Постанова № 7754561, 14.01.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7923/09/0670

категорія 2.11.12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представників позивача Радченко Т.В.

Бабич В.П.

Анхімова О.В.

представника відповідача Вознюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

до Державної податкової інспекції в Романівському районі

про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в листопаді 2009 року і вказав, що працівниками ДПІ в Романівському районі в період з 28 листопада по 18 грудня 2008 року була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2006 р. по 30.09.2008 р. За наслідками перевірки були винесені рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій : № 0000012302 від 10.01.2009 року на суму 52214 грн.; № 0000022302 від 10.01.2009 р. на суму 26365 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000011701 від 23.04.2009 р. на суму 7695 грн. Не погодившись з вказаними рішеннями, вони були оскаржені в адміністративному порядку і 25.03.2009 року після часткового задоволення скарги були по рішенню № 0000012302 від 10.01.2009 р. скасовані штрафні санкції в сумі 49976 грн., а залишені в сумі 2238 грн. та були додатково винесені рішення про застосування штрафних санкцій № 0000202302 від 25.03.2009 р. на суму 73740 грн.; № 0000192302 на суму 2431 грн. Не погоджуясь з вказаними рішеннями позивач просить їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, свою правову позицію обґрунтували доводами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в задоволенні позову. Надав суду свої заперечення проти позову. В своїх поясненнях зазначив, що вказані в акті перевірки порушення мали місце і підстав для скасування прийнятих рішень немає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в Романівському районі в період з 28 листопада по 18 грудня 2008 року була проведена планова виїзна перевірка СГТОВ "Хлібороб" /надалі-позивач/ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2006 р. по 30.09.2008 р., про що був складений акт № 428/231/13551865 від 23.12.2008 року.

Під час перевірки були виявлені наступні порушення:

-- пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 19378 грн.;

-- пп.4.2.1, 4.2.9 п.4.2. ст.4 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", в наслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 2565 грн.;

-- п.п. 2.8,2.9,3.5 "Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 - встановлено перевищення залишку готівки в касі на суму 26106,53 грн.;

-- п.1,2 ст.3 Закону України " Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За наслідками перевірки були винесені рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій :

1. № 0000012302 від 10.01.2009 року на суму 52214 грн.;

2. № 0000022302 від 10.01.2009 р. на суму 26365 грн.;

3. Податкове повідомлення-рішення № 0000011701 від 23.04.2009 р. на суму 7695 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку і 25.03.2009 року після часткового задоволення скарги були по рішенню № 0000012302 від 10.01.2009 р. скасовані штрафні санкції в сумі 49976 грн., а залишені в сумі 2238 грн. та були додатково винесені рішення про застосування штрафних санкцій :

1. № 0000202302 від 25.03.2009 р. на суму 73740 грн.;

2. № 0000192302 на суму 2431 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій за рішенням № 0000012302 від 10.01.2009 р. слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що в період, який охоплювався перевіркою, у позивача був встановлений ліміт залишку готівки в касі 3638,40 грн. Перевіркою встановлено перевищення ліміту готівки 20.09.2007 р. на суму 488,62 грн. Дане порушення встановлено на підставі дослідження касової книги, прибуткових та видаткових касових ордерів і воно було вчинено 20.09.2007 року.

Судом встановлено, що порушення позивачем вимог пп. 2.8, 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. N 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за N 237/5428, мало місце, тобто перевищення ліміту готівки в касі підприємства отримання в установі банку готівки у сумі 488,62 грн.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем правил обігу готівки вчинено 20.09.2007 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 23.12.2008 р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 10.01.2009 р., тобто після закінчення зазначених строків.

Таким чином, суд визнає частково нечинним та скасовує рішення № 0000012302 від 10.01.2009 року про застосування штрафних/фінансових/ санкцій до позивача на суму 1536,16 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій за рішенням № 0000202302 від 25.03.2009 р. слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що згідно наданих позивачем копії касової книги за період з 5 листопада 2007 року по 8 листопада 2007 року підприємство оприбуткувало в касу кошти, отримані від ДП "Торговий ряд" в сумі 7176 грн. згідно прибуткового касового ордера № 357 та 7572 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 359.

Працівниками ДПІ в Романівському районі був зроблений висновок про не оприбуткування вказаних коштів в касі підприємства.

Однак вказаний висновок не відповідає встановленим судом обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено в судовому засіданні СТОВ "Хлібороб" займалось реалізацією зерна пшениці. Одним із покупців було ДП "Торговий ряд", представником якого був Пісенко О.А. Вказаний представник проводив закупку зерна і як фізична особа. Сама ця обставина стала причиною помилки касира, який оприбуткував 6.11.2007 року в касу господарства кошти в сумі 7176 грн. / прибутковий касовий ордер № 357/ та 7.11.2007 року кошти в сумі 7572 грн. / прибутковий касовий ордер № 359/ за реалізоване зерно пшениці від ДП "Торговий ряд", а не від фізичної особи ОСОБА_2

Судом встановлено, що вказані готівкові кошти фактично були оприбутковані в касі підприємства вчасно та в повному обсязі, на суму реалізації , з одночасним оформленням прибуткових касових ордерів, які були оглянуті в судовому засіданні і приєднані до матеріалів справи.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем не було порушено п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті і штрафні санкції згідно ст.1 Указу Президента України від 12.06.2004 року " Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" були застосовані безпідставно.

Слід зазначити також, що якщо б відповідачем й було б встановлено в даному випадку порушення позивачем правил ведення касових операцій, то штрафні санкцій застосувати не мав би права, так строки, визначені ст.250 ГК України, закінчились.

З врахуванням наведеного суд визнає нечинним та скасовує рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0000202302 від 25.03.2009 р.

Щодо нарахування податкового зобов'язання згідно до податкового повідмолення-рішення № 0000011701/2 від 23.04.2009 р.

10.04.2006 року директором СТОВ "Хлібороб" був виданий наказ № 21, згідно до якого було вирішено виділяти кошти працівникам підприємства на придання карток мобільного зв'язку через виробничу необхідність.

На виконання вказаного наказу щомісячно з 2006 по 2008 рік складались акти використання коштів мобільного зв'язку, якими підтверджувалось проведення контролю за цільовим використанням коштів працівників підприємства. Акти затверджувались керівником СТОВ "Хлібороб".

Вказані акти оглянуті та приєднані до матеріалів справи / а.с.33-40/.

Працівники ДПІ в Романівському районі при проведенні перевірки вказані витрати визначили як отримання від працедавця додаткового блага у вигляді грошового майнового відшкодування і в наслідок цього на підставі пп.4.2.9 /г/ п.4.2. ст.4 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" позивачу нарахували податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2565 грн. та 5130 грн. штрафних санкцій.

Суд не погоджується з висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі Закон № 334):

матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;

нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).

Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).

Пунктами 5.3 - 5.8 Закону не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку. Законом чітко передбачено заборону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Згідно із частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями п. 11.2.1. Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи ожуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд встановив, що наявні у справі матеріали - акти використання коштів мобільного зв'язку є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) і ці витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача. Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Таким чином суд визнає податкове повідомлення-рішення № 0000011701/2 від 23.04.2009 р. невинним і скасовує його.

Щодо рішень про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0000192302 на суму 2431 грн. та рішення № 0000022302 від 10.01.2009 р. на суму 26365 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що 27.06.2008 року в касу позивача надійшли кошти як попередня оплата за металобрухт в сумі 2921 грн., який підприємство планувало отримати від різки основного засобу / бурякопогрузчика/. Покупець ОСОБА_1 металобрухт не отримував і вирішив на цю суму придбати зерно пшениці в кількості 4495 грн., яку йому і було відпущено згідно виданої накладної № 32 від 24.10.2008 р.

У разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно бухгалтерського обліку обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", суб'єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах цих суб'єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські установи.

Позивач при отриманні в касу підприємства передоплати за металобрухт належним чином оформив прибутковий касовий ордер.

Суд вважає, що основні засоби, які до дати продажу використовувались у господарській діяльності суб'єкта господарювання і згідно з даними бухгалтерського обліку відносились до основних засобів, розрахунки за готівку при продажу таких основних засобів можуть проводитись у касі суб'єкта або у безготівковій формі через установи банків.

Вказана позиція також висловлена в листі ДПА України від 10.04.2009 р. N 7612/7/23-7017/264.

Таким чином застосовані відповідачем до позивача штрафні /фінансові/ санкції за рішенням № 0000022302 є незаконними, внаслідок чого вказане рішення суд визнає частково нечинним на суму 12170,85 грн. і скасовує саме в цієї частині, а рішення № 0000192302 від 25.03.2009 р. є повністю нечинним і суд його скасовує.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності та наявність законних підстав для винесення оскаржуваних рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.159-161 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати частково нечинним та скасувати рішення № 0000012302 від 10.01.2009 року про застосування штрафних/фінансових/ санкцій на суму 1536,16 грн.

Визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0000202302 від 25.03.2009 р.

Визнати частково нечинним та скасувати рішення № 0000022302 від 10.01.2009 року про застосування штрафних/фінансових/ санкцій на суму 12170,85 грн.

Визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0000192302 від 25.03.2009 р.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011701/2 від 23.04.2009 р.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 19 січня 2010 р.