Рішення № 77547592, 01.11.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1507/18

Провадження № 2/478/487/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Томашевського О.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця в розмірі 7571 грн. 75 коп., з яких: 1329 грн. 89 коп. – заборгованість за кредитом; 5891 грн. 86 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 350 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 10.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 7200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

29 листопада 2016 року ОСОБА_4 помер та відкрилася спадщина. Спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

11 квітня 2018 року позивачем було направлено претензію до Казанківської державної нотаріальної контори та отримана 04.05.2018 року відповідь про те, що спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилась

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідачів суму боргу спадкодавця, оскільки вони проживали разом із померлим та фактично прийняли спадщину.

В судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно з доданим до позовної заяви клопотанням позивача, останній просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач ОСОБА_2 просила суд розглядати справу без її участі, зазначила, що заперечує проти позову. Відповідач ОСОБА_3 причини своєї неявки в судове засідання не повідомила.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 на підставі поданої позивачу анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг поданої 10.03.2010 року отримав кредитну картку «Універсальну».

Як вбачається із дослідженої судом копії наведеної анкети-заяви, ОСОБА_4 погодився з тим, що така заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між собою договір про надання банківських послуг.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії І-ФП № 250010 від 02.12.2016 року, ОСОБА_4 помер 29 листопада 2016 року.

27 березня 2018 року, позивач звернувся на адресу Казанківської державної нотаріальної контори з претензією до ОСОБА_4, де просив повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті боржника; включити кредиторські вимоги в спадкову масу; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 7571 грн. 75 коп.

Як вбачається з відповіді Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 20 квітня 2018 року № 144/01-16, спадкова справа до спадкового майна померлого ОСОБА_4 не заводилась, з заявою про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, відомостей про спадкоємців померлого в нотаріальній конторі не має.

15 червня 2018 року позивач звернувся до відповідачів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з листами претензіями за вихідними номерами SAMDN55000032454223 та SAMDN55000032454223 щодо наявності у них заборгованості за прийнятою спадщиною померлого ОСОБА_4 та необхідності її сплати. Не отримавши відповіді позивач звернувся до суду про стягнення боргу зі спадкоємців померлого боржника.

Вирішуючи спірні правовідносини у даній цивільній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом встановленого законом строку (ст.1270 ЦК України) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом цього ж строку він не заявив про відмову від неї.

За правилами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частинами 2-4 ст.1281 ЦК України передбачено порядок пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців. За правилами цієї норми кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, для визначення підстав та обсягу відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця позивачу необхідно довести, а суду встановити, факт прийняття спадкоємцем спадщини, обсяг цієї спадщини та дотримання кредитором строку пред’явлення вимог до спадкоємця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 27 березня 2018 року звернувся на адресу Казанківської державної нотаріальної контори з претензією до ОСОБА_4, де просив повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті боржника; включити кредиторські вимоги в спадкову масу; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 7571 грн. 75 коп. та 15 червня 2018 року звернувся до відповідачів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з листами претензіями за вихідними номерами SAMDN55000032454223 та SAMDN55000032454223 щодо наявності у них заборгованості за прийнятою спадщиною померлого ОСОБА_4 та необхідності її сплати.

Як вбачається з відповіді Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 20 квітня 2018 року № 144/01-16, спадкова справа до спадкового майна померлого ОСОБА_4 не заводилась, з заявою про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, відомостей про спадкоємців померлого в нотаріальній конторі не має.

Таким чином, з огляду на положення ч.3 ст.1268 ЦК є недоведеним факт прийняття спадщини відповідачами після смерті позичальника ОСОБА_4

Крім того, визначаючи коло спадкоємців померлого які прийняли спадщину, її склад та вартість, суд з огляду на матеріали цивільної справи зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги до відповідачів, позивач робить посилання на те, що за паспортними даними відповідачі зареєстровані за тією ж адресою, яку в 2010 році вказував в анкеті-заяві ОСОБА_4

З цього приводу, суд зауважує, що реєстрація відповідачів та спадкодавця за однією адресою не є безумовним доказом того, що відповідачі дійсно проживали разом із спадкодавцем, зокрема, на час його смерті, та є особами, які відповідно прийняли спадщину.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Також, суду не було надано доказів наявності спадкового майна та його вартості, на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4, не наведено достовірних доказів того, що відповідачі є спадкоємцями померлого за законом (якщо так, то якої черги) або за заповітом, тощо. З наданих позивачем доказів, суд позбавлений можливості встановити перебування відповідачів в родинних відносинах із спадкодавцем, визначити частки кожного з них та розрахувати межі їх відповідальності як спадкоємців перед кредитором.

Будь-яких клопотань з приводу витребування доказів від позивача до суду не надходили.

Крім того, судом було досліджено рішення суду від 13.10.2018 року справа № 2-213/1983 та встановлено, що шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.

Таким чином, між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будь-які відносини відсутні з 1983 року.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, закріплений в ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі доказів, наданих сторонами. Суд враховує, що процесуальним законодавством не передбачене право суду самостійно збирати докази на підтвердження наведених обставин сторонами у справі. Можливість роз’яснення предмету доказування сторонам у справі також не передбачена та в будь-якому разі в даній справі не могла бути застосована через неявку до судового засідання сторін.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ст.89 ЦПК України).

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, за результатами розгляду судом питання щодо дотримання позивачем, як кредитором спадкодавця строку для пред’явлення вимог до спадкоємця, суд встановив, що днем смерті ОСОБА_4 є 29 листопада 2016 року. В свою чергу, позивач пред’явив свої вимоги кредитора до нотаріуса 27.03.2018 року та до спадкоємців позичальника – 15.06.2018 року.

Враховуючи ту обставину, що день смерті позичальника вважається датою відкриття спадщини, то суд приходить до висновку щодо пропуску позивачем строку для пред’явлення вимог кредитора до спадкоємців позивальника.

З цього приводу, суд ще раз звертає увагу, що за правилами ст.1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Якщо ж кредитор спадкодавця в такий строк не пред’явив вимог до спадкоємців, то він позбавляється права вимоги.

Отже, враховуючи те, що встановлений у ч. 3 ст. 1281 ЦК України строк є преклюзивним, тобто не підлягає поновленню і для його правозастосування не потрібно волевиявлення сторони спору, суд приходить до остаточного висновку щодо визнання позовних вимог позивача безпідставними у зв’язку з позбавленням кредитора права вимоги та вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати позивача зі сплати судового збору слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (56000, Миколаївська область, Казанківський район, смт.Казанка, вул. Миру, буд. 49, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3 (56000, Миколаївська область, Казанківський район, смт.Казанка, вул. Миру, буд. 49, РНОКПП НОМЕР_1) – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 01 листопада 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_5