Ухвала суду № 77557103, 24.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/461/18 Справа № 711/2960/17 Категорія: ч.3 ст.136 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 березня 2018 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,

зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично

проживаючий: ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин

України, не одружений, військовослужбовець НГУ, ІНФОРМАЦІЯ_5,

раніше не судимий, на утриманні малолітніх дітей не має, інвалідом будь-

якої групи, ліквідатором та постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС,

депутатом будь-якого рівня, учасником бойових дій не являється,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 7 /семи/ років позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 рахується з 27.12.2016.

Строк перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 із 27.12.2016 року по 21.06.2017 року підлягає зарахуванню у строк відбутого покарання у співвідношенні 1 день попереднього ув’язнення до 2 днів позбавлення волі згідно з положеннями ч.5 ст.72 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,

українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_7, тимчасово не

працюючий, не одружений, дітей на утриманні не має, проживаючий:

АДРЕСА_1, інвалідом будь-якої групи,

ліквідатором та постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом

будь-якого рівня, учасником бойових дій не являється, раніше судимий:

- 26.12.2011 року Придніпровським районним судом м.Черкаси за ч.2. ст.186

КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 15.07.2016 року Соснівським районним судом м.Черкаси за ч.2 ст.185,

ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до обмеження волі терміном на 1 рік з

іспитовим строком 1 рік,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.136 ч.3 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.07.2016 року у вигляді одного року обмеження волі та остаточно призначено до відбуття два роки один місяць позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з 25.12.2016 року.

Строк перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 із 25.12.2016 року по 21.06.2017 року зарахований у строк відбутого покарання у співвідношенні 1 день попереднього ув’язнення до 2 днів позбавлення волі згідно з положеннями ч.5 ст.72 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку законну силу залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь держави судові витрати пов’язані із залученням експерта в розмірі 1320,60 грн.

Вирішено долю речових доказів

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнані винуватими та засуджені за те, що 24.12.2016 року, близько 19.00 години, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшов до будинку №18 по провулку Матросова в місті Черкаси, де фактично проживав ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які полягали у тому, що ОСОБА_9 висловився у бік ОСОБА_8 та назвавши його «дезертиром», маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання наслідків реалізуючи свій злочинний умисел заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме умисно наніс йому чисельних ударів руками та ногами в результаті чого потерпілий від отриманих ушкоджень помер. Таким чином ОСОБА_8, своїми умисними діями, спричинив ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи №03-01/963 від 27.01.2017 року, а саме: черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, кровиливів під оболонки головного мозку, які виникли від дії твердих тупих предметів та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя, що спричинило смерть потерпілого. Також, під час дослідження трупа були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на лівому плечі, синці на обох кистях, синець лівого ліктьового суглобу, синця на правому ліктьовому суглобі, синця на правому передпліччі, садна на правому колінному суглобі, які носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, 24.12.2016 року, близько 19.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшов до будинку №18 по провулку Матросова в місті Черкаси, де фактично проживав ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, де в цей час ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме умисно наніс ОСОБА_9 чисельних ударів руками та ногами в результаті чого потерпілий від отриманих ушкоджень помер. Своїми умисними діями, ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи №03-01/963 від 27.01.2017 року, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя, що спричинило смерть потерпілого. При цьому, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень перебуває в небезпечному для життя стані, ОСОБА_7 не надав допомоги ОСОБА_9, при можливості надати таку допомогу та не вжив заходів, необхідних для відведення небезпеки для його життя, не повідомив про стан потерпілого до закладів охорони здоров’я та інших належних установ або осіб, для забезпечення надання вказаними установами або особами необхідної допомоги та залишив ОСОБА_9 на території вищевказаного домоволодіння в небезпечному для життя стані, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинуваченим ОСОБА_8 апеляційна скарга не подавалась.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 ставиться питання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 березня 2018 року, оскільки він пропущений, на думку ОСОБА_7, з поважних причин. Також просив вищезазначений вирок змінити та застосувати до нього ст.69 КК України та призначити остаточне покарання у вигляді одного року одного місяця, як слід розуміти з його апеляції, позбавлення волі та повернуті вилучені у нього речі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що, на його думку, вирок місцевого суду відносно нього є незаконним в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону судом першої інстанції та призначення покарання, яке не відповідає особі засудженого та вчиненому кримінальному правопорушенню. ОСОБА_7 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано декілька пом’якшуючих його вину обставин, а саме: його співпраця з органами досудового слідства, в судовому засіданні повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має молодий вік та незадовільний стан здоров’я, позитивно характеризується по місцю проживання.

Крім того суд першої інстанції, в порушення вимог ст.100 КПК України, неправильно, на думку апелянта, вирішив долю частини речових доказів, постановивши, що їх необхідно знищити, зокрема: штани помаранчевого кольору, штани чорного кольору "Адідас", кросівки синього кольору "Рібок", куртка чорного кольору "Адідас". При цьому апелянт зазначає, що ці речі не були предметом злочину, на них немає ніяких слідів злочину і вони безпідставно були вилучені досудовим слідством. Апелянт також просив не знищувати ці речі, а йому їх повернути.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора щодо необхідності задоволення апеляційної скарги з наведених у ній підстав лише в частині вирішення долі речових доказів, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, вирок обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку.

При призначенні покарання судом першої інстанції були взяті до уваги всі обставини кримінального провадження, зокрема враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання посередньо, наявність пом’якшуючих покарання ОСОБА_7 обставин: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність обтяжуючої покарання ОСОБА_7 обставини: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння і з врахуванням всіх цих обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 тільки в умовах його ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, воно не має на меті завдати фізичних страждань або приниження людської гідності засудженого.

Ухвалою від 01.08.2018 року в порядку підготовки до апеляційного розгляду звільнено з-під варти ОСОБА_7, як такого, що повністю відбув призначене судом першої інстанції покарання.

Твердження апелянта про те, що при призначенні йому покарання не були враховано декілька пом’якшуючих його вину обставин, а саме: його співпраця з органами досудового слідства, в судовому засіданні повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має молодий вік та незадовільний стан здоров’я, позитивно характеризується по місцю проживання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ці обставини були враховані у вироку місцевого суду та було призначено обвинуваченому ближче до мінімального покарання, передбачене ч.3 ст. 136 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом можливе за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_7 було вчинено кримінальне правопорушення в період іспитового строку за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.07.2016 року, тому з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду не вбачає жодної обставини, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, а наявність пом’якшуючих вину обвинуваченого обставин була врахована судом першої інстанції і в зв’язку з цим було призначено покарання наближене до мінімального, передбачене ч.3 ст.136 КК України та за ст.71 КК України, остаточне покарання було призначено шляхом часткового приєднання покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_7 в частині застосування до нього ст.69 КК України задоволенню не підлягає, оскільки обвинуваченим не наведено переконливих даних, які б давали підстави для застосування йому більш м’якого покарання ніж передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в резолютивній частині вироку даного кримінального провадження при вирішенні долі речових доказів зазначено, що потрібно знищити речі, в тому числі: штани помаранчевого кольору, штани чорного кольору "Адідас", кросівки синього кольору "Рібок", куртку чорного кольору "Адідас".

Проте, відповідно до вимог п.1 ч.6 ст.100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження місцевим судом вирішено долю речових доказів в тому числі і тих, які взагалі не були предметом злочину і не можуть бути такими без мотивів прийнятого рішення. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, вищевказане майно необхідно передати за належністю обвинуваченому ОСОБА_7.

Відповідно до Постанови ОСОБА_10 Верховного Суду від 29.08.2018 ухвалено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання).

З урахуванням цього правового висновку обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ч.5 ст.72 КК України, необхідно зарахувати до строку відбутого покарання у виді позбавлення волі, строк його попереднього ув’язнення, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі у період з 21 червня 2017 року по 24 жовтня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 березня 2018 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 – змінити лише в частині вирішення долі речових доказів.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про знищення належного йому майна, а саме: штанів помаранчевого кольору, штанів чорного кольору "Адідас", кросівок синього кольору "Рібок", куртки чорного кольору "Адідас" і вказане майно передати за належністю обвинуваченому ОСОБА_7.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України обвинуваченому ОСОБА_8 зарахувати у строк відбутого покарання термін його перебування під вартою з 21.06.2017 року по 24.10.2018 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення до 2 днів позбавлення волі, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.

В решті частини цей же вирок відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – залишити без змін.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку на протязі 3-х місяців, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :