Ухвала суду № 77545916, 31.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/29/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5,

захисників - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинувачених – ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 звернувся з клопотанням, яким просив скасувати обрану відносно нього міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_12 посилався на те, що жодного разу прокурор не аргументував свої доводи в клопотаннях суду про тримання його під вартою, а лише висловлював свої припущення, які не підтверджені жодним фактом. Посилаючись на рішення ЕСПЛ зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою та не повинно бути продовжено тільки тому, що очікується покарання у вигляді позбавлення волі, для тримання особи під вартою повинні бути виключно істотні причини, при цьому тяжкість скоєного правопорушення, складність справи та висунуте обвинувачення не можуть вважатись достатніми для тримання особи під вартою на протязі тривалого часу. На даний час жодних доказів, які відповідно до вимог ст. 177 КПК України провинні враховуватись при обранні запобіжного заходу прокурором не надано. Крім того, обвинувачений зазначив, що має міцні соціальні зв’язки, раніше не судимий, має постійне місце мешкання, позитивні характеристики. Посилаючись на практику ЕСПЛ зазначав про необхідність розгляду питання щодо альтернативної міри запобіжного заходу.

В судовому засіданні ОСОБА_10 звернувся до суду із клопотанням, яким просив змінити йому, ОСОБА_11, ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання, в обґрунтування клопотання посилався на те, що їх вина у вчиненні інкримінованованих кримінальних правопорушень не підтверджена жодними доказами по справі, проведене досудове розслідування по даній справі сфальсифіковано, а посилання прокурора на те, що в ході досудового розслідування обвинувачені визнавали свою провини не варто брати до уваги, оскільки до них застосовувались недозволені заходи ведення досудового розслідування, внаслідок чого Військовою прокуратурою порушено кримінальне провадження, де вони є потерпілими.

Прокурор заперечував проти клопотань про зміну, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених.

Так, прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити обвинуваченим застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що докази вини обвинувачених встановлені, досліджені письмові матеріали кримінального провадження, проте не допитані усі свідки та потерпілі. У попередніх ухвалах судом правильно враховувались норми національного та міжнародного законодавства. Також зазначав про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому на виконання вимоги ч. 3 ст. 331 КПК України просив продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою без застосування до них застави.

Представник потерпілих, потерпілі наполягали на продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_13, заперечував щодо продовження строку тримання під вартою.

Захисники обвинувачених – адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтримали клопотання про скасування, зміну, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просивши не продовжувати дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в зв’язку із чим останнім було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинувачених неодноразово продовжувався у встановленому КПК України порядку, останній раз на підстави ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року на строк до 02 листопада 2018 року.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, судова колегія виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, а також у вчиненні особливо тяжкого злочину, наслідком якого є загибель людей.

Судова колегія приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, наявність міцних соціальних зав’язків, на які посилаються обвинувачені, були відомі при обранні запобіжного заходу.

Крім того, на теперішній час, під час судового розгляду, в повному обсязі не досліджені докази обвинувачення.

Необхідно зауважити, що санкція статті, яка інкримінується обвинуваченим, передбачає покарання, у тому числі, у виді довічного позбавлення волі, а тому під страхом можливості застосування покарання, обвинувачені можуть переховуватись від суду.

Суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим та імовірну можливість продовження ними протиправної поведінки у подальшому.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винуватими в кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, суспільну небезпечність інкримінованих їм кримінальних правопорушень та імовірність ухилення обвинувачених від суду, ризик втечі, а також продовження скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченими.

При цьому суд врахував практику Європейського суду з прав людини, а саме, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеної, зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Судова колегія зазначає, що на цей час вбачає наявність розумної підозри відносно обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм державним обвинуваченням кримінальних правопорушень. При цьому судова колегія, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.

В зв’язку з чим, судова колегія дійшла висновку, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, продовжать скоєння кримінальних правопорушень, впливати на потерпілих, свідків, тому застосування більш м’якого запобіжного заходу або зміна раніше обраного запобіжного заходу не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

Продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Суд не приймає до уваги посилання на ухвали вітчизняних судів щодо обрання альтернативного запобіжного заходу, обмеження яких встановлено ч. 5 ст. 176 КПК України, оскільки як вбачається зі змісту ст. 1 КПК України, судові рішення, зокрема ухвалені судами першої інстанції, не належать до кримінального процесуального законодавства України, яке є обов'язковим для застосування судом.

Крім того, судова колегія зазначає, що доводи захисників та обвинувачених щодо недоведеності вини обвинувачених враховуються судом під час постановлення остаточного рішення у справі у відповідності до приписів статті 368 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ст. 258 КК України. Таким чином, єдиним запобіжним заходом, який може бути застосований до обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - є тримання під вартою.

Враховуючи, що згідно вимог ст. 178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих обвинуваченим злочинів, судова колегія приходить до висновку, що до теперішнього часу не відпали ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування інших більш м'яких запобіжних заходів буде неможливим, а тому вважає, що на цей час не має підстав для зміни, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

На підставі вищевикладеного, виходячи з усіх обставин провадження, судова колегія вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м’який, і приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2018 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 01 листопада 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_16