадкове майно.

26.01.1999 року виданий державний акт на право приватної власності на землю.

26.02.2016 року був зроблений витяг з Державного земельного кадастру № НВ-1203198122016.

У серпні 2016 року було виготовлено новий технічний паспорт на будинок. Відповідно до цього плану загальна площа житлового будинку А-1 змінилася за рахунок добудови прибудови. Цю прибудову ще за життя добудував її батько приблизно в 2010 році.

Спадковий будинок, розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 1211000000:08:146:0037, яка розташована по вул. Миколи Ходича № 29 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

На підставі вищевикладеного позивач просила визнати за нею право власності на майно в порядку спадкування за законом після померлого 24 травня 2015 року ОСОБА_4, а саме: на житловий будинок, загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Миколи Ходича № 29 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та на земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:146:0037, яка розташована по вул. Миколи Ходича № 29 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Позивач у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 комітету Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_5 ради ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також відзив на позовну заяву, який обґрунтовувала тим, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Між тим, позивачка не надала доказів того, що вона зверталась до компетентного органу щодо вирішення питання самочинного будівництва, зокрема до відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Криворізької міської ради. Крім того, суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно з законодавством, містобудівною та проектною документацією, при цьому підтверджень відповідності вищевказаним нормам позивач не надає.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з довідкою Комунального підприємства ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 149162 від 16.08.2016 року (а.с. 40) відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з господарчими побудовами за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколи Ходича, буд. 29 зареєстровано в реєстровій книзі за № 258, сторінка 206, запис 61166 на ім’я ОСОБА_4 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, посвідчений 09.10.1963 року Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 3727 (а.с. 15-16), акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затверджений рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів Центрально-Міського району від 25.06.1993 року (а.с. 23-29).

У період шлюбу батько позивача зробив необхідну документацію на будівництво та у 1963 році розпочав будувати житловий будинок. У 1966 році була видана домова книга на вищевказаний будинок (а.с. 17-22).

05.08.1993 року Криворізьким міським бюро технічної інвентаризації було надано реєстраційне посвідчення, яке підтверджує факт реєстрації спадкового майна (а.с. 30).

У 1998 році була заведена землевпорядна справа на спадкове майно (а.с. 31-40).

26.01.1999 року виданий державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 33).

26.02.2016 року був зроблений витяг з Державного земельного кадастру № НВ-1203198122016 (а.с. 34).

У серпні 2016 року було виготовлено новий технічний паспорт на будинок (а.с. 37-39). Відповідно до цього плану загальна площа житлового будинку А-1 змінилася за рахунок добудови прибудови, яку за життя добудував ОСОБА_4 приблизно в 2010 році.

Будинок, розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 1211000000:08:146:0037, яка розташована по вул. Миколи Ходича № 29 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-КИ № 628381, актовий запис № 649 (а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_4 помер 24 травня 2015 року.

ОСОБА_1, яка згідно зі свідоцтва про народження серії І-КИ № 328939, актовий запис № 9/2 (а.с. 12) та свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІІ-КИ № 471857, актовий запис № 680 (а.с. 13) є донькою померлого ОСОБА_4, звернулась до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини.

Постановою нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 від 22 липня 2017 року (а.с. 9) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 24.05.2015 року ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю права власності на спадкове майно. Згідно з відомостей про технічний стан нерухомого майна, наданих КП ДОР «Криворізьке БТІ» житловий будинок «А-1», який належав померлому на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 09.10.1963 року за реєстром № 1-3727, посвідчений Першою криворізькою державною нотаріальною конторою – реконструйовано. За рахунок реконструкції загальна площа приміщень житлового будинку «А-1» змінилася з 50,5 кв.м. на 57,5 кв.м., житлова площа приміщень житлового будинку «А-1» змінилась з 33,0 кв.м. на 38,3 кв.м. Правовстановлюючі документи на реконструйований будинок з господарчими побудовами не оформлені взагалі. Дозвіл на реконструкцію органами місцевого самоврядування не видавався.

Як вбачається зі спадкової справи № 550-2015 (а.с. 52-83) після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини в передбачений законом шестимісячний строк ніхто не звертався. Від ОСОБА_7, яка була дружиною померлого, надійшла заява про відмову від належного їй спадкового майна, яке залишилося після смерті спадкодавця на користь дочки ОСОБА_1

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Вирішення питання визнання права власності в судовому порядку є крайнім засобом захисту права власності особи за відсутності інших можливих заходів захисту речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 3 статті 375 ЦК України передбачає право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „ Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України(про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз’яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ст.. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Також, відповідно до ч.1,2 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені

Згідно з п. г) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки шляхом прийняття спадщини.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Також, як вказано у абз.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Сулу України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Враховуючи, що самочинно збудований батьком позивача будинок не порушує права інших осіб, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд вважає за можливе задовольнити позов.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено від сплати судового збору, тому судовий збір необхідно віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 321, 375, 376, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 81, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комітету Центрально-Міської у м. Кривому Розі ради, треті особи: державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно в порядку спадкування за законом після померлого 24 травня 2015 року ОСОБА_4, а саме: на житловий будинок, загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Миколи Ходича № 29 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та на земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:146:0037, яка розташована по вул. Миколи Ходича № 29 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

-позивач ОСОБА_1, яка народилась 14 березня 1973 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, паспорт серії АМ 860932, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1;

-відповідач ОСОБА_2 комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходженням якого є адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27;

-третя особа: державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, код ЄДРПОУ 34984907, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 5;

-третя особа: відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ 33874388, місцезнаходженням якого є адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1.

Суддя Ю.В. Онопченко