Постанова № 7755758, 11.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.01.10Справа №2а-10768/09/8/0170 (15:57 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства с.Геройське

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Олейник Василь Петрович, наказ № 12 від 08.10.07р.; Гафарова Гульнар Нусрітівна, довіреність № б/н від 11.01.09

від відповідача: не з'явився

Сутність спору: Позивач – Комунальне підприємство с. Геройське звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції №0001881502/0 від 12.11.2008р., № 0001971502/0 від 25.12.2008р., № 0000461502/0 від 25.02.2009р. та №0001091502/0 від 12.05.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені в актах перевірок висновки не відповідають фактичним обставинам справи, адже відображені в них факти порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов’язань з ПДВ не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку позивача, зокрема, платіжними дорученнями та вказаними в них призначеннями платежів, якими він сплачував визначене ним та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з ПДВ податкове зобов’язання, що є порушенням вимог п.п. 1.7, 2.3.2 та 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

В свою чергу, дії Сакської об’єднаної державної податкової інспекції по направленню на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. сплачених позивачем коштів по сплаті поточних зобов’язань з ПДВ в оплату податкового боргу з ПДВ, що виник раніше, позивач вважає протиправними та такими, що суперечать п.1.2 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 вищевказаного Закону України.

Крім того, позивач вказує, що нарахування відповідачем спірних штрафних санкцій було здійснено на підставі особового рахунку підприємства, який не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку позивача, та в автоматичному режимі, що не передбачено жодною нормою податкового законодавства, а отже, свідчить про необґрунтованість такого нарахування.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.09.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10768/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 71-72).

Так, щодо податкового повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001881502/0 від 12.11.2008р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 15115,50грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 1721/15-02/30688897 від 07.11.2008р., відповідач зазначив, що воно вже було оскаржено позивачем у судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2009р. по справі № 2а-4264/09/1/0170 у задоволенні позову було відмовлено.

Інші спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними та обґрунтованими, оскільки позивачем допущено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. – порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, за що п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-Ш від 21.12.2000р. передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Крім того, свої дії по погашенню податкового боргу позивача, що виник раніше, за рахунок коштів підприємства при сплаті ним поточних зобов’язань, що призвело до нарахування спірних штрафних санкцій, обґрунтовує п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., яка, на його думку, надає право органам державної податкової служби спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов’язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

Заявою від 01.12.2009р. позивач відкликав позовну вимогу про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001881502/0 від 12.11.2008р. (а.с. 78).

У зв’язку з цим, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.12.2009р. позовні вимоги Комунального підприємства с. Геройське в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001881502/0 від 12.11.2008р. залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України (а.с. 83-84).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство с. Геройське має статус юридичної особи з 22.05.2003р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 623897, виданим Сакською районною державною адміністрацією АР Крим (а.с. 57) та Статутом Комунального підприємства с. Геройське у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 08.06.2007р., номер запису 11331050004000636 (а.с. 58-64).

Як свідчать матеріали справи, Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено кілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства Комунальним підприємством с. Геройське з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Так, за результатами перевірки, проведеної 12.12.2008р. з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2008р., відповідачем складено акт перевірки № 1880/15-02/30688897 від 12.12.2008р., на підставі якого за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 2594,07грн., відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., податковим повідомленням-рішенням № 0001971502/0 від 25.12.2008р. застосовані штрафні санкції в розмірі 20% у сумі 518,82грн. (а.с. 24, 28).

За результатами перевірки, проведеної 23.02.2009р. з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2008р., відповідачем складено акт перевірки № 230/15-02/30688897 від 23.02.2009р., на підставі якого за затримку на 149 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3929,93грн., відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., податковим повідомленням-рішенням № 0000461502/0 від 25.02.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 50% у сумі 1964,97грн. (а.с. 25, 29).

Крім того, за результатами перевірки, проведеної 12.05.2009р. з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2008р., відповідачем складено акт перевірки № 621/15-02/30688897 від 12.05.2009р., на підставі якого за затримку на 211 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3549,00грн., відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., податковим повідомленням-рішенням № 0001091502/0 від 19.05.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 50% у сумі 1774,50грн. (а.с. 26, 30).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, всі спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства с. Геройське є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі-Порядок № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В той же час, як пояснив відповідач та вбачається з вищевказаних актів перевірок, при перевірках були використані податкові декларації позивача з ПДВ та данні особового рахунку підприємства, а штрафні санкції нараховані позивачу в автоматичному режимі.

Проте, чинним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі, а особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов’язань.

Судом досліджені документи податкової звітності позивача та платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку за звітні періоди, за результатами чого встановлено наступне.

Декларація за липень 2008 року, в якій визначена сума податкового зобов’язання в розмірі 6524,00грн., подана до податкового органу 10.08.2008р. (а.с. 53-54). Граничний термін сплати визначених в ній податкових зобов’язань, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р., становить 01.09.2008р.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 109 від 20.08.2008р. позивачем було сплачено 5124,00грн. з призначенням платежу «ПДВ за липень 2008р.» (а.с. 19). Таким чином, в цій частині позивачем не було порушено граничних строків сплати податкового зобов’язання.

Крім того, Актом направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 123/24-00 від 19.08.2008р. підтверджується, що відповідачем було здійснено опис та вилучення готівки в розмірі 1400,00грн., яку позивач просив направити в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за липень 2008р. (а.с. 21).

Проаналізувавши вказані документи, суд дійшов висновку про те, що сплата позивачем податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2008р. була здійснена без порушення граничних строків сплати на суму 5124,00грн., а в частині суми 1400,00грн. погашення податкового боргу відбулось з порушенням строку сплати, що свідчить про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 20%, що дорівнює: 1400,00грн. х 20% = 280,00грн., а відтак податкове повідомлення-рішення № 0001971502/0 від 25.12.2008р. в цій частині визнанню недійсним та скасуванню не підлягає.

В іншій же частині (в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 238,82грн.) податкове повідомлення-рішення № 0001971502/0 від 25.12.2008р. є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0000461502/0 від 25.02.2009р., винесене на підставі акту перевірки № 230/15-02/30688897 від 23.02.2009р., в якому також відображені дані про своєчасність сплати ПДВ за липень 2008р., є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

При цьому суд виходить з того, що Акт опису та вилучення готівки не може бути доказом самостійної сплати позивачем податкових зобов’язань, адже ці дії були вчинені відповідачем, як органом стягнення, в межах наданих йому повноважень.

Так, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначає, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Крім того, в силу п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, викладені в акті перевірки № 1880/15-02/30688897 від 12.12.2008р. та в акті перевірки № 230/15-02/30688897 від 23.02.2009р. висновки про те, що податкове зобов’язання з ПДВ за липень 2008р. сплачувалось позивачем з порушенням граничних строків сплати по акту інвентаризації № U 1919422 від 30.10.2008р. в сумі 296,89грн. з порушенням терміну сплати на 59 днів, платіжним дорученням від 26.11.2008р. в сумі 2297,18грн. з порушенням терміну сплати на 86 днів, платежі ним дорученням № 175 від 23.12.2008р. в сумі 1720,58грн. з порушенням сплати на 113 днів та № 10 від 28.01.2009р. в сумі 2209,36грн. з порушенням терміну сплати на 149 днів, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши вказані платіжні доручення та зазначені в них позивачем призначення платежів, судом встановлено, що платіжним дорученням № 175 від 23.12.2008р. позивачем було сплачено податкове зобов’язання з ПДВ за листопад 2008р, а платіжним дорученням № 10 від 28.01.2009р. – за грудень 2008р., тобто вказані платіжні доручення не можуть бути доказом сплати ПДВ за липень 2008р. (а.с. 95-96).

Декларація за серпень 2008 року, в якій визначена сума податкового зобов’язання в розмірі 3549,00грн., подана до податкового органу 17.09.2008р. (а.с. 55-56). Граничний термін сплати визначених в ній податкових зобов’язань, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р., становить 30.09.2008р.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 123 від 24.09.2008р. позивачем було сплачено 3549,00грн. з призначенням платежу «ПДВ за серпень місяць 2008р.» (а.с. 20). Таким чином, податкове зобов’язання за серпень 2008р. позивачем сплачено в повному обсязі вчасно, а тому викладені в акті перевірки № 621/15-02/30688897 від 12.05.2009р. висновки про те, що податкове зобов’язання з ПДВ за серпень 2008р. сплачувалось позивачем з порушенням граничних строків сплати платіжними дорученнями № 24 від 26.02.2009р. в сумі 405,21грн. з порушенням терміну сплати на 149 днів, № 36 від 30.03.2009р. в сумі 1422,52грн. з порушенням терміну сплати на 181 днів та № 45 від 29.04.2009р. в сумі 1721,27грн. з порушенням терміну сплати на 211 днів є необґрунтованими та суперечать обставинам справи.

Дослідивши вказані платіжні доручення та зазначені в них позивачем призначення платежів, судом встановлено, що платіжним дорученням № 24 від 26.02.2009р. позивачем було сплачено податкове зобов’язання з ПДВ за січень 2009р., платіжним дорученням № 36 від 30.03.2009р. – за лютий 2009р., а № 45 від 29.04.2009р. – за березень 2009р., тобто вказані платіжні доручення не можуть бути доказом сплати ПДВ за серпень 2008р. (а.с. 103-105).

Вказане свідчить про неправомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001091502/0 від 12.05.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснив відповідач, СОДПІ на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., здійснювала погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов’язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Суд вважає, що такі дії та висновки СОДПІ суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).          

Ст..1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов’язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов’язок по сплаті податкових зобов’язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

П. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, СОДПІ суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправними і скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в частині, в якій вони не ґрунтуються на законодавстві та фактичних обставинах справи, а не визнати їх недійсними, як просив позивач.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

У зв’язку зі складністю справи судом 11.01.2010р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 16.01.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001971502/0 від 25.12.2008р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 238,82грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000461502/0 від 25.02.2009р.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001091502/0 від 12.05.2009р.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Комунального підприємства с. Геройське (96564, АР Крим, Сакський район, с. Геройське, вул.. Мира, 48) 3,40грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Кушнова А.О.