Рішення № 77544314, 26.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12028/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2018 року ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» звернулось до Рівненського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги.

В обгрунтування позову вказують, що між ПАТ «Рівнегаз» та споживачем ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг з газопостачання №408153 від 16.09.2011 року, за адресою: вул. Миру, 6, с. Новостав, Рівненський район. На підставі довідки Зорянської сільської ради від 22.05.2015 року №1915 уточнено адресу - провул. Миру 2, буд. 1. На виконання вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» дія договору про надання послуг з газопостачання №408153 від 16.09.2011 року припинилась 01.07.2015 року у зв’язку з юридичним відокремленням суб’єктів господарювання ринку природного газу, яке полягало у створенні окремих юридичних осіб-суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність з постачання та транспортування природного газу. Вказують, що для здійснення вимірювання, запам’ятовування та відображення об’єму природного газу, який споживався ОСОБА_3 за вищевказаною адресою, було встановлено лічильник газу типу VIZAR GМВР G4, зав. № 0030834, 2006 року випуску. 18 травня 2015 року під час зняття на повірку лічильника газу за адресою споживача, працівниками товариства було зафіксовано фактичний показник лічильника, який становив 43121 куб. м., що підтверджується актом № 558 від 18.05.2015 року.Відповідно до висновку експертної комісії - лічильник визнано придатним до застосування.Враховуючи те, що з квітня 2012 року по травень 2015 року ОСОБА_3 було фактично спожито 37622 м.куб. природного газу, товариством було проведено перерозподіл обсягів спожитого природного газу за вищевказаний період на показник лічильника - 43121 куб. м. Перерозподіл обсягів спожитого природного газу проводився з врахуванням фактично спожитого обсягу природного газу та Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619, з урахуванням кількості підключених газових приладів, пристроїв, розміру опалювальної площі, кількості осіб, яким надавались послуги з газопостачання. Внаслідок проведеного перерахунку за період з 21.04.2012 року по 18 травня 2015 року із застосуванням диференційованих цін, заборгованість за надані послуги з газопостачання на показник лічильника 43121 куб. м. становила 97477,50 грн. Вказують, що у зв’язку з наявністю простроченої заборгованості 06.07.2015 року товариством листом №01/2253 ОСОБА_3 за адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 а, кв. 23, було направлено досудове повідомлення про сплату заборгованості за спожитий природний газ. 31 липня 2015 року товариство звернулось до Рівненського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з газопостачання в сумі 97614,07 грн. Ухвалою судді Рівненського міського суду Денисюка П.Д. від 11 серпня 2015 року у справі №569/10948/15-ц товариству відмовлено у видачі судового наказу на підставі ч.6 ст.100ЦПК. На підставі вище викладеного, просить суд також стягнути з відповідача на їхню користь інфляційні нарахування на суму боргу, які становлять 35443,95 грн, 3 % річних - 8865,27 грн.

22 серпня 2018 року відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого вказав, що не погоджується з вимогами позивача, викладеними у його позовній заяві, вважає, що позов є необгрунтований, такий, що суперечить фактичним обставинам справи, а тому не підлягає до задоволення з підстав викладених у вказаному відзиві. Зокрема, вказує, що позивачем при поданні позовної заяви було порушено строки позовної давності, а тому він заявляє про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові Вказує, що 16 вересня 2011 року між ПАТ «Рівнегаз» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з газопостачання №408153. Згідно п. 16 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування системи щомісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Тобто, сторони у Договорі погодили умови про періодичність здійснення Відповідачем платежів за спожиті послуги та, відповідно, заборгованість за спожиті послуги, розраховується за кожний розрахунковий період (календарний місяць). З огляду на вказане, строк позовної давності має обраховуватися щодо кожного окремого місячного платежу Відповідача. Вказує, що він не заперечує щодо того, що 18 березня 2015 року, ним було здійснено оплату за надані послуги із газопостачання на суму 627,90 грн., що є підтверджена - часткового виконання зобов'язання за укладеним Договором та в розумінні ст. 264 України, є підставою для переривання перебігу позовної давності. Вказує, що подана позивачем 31 липня 2015 року заява про видачу судового наказу у справі №569/10948/15-ц не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки судом було відмовлено у прийнятті заяви про видачі судового наказу з підстав визначених ч. 6 ст. 100 ЦК України. А тому просить суд відмовити в задоволені позову з підстав пропуску позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовільнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши представлені у справі докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими. Дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ПАТ «Рівнегаз» та споживачем ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг з газопостачання №408153 від 16.09.2011 року, за адресою: вул. Миру, 6, с. Новостав, Рівненський район. На підставі довідки Зорянської сільської ради від 22.05.2015 року №1915 уточнено адресу - провул. Миру 2, буд. 1.

18 травня 2015 року під час зняття на повірку лічильника газу за адресою споживача, працівниками товариства було зафіксовано фактичний показник лічильника, який становив 43121 куб. м., що підтверджується актом № 558 від 18.05.2015 року.

28 травня 2015 року комісією у складі головного метролога ОСОБА_5, майстра з ремонту ОСОБА_6, інженера ОСОБА_7, за участю інженера-метролога ДП «Рівнестандартметрологія» ОСОБА_8, була проведена експертиза газового лічильника типу VIZAR GMBP G4, зав. № 0030834, 2006 року випуску, за результатами якої складено ОСОБА_8 експертизи лічильника № 8143Е від 28.05.2015 р. Відповідно до висновку експертної комісії - лічильник визнано придатним до застосування.

Зважаючи на проведення нарахування плати за послуги з газопостачання в сумі 97477,50 грн. листом від 03.06.2015 року №01/1782 товариство запросило ОСОБА_3 для проведення звірки розрахунків за період з 21.04.20112 року по 18.05.2015 рік.

Умовами укладеного Договору про надання послуг з газопостачання встановлено, що за наявності лічильника газу розрахунок за надані послуги проводяться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника (п. 22) та споживач зобов’язаний дотримуватись під час користування газом вимог Правил, умов Договору та вносити своєчасно та в повному розмірі плату за надані послуги відповідно до умов цього Договору (п. 28).

Також, Правилами було встановлено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. Зняття показників лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим та зазначаються споживачем у платіжних документах.

Вищевказані вимоги Правил та Договору щодо проведення розрахунків на підставі фактичних показань лічильника газу, ОСОБА_3 дотримані не були. Заборгованість на травень 2015 року становила в сумі 97520,63 грн. і споживач був зобов’язаний її оплатити.

У зв’язку з наявністю простроченої заборгованості 06.07.2015 року товариством листом №01/2253 ОСОБА_3 за адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 а, кв. 23, було направлено досудове повідомлення про сплату заборгованості за спожитий природний газ.

31 липня 2015 року товариство звернулось до Рівненського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з газопостачання в сумі 97614,07 грн.

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 11 серпня 2015 року у справі №569/10948/15-ц товариству відмовлено у видачі судового наказу на підставі ч.6 ст. 100 ЦПК.

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Обов’язок споживача сплатити товариству кошти за отримані послуги з газопостачання випливає з приписів ст.ст. 526, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір встановлений договором або законом.

Таким чином, сукупністю наведених доказів підтверджується, що позовна заява підлягає до задоволення.

Проте у даній справі підлягає застосуванню положень розділу 5 ЦК України про позовну давність на підставі заяви представника відповідача.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості позивач звернувся до суду 26 червня 2018 року.

Ураховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, тому подання позивачем заяви в серпні 2015 року про видачу судового наказу не свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а винесена ухвала про відмову у видачі судового наказу не свідчить про визнання відповідачем боргу, оскільки ОСОБА_3 не знав про подану позивачем заяву.

Разом з цим позивач у позові просить стягнути заборгованість з 21.04.2012 року.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем до позовної заяви відповідач ОСОБА_3 останню проплату за комунальні послуги здійснив 18.03.2015 року.

Оскільки, позивачем суду не надано доказів поважності причини пропуску строку позовної давності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову за межами строку позовної давності, і вважає необхідним відмовити в задовленні позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач – ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», місце знаходження: 33027, м Рівне, вул. Івана Вишенського, буд.4, ЄДРПОУ 03366701 – НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: 3300, м.Рівне, вул. Соборна, буд.416 б, кВ.35,ідентифікаційний номер – НОМЕР_2

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2018 року

Суддя: С.П. Харечко