Ухвала суду № 7755018, 23.12.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 грудня 2009 р. м. Чернівці           Справа № 2а-1014/09/2470

11 год. 02 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Левицького В.К.;

при секретарі судового засідання - Маркуц Х.М.;

за участю сторін:

за участю представників сторін:

від позивача - Мазурашу М.Г., Пархомов В.М., Орлова О.Ю., за дорученням;

від відповідача 1 – Манілич Л.І., Лунів О.В., за дорученням,

від відповідача 2 – не з’явились,

розглянувши у відкритому в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виробничо-комерційної приватної фірми «Б&Ко» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Державної податкової адміністрації Чернівецької області про визнання протиправними та скасування частково рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, із врахуванням змінених позовних вимог, в якому просив: визнати протиправними та скасувати частково рішення ДПІ у м. Чернівці від 22.05.2009 р. № 16258/23-109, в частині визнання їх винними у заниженні податкових зобов’язань за грудень 2008 р. у сумі 18169,00 грн.; визнати протиправними та скасувати частково рішення ДПА в Чернівецькій області від 16.06.2009 р. № 4035/10-23-508, в частині визнання факту порушення ними Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставного завищення ними податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2008 р. у сумі 18169,00 грн. та в частині визнання безпідставним факту завищення ними залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) за грудень 2008 р. в сумі 18169,00 грн.

Суд вважає, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 24.04.2009 р. № 16800/23/-/25074376. Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1. п. 4.3. ст. 4, п.п.7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) за грудень 2008 р. в сумі 21798,00 грн. (а.с. 18).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач звернувся до відповідачів із скаргами в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається із матеріалів справи предмет позову зводиться до оскарження висновку акту перевірки від 24.04.2009 р. № 16800/23/-/25074376, зокрема щодо правомірності включення до акту пункту 1 (стор. 43 акту) висновку про завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та результатів розгляду заперечень на акт перевірки.

Згідно ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р.

Відповідно до ст. 2 цього Закону, одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства регулюється наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205.

Згідно п. 1.3. цього Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З огляду на викладене, вбачається, що акт ревізії, заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них не мають обов’язкового характеру.

Заявлені позовні вимоги не містять предмету спору, оскільки оскаржувані відповіді за результатами розгляду заперечень на акт ревізії, носить інформаційний характер. Дане визначення є загально прийнятим і додатковому тлумаченню не підлягає.

Аналогічну позицію закріплено в роз'ясненні Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 N 02-5/35 та листі Вищого господарського суду від 24.07.2001 № 01-8/824 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в який зазначено, що не можуть оспорюватись в суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Частина 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 КАС України визначено, що адміністративний позов - звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Згідно ст. 104 КАС України право на звернення до адміністративного суду має особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. У контексті положення зазначеної норми КАС України під рішенням суб’єкта владних повноважень необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення (відповіді) за результатами розгляду заперечень на акт перевірки не підпадають під визначення рішення суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків у позивача, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 104, 160, 165 та ч.1 ст. 157 КАС України, Чернівецький окружний адміністративний суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити.

2. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28 грудня 2009 року.

Суддя                                                                       В.К. Левицький