Ухвала суду № 77546538, 24.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8151/18

УХВАЛА

Номер провадження 1-кс/711/3262/18

Справа № 711/8151/18

24 жовтня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси, у складі:

слідчого судді Кучеренко В.Г.

секретаря Гладиш О.Ю.

за участі підозрюваної ОСОБА_1

скаржника ОСОБА_2

розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на дії уповноважених осіб Головного управління Національної поліції на повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження № 12018250000000037 від. 22.02.2018 року,-

в с т а н о в и в :

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на дії уповноважених осіб Головного управління Національної поліції на повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження № 12018250000000037 від. 22.02.2018 року. Свої вимоги мотивує тим, що В провадженні слідчого управління ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 12018250000000037 від 22.02.2018 року за ч. 5 ст. 191 КК України.07 червня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

- пособництво у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Відповідно до повідомлення про підозру від 07.06.2018 року досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи фізичною особою

- підприємцем (далі ФОН ОСОБА_1 А.) основним видом діяльності якої є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та залучена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як пособник, своїми діями сприяла останнім у період часу з 22.12.2017 року по 27.12.2017 року в розтраті на свою користь чужого майна - бюджетних коштів на загальну суму 3 262 629 грн., які були перераховані Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на рахунок ФОП ОСОБА_1 за наступних обставин.

Так, між Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (далі Департамент), в особі заступника директора Департаменту ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договори № 59 від 18.12.2017 року і № 60 від 18.12.2017 року на поставку товару - гімнастичного інвентаря, а також в особі директора Департаменту ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 61 від 26.12.2017 року на поставку товару — гімнастичного інвентаря.

Відповідно до п. 1.1 вказаних Договорів постачальник зобов’язується поставити гімнастичний інвентар, за асортиментом, цінами і кількістю, зазначеними у Специфікації, що додається до Договору і є його невід’ємною частиною.

ОСОБА_1, діючи умисно, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на розтрату чужого майна - бюджетних коштів, усвідомлюючи неможливість виконати умови вказаних договорів та здійснити поставку товару - гімнастичного інвентаря через його фактичну відсутність, спільно з ОСОБА_3 склала та видала видаткові накладні № 00260 від 21.12.2017 року, № 00261 від 21.12.2017 року та № 00262 від26.12.2017 року на гімнастичний інвентар: страховий мат для батуту ”Securа” - 1 шт., набір матів для опорного стрибка -1 комплект, набір матів для різновисоких брусів - 1 комплект, набір матів для гімнастичної колоди — 1 комплект, блок для стрибків модель ”ЕRGOJET RIO” - 1 шт., гімнастична колода "Ваrсеlопа” - 2 шт., трамплін для опорного стрибка - 4 шт., надувна доріжка ”Superior” 10 м - 1 шт., поміст для вільних вправ ”Moscow” - 1 шт., акробатична доріжка 12 м — 1 шт., на загальну суму 3 262 629 грн., до яких були внесені завідомо неправдиві відомості про поставку вказаного товару, адже в дійсності зазначений гімнастичний інвентар постачальником не придбаний та не поставлений у визначене Договорами місце і Департаментом не отриманий.

У подальшому ОСОБА_1, за допомогою ОСОБА_3, який був обізнаний про спільний злочинний замисел щодо розтрати бюджетних коштів і фактично діяв від імені дружини ОСОБА_1 та організував надання службовим особам Департаменту для підписання документів і забезпечував спілкування з приводу укладених договорів, передала вказані накладні ОСОБА_6, яким вони були підписані та на підставі яких Департаментом на основі платіжних дорзшень № 9, № 10, № 34, № 35 від22.12.2017 року, № 11 та № 38 від 26.12.2017 року перераховано 26.12.2017 року та 27.12.2017 року на рахунок ФОП ОСОБА_1 бюджетні кошти в загальній сумі 3 262 629 грн..

Для надання спільним з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинним діям вигляду законних та підтвердження виконання договорів поставки спортивного інвентаря, якого насправді не відбулось, ОСОБА_1 за допомогою ОСОБА_3 уклала з Департаментом в особі ОСОБА_5 договори зберігання № 9 від 26.12.2017 року та № 10 від 27.12.2017 року та видала і надала акти приймання - передачі майна на зберігання від 26.12.2017 року та 27.12.2017 року щодо спортивного інвентаря загальною вартістю 3 262 629 грн., які також були підписані ОСОБА_5, внаслідок чого сприяла розтраті коштів місцевого бюджету в особливо великих розмірах, а саме в сумі 3 262 629 грн., що більше ніж у 2 039 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2017 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2,209,210,211,354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366- 1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов. Зокрема до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро віднесено розслідування злочинів, у яких розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків) (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України).

З підозри від 07.06.2018 року вбачається, що фігурантами справи, яким також повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, є особи, які на момент можливого вчинення інкримінованого правопорушення обіймали посади директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (підозрюваний ОСОБА_5 В.) та заступника директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (підозрюваний ОСОБА_4 В.).

З відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 36299692) за організаційно - правовою формою є органом місцевого самоврядування. Відповідно директор Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради та його заступник є службовими особами органу місцевого самоврядування.

Сума збитків, яка встановлена органом досудового розслідування, в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину.

Наведене вище дає підстави стверджувати, що вказане кримінальне провадження з урахуванням суб’єктного складу підозрюваних та суми можливих збитків, з моменту його внесення до ЄРДР відноситься до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. З КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, вимог інших актів законодавства.

На підставі п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.

Враховуючи наведені вище вимоги чинного кримінального процесуального законодавства у їх сукупності, вбачаються підстави стверджувати, що по даному кримінальному провадженню повідомлення про підозру ОСОБА_1 могло бути вручене після прийняття матеріалів до свого провадження Національним антикорупційним бюро України.

Зазначене також відповідає науковому висновку, підготовленому КНУ ім. Т. Шевченка на лист Генеральної прокуратури України за № 12/2-230вих-16 від 26.09.2016 року. Зокрема у даному висновку зазначено, що на підставі проведеного системного та порівняльного аналізу норм кримінального процесуального законодавства, а також наукових джерел, присвячених дослідженню поставлених у листі питань, було встановлено наступне.

З метою уникнення затягування початку досудового розслідування з тих чи інших причин законодавець у ст. 214 КПК України передбачає обов’язок слідчого своєчасно внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати проведення досудового розслідування, провести всі можливі та необхідні слідчі дії до моменту, доку прокурор не визначить іншу підслідність (ч. 2 ст. 218 КПК України).

Про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, які слідчому не підслідні, останній доводить до відома прокурора у повідомленні про початок досудового розслідування. Ознайомившись зі змістом повідомлення та виявивши факт розслідування слідчим кримінального правопорушення, яке не віднесено до його підслідності, прокурор виносить постанову про визначення територіальної підслідності, у якій зазначає відомості про; обставини кримінального провадження; орган досудового розслідування, якому відповідно до ст. 216 КПК України підслідне розслідування даного кримінального правопорушення; місце проведення досудового розслідування та слідчий підрозділ, уповноважений здійснити кримінальне провадження. Відомості, зазначені у постанові прокурора про визначення територіальної підслідності, заносяться до ЄРДР.

Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що порушення територіальної чи предметної підслідності при зверненні із заявою або повідомлення про кримінальну відповідальність не є підставою для відмови у її прийнятті та реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Таким чином, ст. 214 КПК України не свідчить про те, що виключно детективи НАБУ та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) уповноважені приймати та реєструвати заяви та повідомлення про злочин з формальними ознаками підслідності НАБУ, а реєстрація слідчими та прокурорами інших органів є незаконною.

Згідно із ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор України або його заступник.

Тобто, системно проаналізувавши дані норми КПК України, ми можемо дійти висновку, що перешкод, для внесення відомостей до ЄРДР про правопорушення з формальними ознаками підслідності НАБУ немає, адже у ст. ст. 216, 218 КПК України не йдеться мова про заборону розпочинати провадження в яких є формальні ознаки підслідності НАБУ, а навпаки ст. 214 КПК України зобов’язує слідчого та прокурора внести відомості до ЄРДР, з подальшим переданням матеріалів відповідно до вимог підслідності.

У свою чергу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 13.09.2016 року повідомив, що проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, вимог інших актів законодавства. У ст. 216 КПК України визначено підслідність органів досудового розслідування. Таким чином, законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам. З огляду на наведене варто зазначити, що відповідно до положень п. 2 ч. З ст. 87 КПК України недопустимими визнаються докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Аналогічні висновки відображені у науково-правовому висновку щодо питань, поставлених у листі заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 (від 27.09.2016 року, вих. № 06-404-16), підготовленому Національним юридичним університетом імені ОСОБА_9. У наведеному висновку зазначено, що належним суб’єктом збирання доказів є, зокрема, слідчий, який у порядку, передбаченому законом, уповноважений на здійснення досудового розслідування. Рішення про визначення органу досудового розслідування, який буде правомочний на здійснення кримінального провадження щодо конкретного кримінального правопорушення, повинно прийматися керівником слідчого підрозділу чи прокурором з дотриманням правил підслідності.

Відповідно до п. з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 276 цього Кодексу у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На момент повідомлення про підозру у слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 не було достатніх доказів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Вказане підтверджується тим, що 18.05.2018 року слідчим був проведений огляд нежитлового приміщення котельні, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 170. Під час вказаного огляду було встановлено, що у нежитловому приміщенні котельні знаходиться гімнастичний інвентар та комплектуючі до нього. Також зазначене обладнання та інвентар б)щ ідентифікований. Відповідно наведена процесуальна дія є беззаперечним підтвердженням здійснення поставки ФОН ОСОБА_1 відповідно до умов укладених договорів.

Також, в подальшому для долучення до матеріалів вказаного кримінального провадження слідчому були надані копії актів приймання — передачі придбаного Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради майна у вигляді гімнастичного обладнання та інвентаря.

Відповідно за таких обставин вбачаються підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_1 всі взяті на себе зобов’язання виконала у повному обсязі. Факти вчинення посадовими особами Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради та постачальником ФОН ОСОБА_1 не доведений, відповідно співучасть ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, взагалі неможлива у зв’язку з відсутністю як такої події злочину.

Щодо можливості оскарження повідомлення про підозру по провадженням, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до набрання чинності змін до Кримінального процесуального кодексу України хочу зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Норми КПК щодо можливості оскарження повідомлення про підозру в скоєнні злочину є чинними станом на сьогоднішній день. Тому з огляду на ст. 5 КПК процесуальна дія повинна проводиться, а процесуальне рішення прийматися згідно з наведеними положеннями. При цьому п. 4 §2 розд. 4 закону № 2147-VIII суперечить ст. 5 кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності.

Так, у рішеннях від 02.08.84 року у справі «Мalone v. United Kingdom» та від 16.02.2000 року у справі «Аman v. Switzelend» ЄСПЛ зауважив, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі в разі потреби, за допомогою відповідної консультації, регулювати свою поведінку.

При цьому в рішенні від 21.10.2010 року у справі «Дія-97 проти України» Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя й дотримання принципу юридичної визначеності та, на що сторони провадження мають право сподіватися, застосування зазначених положень. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися нею у своїх діях (рішення від 25.11.99 справі «Наshman and Harrup v. The United Kingdom»).

У свою чергу Конституційний Суд у рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 вказав, що «із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 пп. 5.4 п. 5 мотивувальної частини).

Згідно до ч. 1 ст. 10 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору, шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

На підставі ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З наведеного вбачаються підстави стверджувати, що наявні обмеження, встановлені законодавцем в частині можливості оскарження повідомлення про підозру лише щодо проваджень, які внесені до ЄРДР після набрання чинності такими змінами, суперечать іншим нормам чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема принципам верховенства права та рівності перед законом і судом, нормам щодо дії Кодексу у часі.

Тобто при розгляді вказаного питання необхідно першочергово брати до уваги загальні засади кримінального процесуального законодавства та наявну практику Європейського суду з прав людини, яка у свою чергу в даному випадку має статус джерела права.

Таким чином, скаржник просить суд, - скасувати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, повідомлене ОСОБА_11 07.06.2018 року по кримінальному провадженню № 12018250000000037 від 22.02.2018 року.

Зобов’язати уповноважених осіб ГУНП в Черкаській області внести відповідні зміни до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12018250000000037 від 22.02.2018 року шляхом виключення відомостей в частині повідомлення про підозру ОСОБА_1.

В судовому засіданні скаржник та її захисник підтримали доводи скарги та просили її задовольнити.

В судове засідання прокурор не з»явився, був належним чином повідомленим про день і час розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає до задоволення за таких підстав:

відповідно до п.10 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в т.ч. повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Норми щодо повідомлення про підозру визначені у статтях 276-279 КПК України.

07 червня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

На даний час СУ ГУ НП в Черкаській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12018250000000037 від 22.02.2018 року за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 07 червня 2018 року складене та оформлене старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_10, яке ним же підписане та погоджене прокурором відділу управління прокуратури області ОСОБА_12 за кримінальним провадженням № 12018250000000037 від 22.02.2018 року. Після підпису прокурором відділу управління прокуратури області ОСОБА_12 викладено текст прав та обов»язків, передбачених діючим законодавством.

Згідно витягу з ЄРДР від 22.02.2018р. відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України були внесені 22.02.2018р., в групу слідчих за вказаним кримінальним провадженням входять, в т.ч. слідчі Уланов М.Д., Харченко О.В., прокурори Овчаренко С.А., Греков А.І., Лук»яненко Р.В., ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_14.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Відповідно до ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор України або його заступник.

Отже, положення ст. 214 КПК України не свідчить про те, що виключно детективи НАБУ та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури уповноважені приймати та реєструвати заяви та повідомлення про злочин з формальними ознаками підслідності НАБУ, а реєстрація слідчими та прокурорами інших органів є незаконною.

Перевірити обставину щодо доведення слідчим до відома прокурора інформації про початок досудового розслідування кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, яке слідчому не підслідне та прийняття прокурором відповідної постанови про визначення територіальної підслідності, в судовому засіданні не представилось можливим, оскільки в судове засідання представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області не з»явився.

Також, слід зауважити, що у слідчого судді відсутні підстави відносно оцінки доказів щодо винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, а тому посилання скаржника на те, що на момент повідомлення про підозру у слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 не було достатніх доказів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме на той факт, що під час огляду 18.05.2018 було встановлено, що у нежитловому приміщенні котельні знаходиться гімнастичний інвентар та комплектуючі до нього, а тому ФОП ОСОБА_1 всі взяті на себе зобов’язання виконала у повному обсязі, будуть перевірені як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя вважає, що скарга підозрюваного на повідомлення про підозру може мати місце тоді, коли за збігом певного часу у органу досудового розслідування були б відсутні об»єктивні дані для того, щоб вважати повідомлення про підозру, в даному випадку від 07.06.2018р., об»єктивним, з врахуванням оцінки отриманих ним доказів, складності кримінального провадження, ступеню тяжкості злочину тощо.

Так, невдаючись до оцінки доказів щодо винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочинів, що інкримінуються органом досудового розслідування, слідчий суддя також вважає за доцільне звернути увагу на поняття «обгрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення, враховуючи висновки рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини» №21890/93 параграф 51 та інш.

Відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Отже, з»ясувавши обставини справи за скаргою, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 278, 208, 214, 218, 276, 277, 303-310, 372, 395, 376 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на дії уповноважених осіб Головного управління Національної поліції на повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження № 12018250000000037 від. 22.02.208 року,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя:

ОСОБА_15