Рішення № 77545731, 29.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1680/18

Провадження № 2/645/1339/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань – Кривеженко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором б/н від 22.06.2013 року в розмірі 23606,86 грн.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 22.06.2013 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 3380,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_4 позичальник ОСОБА_5 помер. Станом на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором складає 23606,86 грн., з яких: 3375,00 заборгованість за кредитом, 20231,86 грн. заборгованість за відсотками. 12.11.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направлено до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора. 15.11.2017 року завідувачем Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори повідомлено ПАТ КБ "ПриватБанк" що за його заявою заведена спадкова справа № 881/2017 після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже є спадкоємцями. 26.12.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" було направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лист-претензію, проте зобов'язання за кредитним договором відповідачами не виконано. У зв'язку із чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 22.06.2013 року у розмірі 23606,86 грн., а також судовий збір.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача за довіреністю ОСОБА_6 про розгляд справи без її участі, в якому вона підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечували проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомляли.

Будь яких заяв та клопотань від відповідачів не надходило.

У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до умов укладеного договору № б/н від 22.06.2013 року ОСОБА_5 отримав кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 3380,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно умов договору.

У порушення умов договору ОСОБА_5 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" нарахована заборгованість у розмірі 23606,86 грн., з яких: 3375,00 грн. заборгованість за кредитом, 20231,86 грн. заборгованість за відсотками.

07.10.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори за вих. № SAMDN52000093834536 направлено претензію кредитора у відповідності до вимог ст. 1281 ЦК України.

15.11.2017 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою повідомлено ПАТ КБ "ПриватБанк", що претензія кредитора до спадкоємців ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ 13.11.2017 року за № 1948. На підставі претензій ПАТ КБ "ПриватБанк" заведена спадкова справа № 881/2017. Свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

ПАТ КБ "ПриватБанк" вказує, що спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується копіями їх паспортів.

26.12.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направлено лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість спадкодавця ОСОБА_5

Спадкоємці в добровільному порядку не виконали зобов'язання спадкодавця за кредитним договором від 22.06.2013 року, які перейшли до них у спадщину.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання за Договором кредиту не є пов'язаним з особою боржника і може бути виконане іншою особою. Термін дії договору встановлюється з дня його підписання Сторонами і діє до повного погашення заборгованості за даним Договором. Отже договір зберігає свою дію. Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, в межах вартості майна, яке вони отримали у спадщину, пропорційно до розміру їх частки у спадщині.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Обов'язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов'язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини постійно проживали зі спадкоємцем.

Судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримували.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз норм статей 1216,1218,1219,1231,1268,1269,1296,1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права- є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі, нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, а кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у зазначені строки позбавляється права вимоги.

За частиною 2 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачена змагальність сторін, яка передбачає такі правила:

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, який визначений у ст. 13 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ч.ч. 1, 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України встановлений такий порядок надання доказів: сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" від 08.04.2010 року наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в рішенні "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року, в якому наголошується, що "право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ( п.33 рішення від 21.03.2000 року у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 року у справі "Донадзе проти Грузії").

Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

Проте, банк не надав до матеріалів справи допустимі та належні докази про склад і вартість майна, одержаного спадкоємцями у спадщину, в межах якого спадкоємці зобов'язані за законом відповідати після смерті боржника.

Наявність лише факту заборгованості при недоведеності визначених у ст. 1282 ЦК України підстав для настання обов'язку спадкоємців задовольнити вимогу кредитора не може бути підставою для задоволення позову.

Крім того, оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про смерть позичальника ОСОБА_5, що підтверджується зокрема наданою позивачем до матеріалів справи копію ухвали суду від 15.06.2016 року по справі № 645/1719/16-ц про закриття провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Згідно з повідомлення секретаря цивільної канцелярії Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи на аркуші № 65А, уповноваженим представником ПАТ КБ "ПриватБанк" 24.06.2016 року було отримано копію ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2016 року.

Проте, ПАТ КБ "ПриватБанк" тільки 07.10.2017 року була направлена претензія до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори претензії у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_5

Поряд з цим, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу кредитором спадкодавця лише 04.04.2018 року.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч.1). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч.3). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4).

Таким чином, позивач, як кредитор дізнавшись про смерть боржника не дотримав строк пред'явлення вимог до спадкоємців позичальника, що прийняли спадщину, у строки встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК.

З урахування вище викладених доводів та враховуючи докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд вважає вірним відмовити позивачу, ПАТ КБ «Приватбанк», в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового зору віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено у строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідачі – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Фрунзенським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 05.11.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 26.07.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення виготовлено 01.11.2018 року.

Суддя: