Постанова № 7754769, 08.12.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2009 р. м. Чернівці           Справа № 2а-965/09/2470

11 год. 16 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Гордеєвій О.Б.

за участю представників сторін:

позивача - Гостюк В.І., за дорученням,

відповідача - Коубіш А.П., Молованюк Л.В., Кравовська Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індик - Продукт»

доДержавної податкової інспекції у Кіцманському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов’язання прийняти рішення про відшкодування належної суми податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індик-Продукт» (далі - позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001171500/0 від 21.04.2009 р. та зобов’язання прийняти рішення про відшкодування належної суми податку на додану вартість в розмірі 1 046 571,00 грн.

На обґрунтування свої вимог позивач послався на те, що він в березні 2009 р. подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 р. по якій заявив до відшкодування на рахунок суму податку на додану вартість в розмірі 1110304,00 грн., а також розрахунок бюджетного відшкодування. Зазначає, що на підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування, надав відповідачу завірені копії документів, які стали підставою для формування податкового кредиту та заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість. Вважає, що під час визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ним було дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а тому рішення відповідача № 0001171500/0 від 21.04.2009 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1046571,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що позивач в поданих додатках 2 - довідка щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2008 року та січень 2009 року не відобразив фактично сплачені суми постачальникам товарів у попередніх податкових періодах, в той час як відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» йому необхідно було визначати суму бюджетного відшкодування в наступному податковому періоді.

Зокрема вважають, що позивач зобов’язаний був:

-          від'ємне значення за червень 2008 р. в сумі 53211 грн. заявити до відшкодування по декларації за липень 2008 р.;

-          від'ємне значення за липень 2008 р. в сумі 178827 грн. заявити до відшкодування по декларації за серпень 2008 р.;

-          від'ємне значення за серпень 2008 р. в сумі 31844 грн. заявити до відшкодування по декларації за вересень 2008 р.;

-          від'ємне значення за жовтень 2008 р. в сумі 746614 грн. заявити до відшкодування по декларації за листопад 2008 р.;

-          від'ємне значення за листопад 2008 р. в сумі 26426 грн. заявити до відшкодування по декларації за грудень 2008 р.

на перелічені суми позивачем не подавались розрахунок бюджетного відшкодування додаток 3 до декларації та додаток 4 у наступних податкових періодах за періодом виникнення від'ємного значення ПДВ.

Всього позивачем подано підтверджуючих документів про сплату ПДВ постачальникам таких товарів (послуг) 961 331 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р., а тому вважають, що на підставі п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» він втратив право на повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

-          від'ємне значення за січень 2009 р. в сумі 73 382 грн. повинно бути заявлено до відшкодування по декларації за лютий 2009 р., (платником подано підтверджуючі документи про сплату ПДВ постачальникам таких товарів на суму 63732,67 грн. а на 9649,33 грн. не подано).

Вказували на те, що позивач в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації не декларував в податковій звітності суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема, не декларувавши сплату податку постачальникам в певних звітних періодах, накопичував від’ємне значення між податковим зобов’язанням і податковим кредитом протягом кількох наступних звітних періодів, що дало змогу для штучного створення відповідної суми бюджетного відшкодування. До початку перевірки позивач не скористався правом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язання на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючі розрахунки за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2008 р. не подав, а тому на підставі п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» втратив право на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника. Вважають, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, у межах та спосіб визначений законом України.

З метою представництва інтересів держави в справу вступив прокурор. В судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави Пацарен В.Я. подав письмові пояснення, в яких підтримав позицію представників відповідача та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індик-Продукт» (59343, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. І. Богуна, 16, ідентифікаційний код 33539898) зареєстроване Кіцманською районною державною адміністрацією 13.05.2005 р. В державній податковій інспекції у Кіцманському районі відповідач зареєстрований 01.06.2005 р., платником податку на додану вартість зареєстрований з 03.06.2005 р., однак, у зв’язку із зміною адреси, 14.02.2008 р. проведено перереєстрацію платника податку на додану вартість та видано свідоцтво від 19.02.2008 р. за № 100099600.

Позивачем 20.03.2009 р. подано до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 р., яка отримана відповідачем, що підтверджується відповідним штампом. У вказаній декларацій позивачем в 25 рядку визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 110 304,00 грн. До декларації позивачем подано довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також заяву про повернення сум бюджетного відшкодування (а.с. 53 - 58).

На підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем в період з 25.03.2009 р. по 10.04.2009 р. проведено документальну невиїзну перевірку заявлених в податковій декларації даних, про що складено акт № 140/1500/33539898 від 14.04.2009 р. Перевіркою встановлено, що платник в додатку 2 - довідка щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р. відображено неправомірно в окремих місяцях інші показники, а саме:

січень 2009 р. 73382 грн. відображено вірно

грудень 2008 р. 0 грн. відображено вірно

листопад 2008 р. 26426 грн. відображено вірно

жовтень 2008 р. 746614 грн. відображено вірно

вересень 2008 р. 0 грн. відображено вірно

серпень 2008 р. 31844 грн. відображено вірно

липень 2008 р. 15080 грн. повинно бути 178827 грн., занижено на 163747 грн.

червень 2008 р. 145741 грн. повинно бути 53211 грн., завищено на 92530 грн.

квітень 2008 р. 13175 грн. повинно бути нуль грн., завищено на 13175 грн.

березень 2008 р. 13167 грн. повинно бути нуль грн., завищено на 13167 грн.

січень 2008 р. 44875 грн. повинно бути 53211 грн., завищено на 44875 грн.

Таким чином за січень, березень, квітень 2008 р. відшкодування проведено позитивними нарахуваннями за травень 2008 р. в сумі 28796 грн. та за вересень 2008 р. в сумі 110509 грн., за червень 2008 р. залишок від’ємного значення дорівнює 53211 грн. (145741-92530), а сума ПДВ 92530 грн. відшкодовано позитивними нарахуваннями за 2008 р.

ТВО «Індик - Продукт» в поданих додатках 2 - довідка щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2008 року та січень 2009 року не відображено фактично сплачені суми постачальникам товарів у попередніх податкових періодах (а.с. 9).

В попередніх податкових періодах, тобто січні, березні, квітні 2008 р. платником відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних постачальникам товарів на суму ПДВ всього – 78017,06 грн. За січень, березень, квітень 2008 р. відшкодування проведено позитивними нарахуваннями за травень та вересень 2008 р. і не підлягає відшкодуванню (а.с. 10-11).

По постачальниках, що перелічені в рядках 8-33 таблиці на загальну суму 961 331 грн. платником в наступних податкових періодах в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, листопад та грудень 2008 р. не заявлено бюджетне відшкодування, тобто порушено п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 13). По постачальниках, що перелічені в рядках 34-35 таблиці на загальну суму 63 732,67 грн. платником заявлено бюджетне відшкодування згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підлягає бюджетному відшкодуванню (а.с. 13-14).

За результатами документальної невиїзної перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що по податковій декларації з податку на додану вартість:

1. зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку – на 1046 571,00 грн., тобто значення рядка 25 та 25,1 повинно дорівнювати 63 733,00 грн.;

2. збільшується сума, що підлягала зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 046 571 грн.;

3. факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, відсутні, оскільки зареєстрований як платник ПДВ раніше ніж за 12 місяців до місяця, в якому подається заява на бюджетне відшкодування, здійснював будівництво основних фондів, діяльність протягом останніх 12 календарних місяців проводив та не є платником єдиного податку (а.с. 15).

14.04.2009 р. відповідачем складено довідку про підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами документальної невиїзної перевірки, відповідно до якої сума бюджетного відшкодування підтверджена документальною перевіркою та підлягає відшкодуванню в розмірі 63733 грн. (а.с. 154).

21.04.2009 р. на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1046 571,00 грн.

За вказаних обставин позивач оскаржив вказане податкове-повідомлення рішення до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон № 168).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з

пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні п. 1.5 ст. 1 цього Закону звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Згідно п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону № 168 податковим періодом є один календарний місяць.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 установлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, законодавцем передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування:

-          зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних звітних періодах;

-          повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

При цьому, платником в кожному податковому звітному періоді (календарному місяці) може застосовуватися тільки один із цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом не передбачена.

Пунктом 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 17.03.2008 № 159) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054 визначено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, право на бюджетне відшкодування у позивача виникло в червні, липні, серпні, жовтні та листопаді 2008 р., однак останній за наслідками наведених вище звітних періодів рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування не приймав, в податкових деклараціях з ПДВ за вказані періоди сплату ПДВ постачальникам таких товарів не відображав. Вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні податковими деклараціями, додатками до декларації 2, 3 та 5, а також платіжними дорученнями за липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2008 р.

Зокрема, судом встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за:

- липень 2008 р. в додатку 2 колонка 4 зазначено 0 (нуль), фактично в червні 2008 р. (попередній податковий період) позивачем сплачено ПДВ постачальникам таких товарів в сумі 145741,00 грн.;

- серпень 2008 р. в додатку 2 колонка 4 зазначено 0 (нуль), фактично в липні 2008 р. (попередній податковий період) позивачем сплачено ПДВ постачальникам таких товарів в сумі 15 080,19 грн.;

- вересень 2008 р. в додатку 2 колонка 4 зазначено 0 (нуль), фактично в серпні 2008 р. (попередній податковий період) позивачем сплачено ПДВ постачальникам таких товарів в сумі 27471,01 грн.;

- листопад 2008 р. в додатку 2 колонка 4 зазначено 0 (нуль), фактично в вересні 2008 р. (попередній податковий період) позивачем сплачено ПДВ постачальникам таких товарів в сумі 746613,00 грн.;

- грудень 2008 р. в додатку 2 колонка 4 зазначено 0 (нуль), фактично в листопад 2008 р. (попередній податковий період) позивачем сплачено ПДВ постачальникам таких товарів в сумі 26425,60 грн.

Також як встановлено судом, у вказані періоди позивач в розрахунках суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) не відображував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) не подавав. За січень, березень, квітень 2008 р. відшкодування проведено позитивними нарахуваннями за травень та вересень 2008 р. і не підлягає відшкодуванню.

На думку суду, наведені обставини встановлені в судовому засіданні вказують на те, що позивач порушив встановлений Законом № 168 порядок одержання бюджетного відшкодування ПДВ.

У відповідності до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 встановлено права податкового органу та відповідальність платників податку за безпідставне завищення сум бюджетного відшкодування. А саме, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведені норми та встановлені в справі обставини, суд вважає, що податковий орган мав всі підстави вбачати в діях позивача недотримання вимог п.п. 7.7.2 п. 7. 7 ст. 7 Закону № 168, зокрема щодо отримання бюджетного відшкодування. За вказаних обставин, відповідач правомірно не надав до органу державного казначейства висновок із зазначенням спірної суми, що підлягає відшкодуванню та прийняв оскаржуване рішення.

Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок з податку на додану вартість встановлено п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 17.03.2008 № 159) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054.

Відповідно до згаданого пункту Порядку платник податків, який самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Судовим розглядом встановлено, що позивач до початку перевірки не скористався нормою Закону № 2181 (п. 5.1 ст. 5) і не подавав ні уточнюючі розрахунки до декларацій про сплату постачальникам ПДВ, ні уточнені показники у складі декларацій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач подаючи до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 р. із визначенням суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 110 304,00 грн. надав підтверджуючих документів про сплату ПДВ у 2008 р. на суму 961331 грн., однак не дотримався порядку щодо отримання бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому вказане рішення прийняте відповідачем правомірно.

          Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 69, 70, 71, 86, 94, 158, 160- 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позов відмовити повністю.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 185, ч. ч. 1-3, 5 ст. 186 КАС України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2009 р.

Суддя В.К. Левицький