Рішення № 77550977, 30.10.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15724/17

н/п 2-а/766/378/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Найдишак В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м.Херсоні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними рішень та спонукання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними рішень та спонукання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтували тим, що до березня 1999 року позивачі проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебувають на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. 15.12.2016 року представник позивачів звернулася до УПФУ в м.Херсоні із заявами про призначення пенсій за віком, до заяв додані всі необхідні та достатні для призначення пенсії оригінали документів позивачів. 10.07.2017 року листом №129/А-25 ХОУПФ України Херсонської області надіслано рішення №36 та №35 від 14.03.2017 року про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_2І та ОСОБА_3 Позивачі вважають протиправними рішення ХОУПФ України Херсонської області про відмову у призначенні пенсій за віком ОСОБА_2І та ОСОБА_3 У зв’язку з цим, позивачі просять визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформленого протоколом №36 від 14.03.2017 р. про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком; визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформленого протоколом №35 від 14.03.2017 р. щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком, з врахуванням стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданих довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру та надбавкою як дитині війни, з дати звернення - 15.12.2016 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком, врахуванням підвищення до розміру пенсії відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з дати звернення - 15.12.2016 р.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з’явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду відзив, відповідно якого просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що до березня 1999 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 07.05.2001 року прийнята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.

Відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 25.04.2003 року прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.

15.12.2016 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 – ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні із заявами про призначення пенсій за віком, у графі «місце реєстрації» зазначено – АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 1999 року), у графі «місце проживання» - Ізраїль, м.Рош а-Аїн, вул.Кфір, буд.3.

До заяв представником позивачів додано наступні документи: копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон від 01.12.1997 року, копії карток платника податків, трудові книжки, довідки про заробітну плату за період роботи до 01.07.2000 року, копію довіреності та паспорту довіреної особи.

14.03.2017 року на засіданні комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, розглянуто заяви позивачів та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності встановленого документу, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) на території України. Дане рішення оформлене протоколами №35 та №36.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Частиною 1 ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Отже, зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення.

У рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім місцем реєстрації позивачів в Україні було АДРЕСА_1.

У пп.4 п.2.1 Розділу 2 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно з пунктом 2.9 Розділу 3 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п.2.22 Розділу 3 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачі, у розумінні Закону України «Про громадянство України» є громадянами України, що підтверджується їхніми паспортами громадянина України для виїзду за кордон, і у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набули право на отримання пенсії за віком.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Зважаючи на вищу юридичну силу Конституції України поряд із Законом України «Про пенсійне забезпечення» і більш пізнє прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого позивачі мають право на призначення пенсії на підставі положень статті 26 цього Закону не залежно від місця проживання, суд дійшов до висновку про неправомірність відмови управління ПФУ у призначення пенсії через постійне місце проживання в країні Ізраїль.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. (заява № 10441/06), зазначив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. В зв'язку з цим ЄСПЧ прийшов до висновку, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі та мало місце порушення ст.14 Конвенції у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу.

Враховуючи, що позивачі в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, звернулися за призначенням пенсії, суд вважає, що ОСОБА_2І та ОСОБА_3 пенсія за віком повинна бути призначена з дня звернення до управління ПФУ з відповідною заявою, а саме з 15.12.2016 року.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9,14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними рішень та спонукання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформленого протоколом №36 від 14.03.2017 р. про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформленого протоколом №35 від 14.03.2017 р. щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком, з врахуванням стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданих довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру та надбавкою як дитині війни, з дати звернення - 15.12.2016 р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком, врахуванням підвищення до розміру пенсії відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з дати звернення - 15.12.2016 р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.І. Майдан