Ухвала суду № 77548990, 01.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6565/18

УХВАЛА

01 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі судді Єршової Л.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 А.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», про визнання державної реєстрації незаконною, визнання рішення про державну реєстрацію незаконним скасування рішення та державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м. Одеси під головуванням судді Єршової Л.С. слухається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання державної реєстрації права власності від 19.03.2018 року №25419528 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» незаконною; визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40306663 від 26.03.2018 року державного реєстратора ОСОБА_3 незаконним; скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40306663 від 26.03.2018 року; скасування державної реєстрації права власності від 19.03.2018 року №25419528 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

29.10.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 А.В. надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вчиняти будь-які дії стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; накладення арешту на квартиру № АДРЕСА_2. Заяву обґрунтовує тим, що відповідач намагається зняти всі заборони з майна для подальшої його реєстрації, оскільки звернувся до суду з позовною заявою до позивача, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Першого Приморського ВДВС ОМУЮ, про звільнення майна з-під арешту, що призведе до порушення майнових прав позивача у випадку задоволення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи те, що позивачем надано відомості про належність спірного майна відповідачу, а також співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви в частині накладення арешту на спірне майно, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Згідно з ч. 4 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

Таким чином, суд не погоджується з пропозицією представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 щодо недоцільності застосування зустрічного забезпечення, оскільки, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи, що позивач не надав до суду відомості щодо свого майнового стану, а відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України у певних випадках відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, суд вважає за доцільне визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 78 548,00 гривень, що відповідно до іпотечного договору від 15.05.2007 року складає інвентаризаційну вартість предмета іпотеки, а саме: однокімнатної квартири під № 1 в будинку 80 по вулиці Катерининській в місті Одесі, та зобов’язати сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, передбачений пунктом 8 зазначеної статті.

Щодо вимог про заборону ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вчиняти будь-які дії стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

У відповідності до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вид забезпечення позову має бути співмірним позовним вимогам. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює господарську діяльність та зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Також, суд зазначає, що визначивши ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відповідачем по справі, позивач до теперішнього часу не визначився з позовними вимогами до нього. За таких обставин, суд приходить до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії стосовно спірного майна не є співмірним із заявленими позовними вимогами, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Отже, суд приходить до висновку у необхідності часткового задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_4, а саме: лише в частині накладення арешту на квартиру №АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 А.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», про визнання державної реєстрації незаконною, визнання рішення про державну реєстрацію незаконним скасування рішення та державної реєстрації права власності, - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру № 1, розташовану в будинку 80 по вулиці Катерининській в місті Одесі, загальною площею 207,8 кв.м.

Ухвалу для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

-стягувач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

-боржник: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора ОСОБА_5, буд. 8.

Застосувати зустрічне забезпечення позову.

Визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 78 548,00 гривень (сімдесят вісім тисяч п’ятсот сорок вісім гривень 00 копійок) та зобов’язати позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду (Отримувач: ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО: 820172, № рахунку: 37317035005435) у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов`язати позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

В іншій частині заяви про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала в частині зустрічного забезпечення позову може бути оскаржена разом з ухвалою про забезпечення позову або окремо.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.С. Єршова