Постанова № 77549583, 04.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/616/18

Номер справи місцевого суду: 521/4458/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018 року м. Одеса

Справа № 521/4458/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»,

- відповідач – ОСОБА_4,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – публічне акціонерне товариство «Страхова компанія СКАЙД»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Михайлюка О.А. 10 липня 2017 рокуоб 11 годині 09 хвилині в м. Одесі, у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – публічне акціонерне товариство «Страхова компанія СКАЙД», про стягнення виплаченого страхового відшкодування (завданої майнової шкоди),

встановив:

У березні 2017 р. приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі – ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»)звернулося до суду з вищезазначеним уточненим у червні місяці позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 суму сплаченого страхового відшкодування (матеріальну шкоду) в сумі - 8 152,04 грн..

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» обґрунтовує свої вимоги тим, що 02.09.2015 р. між нею та ОСОБА_6 укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться серії RZ № 003279. Згідно вказаного договору було застраховано автомобіль - «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер - ВН 3386 СН.

28.05.2016 р. в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення між автомобілями - «DAEWOO LANOS» державний реєстраційний номер - ВН 3386 СН, під керуванням ОСОБА_7, та автомобілем - «CHERY QQ», державний реєстраційний номер - ВН 9662 СР, під керуванням водія ОСОБА_8, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.07.2016 року винним в скоєнні ДТП визнано ОСОБА_8.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило власнику автомобіля - «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер - ВН 3386 СН, страхове відшкодування в сумі - 8 152,04 грн. (а. с. 2 – 4, 83 – 85).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2017 р. вищезазначений позов ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 (ОСОБА_8В.) на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» завдану майнову шкоду в сумі - 8 152,04 грн. та.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 02.09.2015 р. між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_6 укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться серії RZ № 003279, згідно якого було застраховано автомобіль НОМЕР_1.

28.05.2016 р. в місті ОСОБА_1 сталася ДТП, в наслідок якої відбулося зіткнення між автомобілями «DAEWOO LANOS» державний реєстраційний номер - ВН 3386 СН, під керуванням ОСОБА_7, та автомобілем «CHERY QQ» державний реєстраційний номер - ВН 9662 СР, під керуванням водія ОСОБА_8 К.В.. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.07.2016 р. ОСОБА_8 визнано винною у скоєнні ДТП (а. с. 101 – 101 зворотна сторона).

ОСОБА_5, представник ОСОБА_4, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, зокрема, на те, що у матеріалах справи відсутній відповідний висновок щодо визначення розміру страхового відшкодування. Замість цього у справі є – дефектний акт та калькуляція вартості відновлювального ремонту, до яких включено не пошкоджені при ДТП деталі. Вказана калькуляція містить тільки інформацію про вартість ремонту з ПДВ та не враховує коефіцієнт зносу. Безпідставно було відмовлено у задоволення клопотання про призначення по справі судової авто-товарознавчої експертизи.

ОСОБА_5, представник ОСОБА_4, у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги. Додатково послалася на практику Верховного Суду щодо необхідності звернення з позовом про стягнення сплаченого страхового відшкодування до страхової компанії.

Представники ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ПАТ «СК «Скайд» у судове засідання не з’явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань, відзиву (пояснень) на апеляційну скаргу не надали.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у як найшвидшому вирішені спору, думку учасників судового засіданні про можливість розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції не можна.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, але допустився порушень вищевказаних норм процесуального права та неправильно застосував вказані далі норми матеріального права.

Між сторонами по справі склалися правовідносини щодо відшкодування страховій компанії здійсненої нею виплати страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у деліктному зобов’язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов’язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов’язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов’язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов’язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого особа, відповідальна за завдані збитки, застрахувало свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідні правові висновки щодо застосування вищевикладених норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18).

Автомобіль - «CHERY QQ», державний реєстраційний номер - ВН 9662 СР, яким під час скоєння ДТП керувала ОСОБА_4, є застрахованим транспортним засобом у ПАТ «СК «Скайд» за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплачена ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» потерпілій особі сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування не виходить за межі ліміту страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_5, представника ОСОБА_4,є обґрунтованою, тільки в частині скасування рішення суду у зв’язку з пред’явленням позову до неналежного відповідача.

Доводам апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутній відповідний висновок щодо визначення розміру страхового відшкодування, а є тільки дефектний акт та калькуляція вартості відновлювального ремонту, у яких включено не пошкоджені при ДТП деталі, вказана калькуляція містить тільки інформацію про вартість ремонту з ПДВ та не враховує коефіцієнт зносу, безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення по справі судової авто-товарознавчої експертизи, колегія суддів не надає оцінки, щоб не створювати преюдиції, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за суб’єктним складом.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4,– задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року– скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – публічне акціонерне товариство «Страхова компанія СКАЙД», про стягнення виплаченого страхового відшкодування (майнової шкоди) – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3