Рішення № 77554109, 24.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43723/16-ц

Провадження № 2/761/1047/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Піхур О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_16,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1(далі-позивач) звернулася до Шевченківського районного суду в м. Києві з позовом до ОСОБА_4(далі – відповідач 1), ОСОБА_5 (далі – відповідач 2) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачі є сусідами позивача з вищерозташованої квартири №50, власниками якої вони є. 09 листопада 2016 року сталося залиття належної позивачу квартири, при цьому було пошкоджено стелі та стіни в житловій кімнаті площею 23,2 кв. м квартири позивача, чим позивачу було завдано майнової шкоди. Відповідно до акту від 16 листопада 2016 року, складеного комісією обслуговуючої організації ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг”, залиття квартири позивача сталося внаслідок необережного користування сантехнічними приладами мешканцями квартири №50. Позивач зверталася до відповідача-1 з пропозицією відшкодувати завдану їй шкоду у добровільному порядку, проте дане звернення було залишено без задоволення. Позивач також вважала, що їй відповідачами було завдано моральної шкоди, оскільки залиття стало причиною її постійних хвилювань та змусило її купувати різні ліки для стабілізації нервового стану та стану здоров’я.

Тому, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти на покриття майнової шкоди у розмірі 10466,98 грн., та на покриття моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. та судових витрат.

Ухвалою судді ОСОБА_17 від 19.01.2017 року відкрито провадження у справі.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року здійснено перерозподіл даної справи у зв’язку із звільненням судді ОСОБА_17 у відставку.

Ухвалою судді Піхур О.В. від 14.12.2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.04.2018 року призначено у справі підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні

04 квітня 2017 року до суду надійшло заперечення на позовну заяву, у якому представник відповідачів проти позову заперечувала, вважаючи вимоги позивача необгрунтованими, оскільки членами комісії обслуговуючої організації ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг” акт від 16 листопада 2016 року було складено у неналежній формі та ушкоджень сантехніки у квартирі відповідачів виявлено не було, та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 04 травня 2017 року було задоволено клопотання позивача та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, щодо визначення пошкоджень у квартирі позивача, які мають місце внаслідок залиття, переліку відновлюваних робіт та визначення дійсного розміру майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири.

14 березня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач стверджувала, що заперечення представника відповідачів не спростовують викладених у позовній заяві обставин і правових підстав позову, та просила позов задовольнити у повному обсязі. Одночасно з цим до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, спираючись на висновок проведеної будівельно-технічної експертизи, просила стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти на покриття матеріальної шкоди у сумі 10466,98 грн., моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. та судових витрат у сумі 11272, 16 грн.

19 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачів проти позову заперечувала, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, оскільки членами комісії обслуговуючої організації ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг” акт від 16 листопада 2016 року було складено у неналежній формі та ушкоджень сантехніки у квартирі відповідачів виявлено не було, а також у зв’язку з припущенням відповідачів, що залиття квартири позивача сталося з вини мешканців вище розташованої квартири №55 цього будинку, та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів на покриття майнової шкоди в розмірі 15000 грн., а також моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

27 квітня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник позивача стверджував, що заперечення представника відповідачів не спростовують викладених у позовній заяві обставин і правових підстав позову, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

01 червня 2018 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачів проти позову заперечувала, вважаючи вимоги позивача необгрунтованими, оскільки членами комісії обслуговуючої організації ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг” акт від 16 листопада 2016 року було складено у неналежній формі та ушкоджень сантехніки у квартирі відповідачів виявлено не було, та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів на покриття майнової шкоди в розмірі 15000 грн., а також моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

У підготовчому засіданні 02 липня 2018 року судом було задоволено клопотання позивача про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, клопотання представника відповідачів клопотання представника відповідачів про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Ухвалою суду від 02 липня 2018 року було задоволено клопотання представника відповідачів та витребувано у КП «ЖЕК «Михайлівська» витяг з Журналу заявок жителів будинку АДРЕСА_1 за 9-10 листопада 2016 року та Журналу обліку результатів огляду за період 10-16 листопада 2016 року. Ухвалою суду від 02 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у запереченні та відзиві на позовну заяву, а також у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що 09.11.2016 року з 7 до 8 год. ранку побачив на стелі затікання, хтось залив, повідомив жінку. Приблизно о 8 год. ранку запросили сусіда зверху ОСОБА_4, він подивився, але відразу пішов. 09.11.2016 року повідомили ЖЕК про залиття, 09.11.2016 року прийшов сантехнік і разом пішли в кв. 50, але там ніхто не відчиняв, потім якась жінка відчинила двері, сантехнік пішов у ванну кімнату, оглянув, показав місце залиття під ванною де було все вологе. Мастер жека ОСОБА_18 та інженер з жека 13-14.11.2016 року були в квартирі позивача та зафіксували пошкодження внаслідок залиття. Приблизно 20.11.2016 року склали акт, відомо, що відповідачі відмовилися з ним ознайомлюватися.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначила, що проводили ремонт, 09.11.2016 року сусід сказав, що його заливають, 10.11.2016 року прийшов сусід знизу та сантехнік, сантехнік зайшов у ванну кімнату, ніякої води не було, приходила сусідка знизу, просила підписати акт.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 травня 1997 року та 1/2 частини даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2003 року та зареєстрована за зазначеною адресою.

09 листопада 2016 року сталося залиття належної позивачу квартири, при цьому було пошкоджено стелі та стіни в житловій кімнаті площею 23,2 кв. м квартири позивача, чим позивачу було завдано майнової шкоди.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 21 травня 1998 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_11 та членам її сім’ї ОСОБА_12, ОСОБА_4 в рівних частках кожному (а.с. 38).

16 листопада 2016 року комісією обслуговуючої організації ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг” у складі майстра т/д ОСОБА_13, ОСОБА_14, слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 було складено акт, відповідно до якого залиття квартири позивача сталося внаслідок необережного користування сантехнічними приладами мешканцями квартири №50.

Відповідно до п. 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року (далі - Правила), повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов'язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). Відповідно до додатку 4 до п. 2.3.6 Правил акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС, (чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. у роботу системи); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.

Також факт залиття квартири позивача з вини відповідачів був підтверджений показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_15, який показав, що залиття квартири позивача відбулося з вини відповідачів.

Одночасно судом не приймаються до уваги як докази у справі покази допитаного у судовому засіданні за клопотанням представника відповідачів свідка ОСОБА_9, який зазначив, що при огляді сантехніком квартири відповідачів води у ванній кімнаті не було, оскільки даний факт спростовується дослідженими судом іншими письмовими доказами, зокрема актом від 16 листопада 2016 року, складеного комісією обслуговуючої організації ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг”.

Твердження відповідачів щодо того, що залиття квартири позивача сталось з вини мешканців вищерозташованої квартири №55, не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилаються відповідачі як на підставу відмови у задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, суд приходить до висновку, що залиття квартири позивача, про яке зазначено в акті ВОП “Михайлівська” ТОВ “Індустріальний будівельний холдинг” від 16 листопада 2016 року сталося з вини відповідачів.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення призначеної судом судової будівельно-технічної експертизи №10041/17-43 від 30 листопада 2017 року, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати в квартирі позивача для усунення пошкоджень внаслідок залиття з урахуванням фізичного зносу опоряджувальних покриттів до залиття (майнова шкода) становить 10108,00 грн. та надано розрахунок вартості матеріальної шкоди (а.с. 82-92).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно абз. 4, 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, суд беручи до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи №№10041/17-43 від 30 листопада 2017 року, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, за яким вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати в квартирі позивача для усунення пошкоджень внаслідок залиття з урахуванням фізичного зносу опоряджувальних покриттів до залиття (майнова шкода) становить 10108,00 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 8722,48 грн. з вирахуванням податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., то дані позовні вимоги підлягають також частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує, що залиття квартири порушило нормальні умови проживання позивача та стало причиною її постійних хвилювань, змусило її купувати різні ліки для стабілізації нервового стану та стану здоров’я, а тому, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3000,00 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі документи, в розумінні статей 137-138 ЦПК України, на підтвердження надання професійної правничої допомоги, а саме: Договір №112-Ц про надання правової допомоги від 20.11.2017 року, акт надання професійної правничої допомоги до договору №112-Ц про надання правової допомоги від 24.10.2018 року та квитанцію №002371 від 22.01.2018 року (а.с. 103-104, 211).

Відповідно квитанції №002371 від 22.01.2018 року позивачем сплачено 5768,96 грн. за надання правової допомоги, тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню солідарно витрати на правову допомогу в розмірі 5768,96 грн.

Крім того, позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 4952,00 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи №10041/16-43 від 30.11.2017 року, що підтверджується актом №10041/17-43 здачі – приймання висновку судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10041/16-43 від 30.11.2017 року, квитанцією №53 від 26.07.2017 року (а.с. 81, 105).

Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 551,20 грн. (а.с. 1).

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що позивачу завдано матеріальну шкоду з вини відповідачів, беручи до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи №№10041/17-43 від 30 листопада 2017 року, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, за яким вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати в квартирі позивача для усунення пошкоджень внаслідок залиття з урахуванням фізичного зносу опоряджувальних покриттів до залиття (майнова шкода) становить 10108,00 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 8722,48 грн. з вирахуванням податку на додану вартість, крім того, з вини відповідачів позивачу завдано моральну шкоду, яка має бути відшкодована відповідачами в розмірі 3000,00 грн., а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню судовий збір в розмірі 11272,16 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 110, 134, 141, 258, 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3) про відшкодування майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної майнової шкоди в розмірі 8722,48 грн., суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5636,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5636,08 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 01.11.2018 року.

Суддя