Рішення № 77557931, 30.10.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/947/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

заявник: заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 в інтересах держави в

особі: Томашпільська селищна рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги заявника: про визнання спадщини відумерлою

представник заявника: ОСОБА_2

представник заінтересованої особи: ОСОБА_3

Виклад позиції заявника та заінтересованої особи.

21 червня 2018 року заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою, в якій просить визнати відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4, який помер 5 серпня 2008 року, а саме на земельну ділянку площею 4,0800 га, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 050884, що розташована на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Дану заяву оґрунтовано наступним.

Могилів-Подільською місцевою прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді та з’ясування повноти виконання передбаченого ст. 1277 ЦК України обов’язку органу місцевого самоврядування подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, опрацьовано інформацію Томашпільської селищної ради Томашпівльського району від 18.06.2018 про наявне майно у ОСОБА_4, який помер, а спадкоємці відсутні.

Так, прокурор вказує, що Могилів-Подільською місцевою прокуратурою було встановлено, що на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району проживав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який померла 05.08.2008, про що зроблено актовий запис № 53.

Померлому відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 050884, належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0800 га, що розташована на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, вартістю 113142,18 грн.

Згідно інформації Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, ОСОБА_4 проживав одиноко, місцезнаходження його спадкоємців невідоме. Після подання оголошень в газетах «Томашпільський вісник» та «Урядовий кур’єр» спадкоємці з питань переоформлення спадщини не зверталися

Враховуючи те, що пройшло більше одного року із дати відкриття спадщини, а саме більше 10 років, спадкоємці на вказану земельну ділянку за заповітом та законом відсутні, відповідно до ст. 1277 ЦК України, органи місцевого самоврядування зобов’язані подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак, як зазначає прокурор, такий обов’язок Томашпільська селищна рада не виконує протягом тривалого часу, а саме з серпня 2008 року і по теперішній час.

В зв’язку з викладеним прокурор вказує, що вбачаються підстави для представництва інтересів держави в особі Томашпільської селищної ради у суді Могилів-Подільською місцевою прокуратурою.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 червня 2018 року відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 09-00 годину 30 жовтня 2018 року.

13 липня 2018 року витребувано з Томашпільської державної нотаріальної контори відомості про наявність чи відсутність спадкової справи після померлого ОСОБА_4

10 вересня 2018 року отримано відповідь Томашпільської державної нотаріальної контори відомості про відсутність спадкової справи після померлого ОСОБА_4

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні прокурор Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_2 заяву підтримала, посилаючись на обставини, викладені у ній та попросила її задовольнити.

Представник Томашпільської селищної ради Томашпільського району ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву підтримав, попросив її задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши пояснення прокурора, заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з’ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадян або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Згідно частини 2 цієї статті, заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Частина 3 ст. 1277 ЦК України, передбачає, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 5 серпня 2008 року в с.Горишківське Томашпільського районну Вінницької області помер ОСОБА_4 (а.с. 10, 11).

Згідно інформаційної довідки Відділу у Томашпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_4 було видано державний акт серії ВН № 050884 на підставі розпорядження Томашпільської РДА від 05.05.2004 № 208, про що зроблений запис в книзі реєстрації державних актів за № 115. Розмір земельної ділянки № 92 становить 4,0800 га. Вартість земельної ділянки станом на 21.08.2017 становить 113142,18 грн (а.с.5).

Дані відомості вбачаються і з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 050884 (а.с.7).

Як вбачається з довідки Томашпільської селищної ради № 02-10-14/477 від 18.06.2018, земельна ділянка померлого ОСОБА_4 не визнана відумерлою спадщиною, спадкоємці за законом та за заповітом до Томашпільської селищної ради після розміщення оголошення в ЗМІ не зверталися. Томашпільська селищна рада не зверталася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою (а.с.12).

Згідно довідки Томашпільської селищної ради № 02-10-14/3 від 04.01.2018, ОСОБА_4 на день смерті проживав одиноко. Після оголошеннях в газетах «Томашпільський вісник» та «Урядовий кур’єр» спадкоємці з питань переоформлення спадщини не звернулися (а.с.13).

Факт розміщення оголошень в ЗМІ підтвердився копіями газет «Томашпільський вісник» та «Урядовий кур’єр» (а.с.15, 16).

Як вбачається із відповіді Томашпільської державної нотаріальної контори від 10.08.2018 на запит суду від 13.07.2018, спадкова справі після померлого 5 серпня 2008 року ОСОБА_4 не заведена (а.с.23).

Отже, зазначена земельна ділянка після смерті спадкодавця ОСОБА_4 не успадкована. Невизначеність правового статусу земельної ділянки, належної ОСОБА_4, призводить до її безоплатного користування третіми особами та ненадходження до місцевого бюджету плати за користування цією земельною ділянкою, що завдає шкоди територіальній громаді Томашпільської селищної ради

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що з часу відкриття спадщини померлого ОСОБА_4 пройшло більше, ніж один рік, спадкоємці за заповітом та за законом відсутні, відповідно дане спадкове майно повинно бути визнано відумерлою спадщиною.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтею 1277 ЦК України, статтями ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою задовольнити.

Визнати відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4, який помер 5 серпня 2008 року в с. Горишківське Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної ділянки площею 4,0800 га відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 050884.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

заявник: заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області: код ЄДРПОУ 04326218, МФО 802015, адреса: 24200, Вінницька область. Томашпільський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

Суддя:

ОСОБА_5

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2018 року