Рішення № 77552446, 30.10.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/1839/18

Провадження №2/718/592/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.10.2017 року між позивачем та відповідачем укладено оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500622292, відповідно до умов якого позивач зобов’язується надати відповідачу кредит у сумі 200000 грн. та зобов’язалася в порядку та на умовах, передбачених договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов’язання по наданню коштів, однак станом на 14.06.2018 року відповідач має заборгованість за кредитом 4999,00 грн., за відсотками – 5499,46 грн. та по комісії- 9600,00 грн., штраф – 3200 грн., яку банк просив стягнути та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з’явися, однак подав заяву, в якій позов підтримує повністю та просить розглянути справу за його відсутності. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, однак подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв’язку з тим, що 05.10.2017 року між нею та позивачем було укладено угоду про надання кредиту № 500622292, згідно якої банк зобов’язався надати їй кредит на споживчі цілі у розмірі 49990 грн. строком на 36 місяців з номінальною процентною ставкою 15,99 % річних. Після укладення вказаного договору відповідачка виявила, що працівник банку (яка перед підписанням договору роз’яснювала їй умови кредитування) ввела її в оману в частині реальної відсоткової ставки по кредиту. Однак, 18.10.2017 року ОСОБА_1 направила на адресу позивача повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05.10.2017 року між ПАТ «ДельтаБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту № 50062292. (а.с.4)

Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_1 зобов’язується виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі здійснювати щомісячно рівними частинами у вумах в терміни, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього – графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 200000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконував та станом на 14.06.2018 року за нею утворилася заборгованість на загальну суму 68289,46 грн. з яких 49990 грн. 00 коп., 5499 грн. 46 коп. – по відсотках, 9600 грн. 00 коп. - комісія, 3200 грн. 00 коп. – штраф (а.с.9).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, щоб були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 після укладення вищевказаного договору про споживчий кредит виявила, що працівник банку ввела її в оману в частині реальної відстокової ставки по кредиту.

Однак, згідно цього відповідачка ОСОБА_1 направила на адресу позивача цінним листом повідомлення № 1/207 про відмову від договору про споживчий кредит, в якому вказала, що відмовляється від вищевказаного договору про споживчий кредит – угоди про надання кредиту № 500622292, укладений між нею та позивачем 05.10.2017 року. Також, додатково повідомила, що будь-які грошові кошти від ПАТ «Альфа-Банк» вона не отримувала. Платіжна картка, надана їй нею не активована і не використовувалася. Зважаючи на дану відмову від договору про споживчий кредит, також повідомляє, що у випадку якщо на вказану платіжну картку зараховувались грошові кошти, банк може використовувати, перераховувати зазначені кошти на власний розсуд, при цьому категорично не вважаючи таке зарахування грошових коштів фактом видачі їй кредиту або фактом користування нею такими коштами.(а.с.28)

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» та описом вкладеного листа від 18.10.2017 року із поштовим штемпелем ПАТ «Укрпошта», даний факт підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 відправила вищевказаний лист на адресу банку (а.с.29-30).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Що стосується доводів позивача про неповернення відповідачкою платіжної картки, слід зауважити наступне.

У відповідності до п. 1.13) ч. 1. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», емітент електронних платіжних засобів (далі - емітент) - банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів.

Згідно п. 1.14) ч. 1. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Відповідно до п. 1.27) ч. 1. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 12 розділу VI Постанови Правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р. «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» встановлено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов’язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що позивач, не залежно від фізичної наявності в нього платіжної картки, що була надана споживачу, не позбавлений можливості в односторонньому порядку зупинити здійснення відповідачем операцій із використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Крім того, відповідач у повідомленні №1/2017 від 17.10.2017 р. про відмову від договору про споживчий кредит повідомляла банк про те, що картка, надана їй представником ПАТ «Альфа-Банк», нею не активована, не використовувалася та не буде використовуватись.

При цьому, ні Законом України «Про споживче кредитування», ні будь яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов’язку споживача повернути кредитодавцю електронний платіжний засіб (платіжну картку) в якості умови для реалізації свого права відмовитися від договору про споживчий кредит.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ “ОСОБА_2” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити

Керуючись ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 211, 247, 258, 259, 263,264,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволення позову Публічного Акціонерного Товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мізюк В.М.