Рішення № 77551603, 01.11.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9820/18

Провадження № 2/750/2433/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Примак Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 169 774, 65 грн. та 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначає про те, що працював на посаді агронома 1-ої категорії Чернігівського обласного державного центру експертизи рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області. Під час звільнення підприємство не виплатило йому компенсацію за невикористану відпустку, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до суду з відповідним позовом. 22 липня 2015 року Апеляційний суд Чернігівської області прийняв рішення, вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, при цьому судом було визначено середньоденний заробіток в сумі 93 грн. 85 коп. При визначенні середньої заробітної плати Апеляційним судом використано методику, за якою суму заробітку за розрахунковий період поділено на кількість календарних днів за винятком святкових і неробочих днів, тобто на 355 (365-кількість календарних днів)-10(кількість святкових та неробочих днів).

Незважаючи на те, що судове рішення було винесено 22 липня 2015 року та вступило в законну силу, Підприємство сплатило належні позивачу кошти лише 21.03.2018 р. Таким чином Підприємство не сплачувало позивачу належні до сплати кошти протягом періоду з 25.01.2013 р. по 21.03.2018 р. Таким чином, позивач, використовуючи методику, яку застосував Апеляційний суд при визначенні середньої заробітної плати, просить стягнути грошові кошти в розмірі середнього заробітку в сумі 169774.65 грн. відповідно до розрахунку (за 2013 рік- 332 дні, за 2014 рік-355 днів, за 2015 рік-355 днів, за 2016 рік - 355 днів, за 2017 рік-355 днів, за 2018 рік-57 днів, загалом 1809 днів х 93.85 грн.). Крім цього, позивач зазначає про те, що свої зароблені кошти не міг отримати протягом більш ніж 5 років, задля відновлення своїх законних прав йому довелося всі ці роки доводити свою правоту в судах різної юрисдикції та навіть після винесення остаточного рішення Апеляційного суду ще протягом майже 3-х років не міг отримати від Підприємства належних йому коштів, доводилось неодноразово з листами звертатись до виконавчої служби, органів внутрішніх справ, прокуратури, Кабінету міністрів України, інших державних структур. В зв'зку з вищевикладеним позивач відчував моральні страждання, втратив психологічний спокій та здоров'я, тому вважає, що незаконні дії керівництва Підприємства призвело до моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював на посаді агронома 1-ої категорії Чернігівського обласного державного центру експертизи рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області.

Під час звільнення підприємством не виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3 848 грн., що встановлено рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2015 року (а.с. 16-19).

Відповідачем сплачено позивачу належні йому кошти 21.03.2018 р. (а.с. 20).

Таким чином, відповідачем не було сплачено належні до сплати кошти позивачу протягом періоду з 25.01.2013 р. по 21.03.2018 р.

Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Чернігівський обласний державний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області є юридичною особою, що свідчить про те, що позивачем обрано належного відповідача у даній справі.

Враховуючи викладене вище, позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 169 774, 65 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При визначенні розміру моральної шкоди, з урахуванням обставин справи і виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 5000,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також з відповідача належить стягнути судові витрати на користь позивача та держави.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Чернігівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 61, код ЄДРПОУ 00488504) на користь ОСОБА_1 (м. Чернігів, вул. Корольова, 12 а кв. 20, РНОКПП НОМЕР_1) 169 774, 65 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судовий збір в сумі 704, 80 грн., а всього 175 479, 45 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Чернігівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 61, код ЄДРПОУ 00488504) на користь держави 704, 80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: