Постанова № 77543365, 26.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/24371/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

26 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради про стягнення невиплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И В :

08.12.2016 позивач, ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому та до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо визнання протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради в частині повернення сум недоотриманих соціальних виплат (пенсії) позивачем за період з 01.02.2015 по 31.07.2016. Також просила зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради повернути суму недоотриманих соціальних виплат (пенсії) позивачем за період з 01.02.2015 по 31.07.2016 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому виплатити заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_3 за період з 01.02.2015 по 31.07.2016.

В подальшому позивач змінювала (уточнювала) позовні вимоги заявами від 26.12.2016 та 13.09.2017. В останній зазначила відповідачами управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, виконавчий комітет Хмельницької міської ради та просила визнати дії Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Хмельницької міської ради неправомірними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради повернути суму недоотриманих соціальних виплат (пенсії) позивачем за період з 01.02.2015 по 31.07.2016 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому виплатити заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_3 за період з 01.02.2015 по 31.07.2016.

Хмельницький міськрайонний суду Хмельницької області постановою від 10.11.2017 позовну заяву задовольнив частково, а саме зобов'язав управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому виплатити заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_3 за період з 01.02.2015 по 31.07.2016. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, зазначивши що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, та просив залишити його без змін.

Відповідач або його представник в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами по справі, позивач є пенсіонером по віку згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.02.1998.

Позивач прибула до Хмельницької області, де у встановленому порядку була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою №6825400607 від 03.08.2016.

08.08.2016 ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявою щодо запиту пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України у місті Рубіжному Луганської області.

30.09.2016 пенсійна справа позивача надійшла до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому. Згідно матеріалів пенсійної справи (атестата управління Пенсійного фонду України у місті Рубіжному Луганської області №1671 від 13.09.2016), пенсія позивачеві виплачена по 31.01.2015. (а.с.8)

30.09.2016 управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому направило запит №20954/03 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо розгляду комісією питання про відновлення виплати пенсії позивачу.

Згідно з витягом з протоколу Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Хмельницької міської ради №15 від 27.10.2016 виплату пенсії позивачеві поновлено з 01.08.2016.

01.11.2016 позивач звернулась з заявою до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому щодо уточнення рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Хмельницької міської ради №15 від 27.10.2016. В подальшому (03.11.2016) управлінням Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому було направлено повторне подання щодо виплати пенсії позивачу за період з 01.02.2015 по 31.07.2016.

В подальшому ОСОБА_3 було повідомлено про прийняття аналогічного рішення щодо поновлення позивачеві пенсії з 01.08.2016.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Також необхідно зазначити, що пенсія за період з 01.08.2016 по 30.11.2016 в розмірі 5535 грн. 32 коп. зарахована на рахунок позивача.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем було дотримано вимог Порядку щодо подання заяви про виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, за адресою свого фактичного проживання, а тому позивач має право на виплату заборгованості по пенсії. В розрізі решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що в них необхідно відмовити і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», м. Донецьк віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

З метою врегулювання питання фінансування бюджетних установ Донецької та Луганської областей Кабінет Міністрів України постановою №595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затвердив Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Вказаною постановою Уряд доручив Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 01.12.2014 переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Крім того, п.2 даної Постанови встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» для продовження виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262, пенсіонеру необхідно особисто стати на облік в управлінні соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) на території, яка контролюється українською владою та отримати довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та надати її до управління Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (перебування).

Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Зокрема, механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначено саме Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок).

Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з ч.5 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Відповідно до п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці 2 п.7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати.

Пунктом 15 Порядку визначено, що орган, який здiйснює соцiальнi виплати та структурний пiдроздiл з питань соцiального захисту населення, на пiдставi рiшення комiсiї призначає (вiдновлює) таку соцiальну виплату з мiсяця, в якому надiйшла заява внутрiшньо перемiщеної особи, та здiйснює повернення сум недоотриманих соцiальних виплат за минулий перiод вiдповiдно до законодавства.

Однак, право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч.1 ст.46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Відповідно до ст.8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст.14 Конвенції у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Як зазначив Верховний Суд у зразковій справі №805/402/18-а - у цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Також, у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, не виплачуючи позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Враховуючи зазначене вище, а також практику Верховного Суду, а саме зразкову справу №805/402/18-а провадження №Пз/9901/20/18, яку було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 в справі №805/402/18 провадження №11-644асі18, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є вмотивованою та не підлягає скасуванню.

Разом з тим, Верховний Суд у вищезазначеній справі зазначив, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч.2 ст.46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 вересня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.