Рішення № 77545672, 25.10.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4821/17

Провадження № 2-а/643/174/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Погасій О.Ф.,

за участю секретаря Петрової О.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 10.04.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 обласної державної адміністрації про визнання неправомірними розпорядження відповідача від 13.02.2014 року № 42 «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» та протокол від 30.01.2014 року № 1 засідання Робочої групи з розгляду документів щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною в частині відмови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною; та про зобов'язання відповідача встановити ОСОБА_3 пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі пункту 2 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною, починаючи з 20 січня 2011 року.

25.04.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 обласної державної адміністрації наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач був нагороджений медаллю «За відвагу» за участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів, а не за бойові дії, а тому підстави для врахування цієї медалі при встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною позивачу відсутні (а.с.145-146).

26.04.2018 року представником позивача подане до суду клопотання про зміну позовних вимог, в якому просить визнати неправомірними розпорядження відповідача від 13.02.2014 року № 42 «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» та протокол від 30.01.2014 року № 1 засідання Робочої групи з розгляду документів щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною в частині відмови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною; та зобов'язати встановити ОСОБА_3 пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі пункту 2 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною, починаючи з 20 січня 2011 року, та виплатити йому різницю в сумі пенсії за весь період (а.с.172-173).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2011 р. позивач звернувся до Постійної комісії з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян при ОСОБА_4 міській раді щодо надання допомоги у призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною, як учаснику бойових дій. Вказане звернення було розглянуто та встановлено, що ОСОБА_3 має право на таку пенсію, за результатами розгляду до ОСОБА_4 обласної державної адміністрації було направлене відповідне клопотання із усіма необхідними документами. У призначенні пенсії позивачу було відмовлено, в зв’язку з чим позивач 27.03.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2012 року у справі № 2027/5400/12 визнано відмову комісії щодо встановлення позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною неправомірною та зобов’язано розглянути питання щодо встановлення такої пенсії. Вищезазначена постанова була залишена без змін ухвалою ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 року. З цього часу позивачу не було відомо про результати вирішення його питання уповноваженим органом. 25.02.2016 р. позивач отримав виконавчий лист у справі № 2027/5400/12, який подав до примусового виконання до державної виконавчої служби. У березні 2017 року представник позивача отримав лист ГУ ПФУ в Харківській області від 20.03.2017 р., а позивач отримав лист ГТУЮ у Харківській області від 23.03.2017 р., з яких дізнались, що розпорядженням ОСОБА_4 обласної державної адміністрації від 13.02.2014 р. № 42 «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» відповідно до протоколу від 30.01.2014 року № 1 засідання Робочої групи з розгляду документів щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною позивачу було відмовлено у встановленні пенсії за особливі заслуги перед України. Відмова аргументована тим, що позивач нагороджений медаллю «За відвагу» не за бойові дії, а за участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів. Позивач вважає таку відмову незаконною та необґрунтованою, що суперечить вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки позивач отримав статус учасника бойових дій відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів – учасників бойових дій, та має право на призначення йому пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». При цьому позивач зазначає, що така пенсія має бути призначена йому з дати його звернення до Постійної комісії з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян при ОСОБА_4 міській раді, а саме, з 20.01.2011 року.

15.05.2018 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив відповідача не спростовує доводи, викладені у позовній заяві, позивач отримав статус учасника бойових дій як особа, яка у складі груп піротехнічних робіт залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування вибухонебезпечних предметів, відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та вказані дії відносяться до бойових дій (а.с.175-176).

Ухвалою суду від 15.05.2018 року за клопотанням представника позивача до участі в справі залучено в якості співвідповідача Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (а.с.186-187).

31.05.2018 р. відповідач УПФУ в Московському районі м. Харкова подав до суду відзив на позовну заяву, в якому містяться заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає, що повноваження УПФУ щодо встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною надані з 1 жовтня 2017 року, крім того, позивачу листом ГУ ПФУ України в Харківській області від 20.03.2017 р. повідомлено про відмову у встановлені такої пенсії у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують право на встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною, підстави для зарахування медалі «За відвагу» при встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною позивачу відсутні, оскільки позивач був нагороджений такою медаллю за участь у знищенні та знешкодженні боєприпасів, а не за бойові дії. Крім того, позивач до Управління із заявою щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною не звертався, та Управлінням не були порушені права позивача, в зв’язку з чим просить у задоволенні позову відмовити (а.с.197-198).

18.06.2018 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» в редакції, що діяла на момент звернення позивача за призначенням такої пенсії, встановлюються громадянам України – ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження, до ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях, як у воєнний, так і у мирний час. Відповідно до п.11 ч.1 ст. 6 вищезазначеного Закону в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії у 2011 році, учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об’єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних й нейтральних водах у воєнний і повоєнний час. ОСОБА_3 неодноразово брав участь у проведенні робіт по знешкодженню та ліквідації боєприпасів, які не розірвалися, про що зазначено у нагородному листі до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 29.09.1970 р., проводив вказані розмінування та нагороджений медаллю «За відвагу» за особисту мужність і відвагу при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя, а отже, приймав участь у бойових діях. Позивачем було дотримано процедури, передбаченої законом на момент його звернення до відповідних органів для реалізації його права на пенсію за особливі заслуги перед Україною (а.с.210-212).

10.07.2018 року представник позивача надав до суду додатковій письмові пояснення, в яких зазначає, що до 03.10.2017 р. пенсії за особливі заслуги встановлювалися органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері пенсійного забезпечення, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 03.10.2017 року внесено зміни до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», відповідно до яких пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом ПФУ. Незважаючи на законодавчу зміну органу, уповноваженого державою на реалізацію владної функції по призначенню такої пенсії, підстави для її призначення позивачу на відповідний обов’язок держави призначити таку пенсію за наявності цих підстав залишилися незмінними. З огляду на це, на даний час спірну пенсію позивачу повинен призначити той орган, якому за законом надана така компетенція, а саме, УПФУ в Московському районі м. Харкова (а.с.218-219).

20.09.2018 року внаслідок залучення другого відповідача представник позивача надав до суду позовну заяву до ОСОБА_4 обласної державної адміністрації та УПФУ в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування розпорядження ОСОБА_4 обласної державної адміністрації від 13.02.2014 року № 42 «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» та протокол від 30.01.2014 року № 1 засідання Робочої групи з розгляду документів щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною в частині відмови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною; та зобов'язати відповідачів встановити позивачу пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі пункту 2 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною, починаючи з 20 січня 2011 року, та виплатити йому різницю в сумі пенсії за весь період, в якій зазначає, що позивач звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова із заявою та копіями документів для призначення пенсії за особливі заслуги, листом від 23.08.2018 р. відповідачем УПФУ в Московському районі м. Харкова позивачу повідомлено, що підстави для встановлення йому такою пенсії відсутні (а.с.223-230).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи, що викладені у позовних заявах, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник ОСОБА_4 обласної державної адміністрації ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи, що викладені у відзиві на позов.

Інші учасники справи в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, неодноразово приймав участь в проведенні робіт із знешкодження та ліквідації боєприпасів, що не вибухнули, на території населених пунктів міст Баку, Тбілісі, Абхаської РСР та нагороджений медаллю «За відвагу».

20.01.2011 р. ОСОБА_3 звернувся до Постійної комісії з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян ОСОБА_4 міської ради щодо надання допомоги в призначенні йому пенсії за особливі заслуги перед Україною, як учаснику бойових дій. 21.03.2011 року ОСОБА_4 міський голова ОСОБА_5 звернувся до голови ОСОБА_4 обласної державної адміністрації з клопотанням про призначення ОСОБА_3 пенсії за особливі заслуги. 04.11.2011 року відповіддю з ОСОБА_4 обласної державної адміністрації ОСОБА_3 відмовлено в призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною, так як він не приймав участі у бойових діях, а приймав участь у розмінуванні боєприпасів, які не розірвалися, що підтверджується письмовими доказами (а.с.8-14, 17,18).

Відповідно до ст. 4, 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно довідки Московського районного військового комісаріату ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ст. 6 п. 11 (учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час), нагороджений медаллю «За відвагу» (а.с.49).

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України ветеранам: ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій та нагороджений медаллю «За відвагу».

Медаль «За відвагу» заснована для нагородження за особисту мужність і відвагу, проявлені при захисті соціалістичної Вітчизни і виконання військового обов'язку.

Медаллю «За відвагу» нагороджуються військовослужбовці ОСОБА_6, ОСОБА_7, прикордонних і внутрішніх військ і інші громадяни СРСР. Медаллю «За відвагу» можуть бути нагороджені і особи, що не є громадянами СРСР.

Нагородження медаллю «За відвагу» здійснюється за особисту мужність і відвагу, проявлені: у боях з ворогами соціалістичної Вітчизни; при захисті державного кордону СРСР; при виконання військового обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2012 р. у справі № 2027/5400/12 визнано відмову комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при ОСОБА_4 обласній державній адміністрації від 04.11.2011 р. щодо встановлення позивачу пенсії за особливі заслуги неправомірною та зобов’язано комісію розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_3 пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Вищезазначена постанова суду була залишена без змін ухвалою ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 р. (а.с.15, 51-55).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що рішення про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за особливі заслуги перед Україною прийнято без урахування всіх обставин для його прийняття, така відмова є неправомірною.

Розпорядженням ОСОБА_4 обласної державної адміністрації від 13.02.2014 року № 42 ОСОБА_3 було відмовлено в пенсії за особливі заслуги перед Україною у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують право на встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною. Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 брав участь у розмінуванні нерозірвавшихся боєприпасів, а не безпосередньо у бойових діях (а.с.39-41,46).

Таким чином, уповноваженим органом - ОСОБА_4 обласною державною адміністрацією у 2014 році вдруге було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною з тих же підстав, що і у 2011 році, без врахування всіх обставин, що мають значення, та без врахування рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивачу був виданий виконавчий лист про зобов’язання комісію з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при ОСОБА_4 обласній державній адміністрації розглянути питання щодо встановлення позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною, який 12.07.2016 року пред’явлено до виконання до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області. (а.с.44, 45, 55).

Листом від 23.03.2017 року Управлінням ДВС ГТУЮ у Харківській області від 23.03.2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу ОСОБА_3 з тих підстав, що за результатом розглянутого питання Робочою групою з розгляду документів щодо встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_3 було відмовлено (а.с.43).

02.07.2018 року позивач звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова із заявою про призначення йому пенсії за особливі заслуги перед Україною із наданням копій документів. Листом УПФУ в Московському районі м. Харкова від 23.08.2018 р. позивачу відмовлено у призначенні такої пенсії з тих підстав, що ОСОБА_3 брав участь у розмінуванні боєприпасів, що не вибухнули, але не брав участь у бойових діях (а.с.233).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Суд прийшов до висновку, що позивач набув право на пенсію за особливі заслуги перед Україною з часу його звернення за призначенням такої пенсії, а саме, з 20 січня 2011 року. Факт порушення права позивача на призначення йому з 20.01.2011 року пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлений постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2012 р. у справі № 2027/5400/12, ухвалою ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 р., проте, відповідно до зазначених судових рішень, право позивача на пенсію за особливі заслуги перед Україною не було поновлено.

Разом з тим, в зв’язку знабранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким 03.10.2017 року внесено зміни до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», відповідно до яких пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом ПФУ, суд зобов’язує відповідача УПФУ в Московському районі м. Харкова встановити ОСОБА_3 пенсію за особливі заслуги перед Україною, оскільки ОСОБА_4 обласна державна адміністрація з 03.10.2017 р. не має таких повноважень, відповідно до закону.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 11, 17, 18, 71, 94, 139, 160-162, 229, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження ОСОБА_4 обласної державної адміністрації від 13.02.2014 року № 42 «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» та протокол від 30.01.2014 року № 1 засідання Робочої групи з розгляду документів щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною в частині відмови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, юридична адреса: 61170 м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655, встановити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: м. Харків. АДРЕСА_1, пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі пункту 2 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною, починаючи з 20 січня 2011 року, здійснити перерахунок пенсії з 20 січня 2011 року та провести відповідні виплати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ф. Погасій