Ухвала суду № 77546094, 01.11.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/4192/18

Провадження № 1-м/636/5/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2018 року м.Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуменного З.І.,

за участю прокурора Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018р. до суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2, у відповідність із законодавством України, в якому Міністерство юстиції України просить визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винним вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017 з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11.04.2018; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 на підставі вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11.04.2018.

Представник Міністерства юстиції України просив суд розглянути клопотання без його участі у судовому засіданні, зазначивши про це у самому клопотанні.

На підставі того, що відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, участь представника Міністерства юстиції України у судовому засіданні з розгляду клопотання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України не є обов'язковою, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Врахувавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави до іншої регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року та ст. 606 КПК України.

Крім того, згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 1996 року, передбачено можливість передачі особи, засудженої на території однієї держави, на територію іншої держави, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання (стаття 2) шляхом продовження виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10 або визнання вироку з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином заміни міри покарання, призначеної в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 цієї Конвенції.

Судом встановлено, що 16 березня 2018р. наказом Міністерства юстиції України № 777/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, відповідно до ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 30.11.2017р. за № 06-149139/17.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 23.05.2018 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017 з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 04.08.2017 у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до постанови президії Бєлгородського обласного суду від 01.03.2018 року, апеляційну ухвалу Бєлгородського обласного суду від 04.08.2017 стосовно ОСОБА_2 скасовано.

Апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11.04.2018 вирок Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017 змінено, ОСОБА_2 за вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017 з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11.04.2018 призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

Апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11.04.2018 р. у відповідності до п. «г» ч. 1 ст. 61 КК Російської Федерації ОСОБА_2 було визнано пом’якшувальною покарання обставиною наявність в нього малолітньої дитини.

Пом’якшено покарання у виді позбавлення волі:

-за ч.3 ст.30, п.п. «а,г», ч.4 ст. 228.1 КК Російської Федерації (покарання від 06.08.2015) до 7 років 10 місяців;

-за п.п. «а,г» ч.4 ст. 228.1 КК Російської Федерації (збут Аврамцу 29.10.2015) до 10 років 10 місяців;

-ч.3 ст.30, п.п. «а,г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації (замах на збут 3,261 грамів PVP (а-пірролідіновалерофенон), похідне N–метилефедрону від 29.10.2015) до 7 років 10 місяців;

-ч.3 ст. 30, п.п. «а,г» ч.4 ст.288.1 КК Російської Федерації (замах на збут 181,868 грамів) PVP (а-пірролідіновалерофенон), похідне N–метилефедрону від 29.10.2015) до 8 років 10 місяців.

Призначено ОСОБА_2 остаточне покарання відповідно до ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації у вигляді позбавлення волі строком 12 років.

Вказані дії ОСОБА_2, за які його засуджено в Російській Федерації, також є кримінальним правопорушенням (злочином) згідно із законодавством України.

ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ ІК-7 УФСВП Росії по Бєлгородській області, кінець строку відбуття покарання - 29.10.2027.

Згідно з характеристикою, наданою ФКУ ІК-7 УФСВП Росії по Бєлгородській області, засуджений ОСОБА_2 характеризується негативно.

Останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 в Україні є Харківська область, м. Чугуїв, вул. Терешкової, буд. 33.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК України, громадяни України, які вчинили злочини за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. При цьому суд України не вправі ревізувати висновки суду іншої держави щодо встановлених ним фактичних обставин справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до ч. 3 ст. 609 КПК України, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, ОСОБА_2 є громадянином України, останнє місце реєстрації якого є м. Чугуїв, вул. Терешкової, буд. №33, що підтверджується як анкетними даними, зазначеними у вироку РФ від 16.05.2017, відміткою у паспорті громадянина України та довідкою Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 25.07.2017.

Засуджений ОСОБА_2 має бажання невідбуту частину покарання в подальшому відбувати в Україні, що підтверджується його письмовою заявою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 610 КПК України засудженому ОСОБА_2 слід визначити статті (частини статей) Закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку Російської Федерації.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків:

- якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

- якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, за своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.

Кримінальна відповідальність за вчинені ОСОБА_2 злочини передбачена ст. 14, ч.3 ст. 307 КК України (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, у великих розмірах, вчинене організованою групою), ч.3 ст. 307 КК України (збут наркотичних засобів, у великих розмірах, вчинений організованою групою), ч.1 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України (замах на незаконний збут наркотичних засобів, у великих розмірах, вчинений організованою групою).

Враховуючи, що відповідно до положень п. d ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі, ОСОБА_2 слід призначити покарання без застосування передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України обов’язкового додаткового покарання у вигляді конфіскації майна з огляду на те, що судом іноземної держави додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не призначалось.

Таким чином, суд приходить до висновку, що засудженому ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ст. 14 ч.3 ст. 307, ч.1 ст.15, ч. 3 ст.307 КК України, ч. 3 ст. 307 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів слід визначити покарання у виді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 слід обчислювати з 17.05.2017 - відповідно до дати, яка встановлена вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017.

Також, відповідно до положень п. с ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі. Тому ОСОБА_2 необхідно зарахувати в строк відбування покарання час тримання під вартою в період з 30.10.2015р. по 16.05.2017.

Приводячи вищезазначений вирок у відповідність з кримінальним законодавством України, згідно з вимогами ч. 4ст. 610 КПК України, суд враховує, що призначене ОСОБА_2 покарання за вироком Октябрьського районного суду м. Бєлгорода від 16.05.2017 за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими КК України за вчинення аналогічних діянь.

Також, відповідно до положень п. «с» ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі, в зв'язку з чим зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання час тримання його під вартою в період з 30.10.2015 по 11.04.2018, не визначаючи виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, оскільки діючим законодавством України не передбачено визначення судом виду такої установи, виходячи з наступного.

24 грудня 2015 року набув чинності Закон України « Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» № 838-У111 від 26 листопада 2015 року.

Відповідно до цього Закону частину 5 ст.72 КК України викладено в такій редакції:

Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» попереднє ув’язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв’язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув’язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.

У строк попереднього ув’язнення за КПК 2012 року включається строк:

а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду;

в)тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;

г)перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

г) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

При розгляді кримінальної справи у порядку КПК 1960 року до строку попереднього ув’язнення включається строк: а) затримання особи органом дізнання за підозрою у вчиненні злочину, б) затримання особи слідчим за підозрою у вчиненні злочину, в) тримання під вартою, як запобіжний захід, г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи.

Правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові суду від 29 серпня 2018 року, закріплює, що якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотня дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи», у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Так, у строк відбутого покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув’язнення до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 30 жовтня 2015 року і до дня набрання вироком законної сили 11 квітня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Клопотання Міністерства юстиції України містить вимогу про вирішення питання про виконання вироку Октябрського районного суду м. Бєлгород від 16.05.2017 в частині сплати процесуальних витрат, яку суд вирішує на підставі наступного.

Статтею 614 КПК України встановлено, що визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, здійснюються згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання про надання дозволу виконання рішення суду Російської Федерації в кримінальній справі про стягнення процесуальних витрат на території України регулюється ст. ст. 51-55 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» (Мінськ 1993 року), яку ратифіковано із застереженнями Законом N 240/94-ВР (240/94-ВР) від 10.11.94, що підлягає застосуванню відповідно до роз’яснень листа Міністерства юстиції України N 26-53/7 від 21.01.2006, оскільки укладена 7 жовтня 2002 року в м. Кишинів Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах до цього часу на теперішній час у взаємовідносинах між Російською Федерацією і Україною не застосовується.

Отже, відповідно до вимог ст. 54 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» (Мінськ 1993 року) суд надає дозвіл на виконання на території України вироку Октябрського районного суду м.Бєлгород від 16.05.2017 в частині сплати процесуальних витрат, оскільки суду надані відповідні документи, що підтверджують набрання рішенням законної сили та відомості щодо розміру витрат, які підлягають стягненню, а також відсутні підстави для відмови у видачі дозволу на примусове виконання вироку суду, передбачені ст. 55 названої Конвенції. Сума, що підлягає стягненню 23520 руб., що станом на 31 жовтня 2018 року за курсом НБУ 0,42820 гривень за 1 рубль РФ становить 10071 гривень 26 коп.

Керуючись ст. 369-372, 376, 610 КПК України, ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Октябрського районного суду м. Бєлгород від 16 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 11 квітня 2018 року відносно ОСОБА_2 - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, засудженим:

- за ст. 14, ч. 3 ст. 307 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 307 КК України до 10 (десяти) років 10 місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України до 8 (восьми) років 10 (десять) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточно вважати ОСОБА_2 засудженим до 12 (дванадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 17.05.2017 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 30 жовтня 2015 року по 11 квітня 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України вироку Октябрського районного суду м. Бєлгород від 16.05.2017 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь федерального бюджету Російської федерації судових витрат в сумі 10071 (десять тисяч сімдесят одну) грн. 26 коп.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя З.І. Гуменний